Постанова № 39281800, 16.06.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 червня 2014 р. Справа № 802/2030/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

секретаря судового засідання: Побережської В.В

представника позивача: Кузьменчук В.І., Охрімовського Я.В.

представника відповідача:Бойка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області

до: відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області

про: скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 807/3798/13-а від 19.12.2013 року, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити з посиланням на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти позову в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні та пояснив, що згідно статтей 95-99 Податкового кодексу України та інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-13 визначений інший порядок стягнення податкового боргу з рахунків у банках обслуговуючого такого платника, у зв'язку з чим позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Закарпатським окружним адміністративним судом 19.12.2013 року видано виконавчий лист № 807/3798/13-а щодо стягнення з рахунків ТОВ "Давід та партнери" 4685257,83 грн. податкового боргу.

На виконання вказаного виконавчого листа 21.05.2014 року Вінницька ОДПІ звернулась до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області із заявою про примусове виконання (а.с. 8).

Проте, 22.05.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесена постанова ВП № 43430573 про відмову у відкритті виконавчого провадження. При винесенні вказаної постанови відповідач посилається на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-13 від 24.10.2013 року, зокрема на те, що згідно порядку стягнення податкового боргу платників податків, який регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України, стягнення здійснюється органами податкової служби.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом

Частиною 1 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною

виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 1 ч. 2 цієї статті Закону встановлено, що такими документами є: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави про відмову у відкритті виконавчого провадження визначені у п. 1-8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Як встановлено з матеріалів справи, у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець посилається на п. 8 ст. 26 Закону, тобто на підставі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. При цьому, відповідач посилається на окремий порядок стягнення податкового боргу з платників податків, який регулюється ст.ст. 95-99 Податкового кодексу України та виконується органами державної податкової служби.

Суд погоджується з даним твердженням відповідача, в зв'язку з тим, що згідно п. 95.3 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З аналізу наведеної норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України, до яких належить і Вінницька об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів.

Проте, вказані положення Податкового кодексу України, а також зміст інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-13 не виключають можливості здійснення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого відповідно до процесуального законодавства України.

При винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не правомірно застосовано п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", адже статтями 95-99 Податкового кодексу України не визначено порядок відмови у відкритті виконавчого провадження за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 4 ст. 257 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частина 1 ст. 258 КАС України визначає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Отже, отримавши виконавчий лист, державний виконавець повинен відкрити виконавче провадження, а не трактувати норми законодавства України на власний розсуд, тим самим затягуючи виконання судового рішення.

Також суд звертає увагу на те, що даний виконавчий лист в порядку ст. 259 КАС України не визнаний судом, що його видав, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність постанови відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області та її скасування.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження № 43430573 від 22.05.2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович