Постанова № 39281910, 04.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 червня 2014 року 16 год. 21 хв. № 826/6326/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 04 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 13 травня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02 квітня 2014 року № 0000223720 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки його прийнято відповідачем у зв'язку з помилковим тлумаченням положень податкового законодавства.

Ухвалою суду від 16 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 02 червня 2014 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої 12 березня 2014 року складено акт № 254/28-10-37-10/31076956 про результати камеральної перевірки даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2013 року у розмірі 40821,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- завищено бюджетне відшкодування ПДВ за січень 2014 року у розмірі 40821,00 грн., чим порушено п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки, 02 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 40821,00 грн. на нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 20410,50 грн.

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень, листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року є здійснення операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, згідно з п. 195.1. ст. 195 ПК України.

Зокрема, позивач здійснював операції з переробки давальницької сировини у готову продукцію, які, відповідно до пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України, оподатковуються за нульовою ставкою.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не спростовано представниками сторін, позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2013 року, на підставі податкової накладної від 07 грудня 2012 року № 2, включено суму ПДВ у розмірі 40820,54 грн.

При цьому, вказана податкова накладна не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з викладеним, позивач додав до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на контрагента-постачальника.

Зокрема, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних) позивачем подано разом із податковою декларацією з ПДВ за грудень 2013 року.

Згідно з п. 46.1 ст. 46, п.п. 49.2, 49.8 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, п. 203.1 ст. 203, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

У ході судового розгляду справи представник відповідача пояснила, що сума ПДВ, зазначена у податковій накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних у місяці, наступному за місяцем її виписки, але не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з моменту виписки), відображається у складі податкового кредиту платника податків-покупця у звітному періоді виписки такої податкової накладної.

У разі порушення платником податків-продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податків-покупець має право додати до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено податкову накладну, заяву із скаргою на постачальника.

Відповідно до п. 33.1 ст. 33, п. 202.1 ст. 202 ПК України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про безпідставність включення до складу податкового кредиту за грудень 2013 року суми ПДВ, зазначеної у податковій накладній від 07 грудня 2012 року № 2, оскільки платник податків втрачає право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум ПДВ, включених на підставі поданої заяви зі скаргою на постачальника, який відмовився у наданні належним чином оформленої податкової накладної, у разі надання такої заяви до податкової декларації за звітний податковий період по операціях, перша подія по яких сталася у періоді, іншому ніж звітний.

Зокрема, у листі Державної податкової служби України від 13 січня 2012 року № 1120/7/15-3417-22 зазначено, що платник ПДВ має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів, а для платників.

До податкового кредиту платник податку може включити суми податку на додану вартість по тих податкових накладних, щодо яких одночасно виконані такі умови (у разі дотримання інших правил формування податкового кредиту, визначених Кодексом): оформлені у відповідності з вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379; зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; отримані в порядку, визначеному Кодексом; взяті на облік згідно з правилами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи, що податкову накладну виписано 07 грудня 2012 року та при цьому не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, а позивачем до складу податкового кредиту включено у грудні 2013 року, суд прийшов до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат".

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 11 червня 2014 року