Ухвала суду № 39281446, 16.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4356/14 Справа № 183/5661/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Городнича В.С. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Лаченкової О.В., Григорченка Е.І.,

при секретарі - Косенко І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

30 липня 2013 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 06.08.2007року між банком, яким є АКБ "ТАС-комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та фізичною особою, якою є ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 027.20.00114АV від 30.03.2006, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 600 доларів США. В порушення умов кредитного договору, відповідач припинив сплачувати суми за кредитом і відсотки за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі - 96 580,22 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31.07.2013 є еквівалентом - 771 965,70 гривень.

В зв'язку з наведеним, ТОВ «Вердикт Фінанс» просило суд стягнути солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» 2000,00 гривень - заборгованість за кредитним договором № 027.20.00114АV від 30.03.2006 року; стягнути з Відповідача 1 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 027.20.00114АV від 30.03.2006 року у розмірі 96 580,22 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31.07.2013 є еквівалентом - 771 965,70 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Вердикт Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 256-257, 267 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, ст. 526, 527, 530, 553, 554, 610, 625, 629, 1054 ЦК України, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 1 ст. 1077 ЦК України, а також виходив з наступного.

Судом встановлено, що 06.08.2007року між банком, яким є АКБ "ТАС-комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та фізичною особою, якою є ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 027.20.00114АV від 30.03.2006, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 600 доларів США. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в терміни та в розмірах, встановлених графіком погашення кредиту щомісячними платежами, зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 19.02.2010 року.

В порушення умов кредитного договору відповідач припинив сплачувати суми за кредитом і відсотки за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим заборгованість за договором станом на 31.07.2013 року складає 96 580,22 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31.07.2013 року є еквівалентом - 771 965,70 грн.

02.02.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» відповідно до Договору факторингу № 11 свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами до боржників, у тому числі, за кредитним договором № 027.20.00114АV.

05.06.2013 року ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА_3 (Поручитель 1) уклали договір поруки № 027.20.00114АV-0105-П, згідно якого обсяг відповідальності поручителя перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 027.20.00114АV від 30.03.2006 року, становить - 2000,00 гривень.

Суд також встановлено, що у відповідності до умов кредитного договору, кінцевий строк повернення кредитних коштів встановлений сторонами до 19.02.2010 року.

Крім того, суд встановив, що ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду з позовом 30 липня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду з пропуском строку для звернення про захист цивільного права або інтересу. Крім того, суд врахував заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

В своїй скарзі апелянт посилається на положення ч. 1 ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої сплата процентів за користування кредитом є окремим одним із основних зобов'язань за таким договором. У даному визначенні з боку Позичальника встановлено два окремих по суті основних зобов'язання: повернути кредит та сплатити проценти. Кожне з цих зобов'язань має власний порядок виконання (у тому числі строки) та момент початку перебігу позовної давності.

Крім того, апелянт вказує, що згідно із п. 3.2 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. На момент подачі позову, як і на момент подачі апеляційної скарги, кредит не повернуто. Відповідно щоденно на залишок заборгованості за кредитом нараховуються відсотки. Згідно п. 3.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом підлягають сплаті Відповідачем щомісяця в період з « 01» по « 20» число включно за попередній місяць (власний для даного зобов'язання термін виконання). У п. 10.5 Кредитного договору також зазначено, що він діє до повного виконання зобов'язань за даним договором.

Отже, кожного місяця виникає нове основне зобов'язання щодо сплати відсотків за попередній місяць. Відповідно, неможливо говорити про настання строку виконання основного зобов'язання. А тому, строк позовної давності не можна вважати пропущеним.

Однак, зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться тільки до особистого тлумачення апелянтом норм права, без обґрунтування незаконності рішення суду щодо встановлених ним обставин у справі.

Так, умова Кредитного договору про її дію до повного виконання зобов'язань перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії цього договору, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду з позовом 30 липня 2013 року, в той же час згідно умов договору кінцевий строк повернення кредитних коштів встановлений сторонами до 19 лютого 2010 року.

З огляду на викладене судом першої інстанції правомірно застосовано позовну давність, про застосування якої заявлено стороною, та в силу вимог ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України відмовлено в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: