Ухвала суду № 39281264, 10.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/52/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014р. по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014р. ФОП ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 12 листопада 2013р. по 2 грудня 2013р. ДПІ проведена планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

За наслідками перевірки 09.12.2013р. складено акт за №1098/17-03/НОМЕР_1, у висновках якого зазначено на завищення позивачем витрат пов'язаних з веденням господарської діяльності за 2011-2012р.р., що призвело до заниження суми чистого оподаткованого доходу за 2011р. та 2012р; завищення за сумами з ПДВ; не оприбуткування готівки від реалізації товарів за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., а також неналежне ведення обліку доходів та витрат від підприємницької діяльності в книзі обліку доходів та витрат на протязі періоду з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.

На підставі таких висновків ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2013р. №0012501703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8776,42грн. та застосування штрафної санкції в сумі 2194,10грн.; №0012521703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2857грн. та застосування штрафної санкції в сумі 714,25грн.; №0012591703 про застосування штрафної санкції в сумі 126585,00грн. за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України; №0012541703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 6831,74грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 341,59грн.

Позивач зазначає, що розрахунок розбіжності витрат з урахуванням середньої націнки за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р., а також з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. зроблений ДПІ з порушення норм ст.117 та ст.138 ПК України. Не включення контрагентами своїх податкових зобов'язань не є порушенням норм, за які повинен нести відповідальність позивач. Також позивач зазначає, що висновки податкового органу про не оприбутковування коштів виходячи із розрахунку середньої націнки не є доказом порушення правил ведення касових операцій, тому що ДПІ не наводить жодного доказу, наявності не оприбуткованих сум. А тому, ФОП ОСОБА_2 вважає, що ним вірно визначено суму чистого оподаткованого доходу, з якої визначається сума єдиного внеску.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївській області Державної податкової служби від 23.12.2013р. №0012501703.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївській області Державної податкової служби від 23.12.2013р. №0012521703.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївській області Державної податкової служби від 23.12.2013р. №0012591703.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївській області Державної податкової служби від 23.12.2013р. №0012541703.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_2 282,94грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при складанні акту та винесенні податкових повідомлень-рішень ДПІ визначила валові доходи та видатки ФОП ОСОБА_2 із невірно обрахованих статистичних показників торговельної націнки на ці товари. Дана помилка призвела до помилкових висновків ДПІ стосовно і інших порушень ФОП ОСОБА_2 Крім того, скасовуючи податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначив, що позивач не наділений повноваженнями контролю за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності і якщо контрагент не виконує свої податкові зобов'язання, то це не є підставою для позбавлення права позивача на формування податкового кредиту.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі документальної планової виїзної перевірки та складеного акту ДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0012501703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8776,42грн. та застосування штрафної санкції в сумі 2194,10грн. (а.с.11);

- №0012521703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2857грн. та застосування штрафної санкції в сумі 714,25грн. (а.с.12);

- №0012591703 про застосування штрафної санкції в сумі 126585,00грн. за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України (а.с.13);

- №0012541703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 6831,74грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 341,59грн. (а.с.14).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки в яких зазначено на порушення норм ПК України щодо завищення сум витрат пов'язаних з веденням господарської діяльності за 2011р. на суму 34256,0грн., за 2012р. на суму 19688,0грн., що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2011р. на 34256,0грн., за 2012р. на 19688,0грн. і за наслідками чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від господарської діяльності за 2011р. в сумі 5823,18грн., за 2012р. в сумі 2953,24грн. Також завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2857,0грн. Не оприбуткована готівка від реалізації товарів за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. в сумі 25317грн. Донараховано єдиний внесок в сумі 6831,74грн. щодо неналежного ведення обліку доходів та витрат від підприємницької діяльності в книзі обліку доходів та витрат на протязі періоду з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.

Перевіряючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з п.22 «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р. (далі-Положення), відповідно до якого визначається сума торговельної націнки на реалізовані товари.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акту перевірки та довідки про середню націнку наданої ФОП ОСОБА_2, ДПІ невірно вирахувала собівартість товарів за невірно визначеними показниками за 2011р. - 25%, за 2012р. - 21%, яку і визначив як вартість придбаних товарів.

Тобто, при проведенні перевірки на думку ДПІ, при математичному розрахунку валові витрати за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. повинна скласти 539915,00грн., а за даними декларації наданої позивачем вартість придбаних ТМЦ склала 574171грн., що на думку ДПІ є завищенням валових витрат в сумі 34256грн. (5741710грн. - 539915грн. = 34256грн.). За період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. валові витрати на думку ДПІ склали 554612грн., а за даними декларації вартість придбаних ТМЦ складає 574300,97грн., завищення валових витрат в сумі 19688,97грн. (574300,97 - 554612,00грн. = 19688,97грн.).

При прийнятті податкового повідомлення-рішення №0012501703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8776,42грн. та застосування штрафної санкції в сумі 2194,10грн., ДПІ виходило з п.167.1 ст.167 ПК України, нарахувавши податок з доходів фізичних осіб, отриманих від здійснення підприємницької діяльності за 2011р., за ставкою 17% від суми завищених валових витрат (34256грн. x 17% = 5823,52грн.), за 2012р. за ставкою 15% (19688,97 х 15% = 2953грн.) (5823,52 + 2953грн. = 8776,52грн.).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується судова колегія, що податкове повідомлення-рішення №0012501703 є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки вказані розбіжності виникли не за рахунок завищення валових витрат позивачем, а внаслідок неправильного визначення платником податку середньої торгівельної націнки, в результаті чого працівниками ДПІ використаний непрямий метод із застосуванням невірно визначеними показниками ФОП ОСОБА_2, що призвело до порушення працівниками ДПІ вказаного вище Положення.

Крім того, в акті перевірки вказано на наявність усіх первинних документів, які були надані до перевірки (а.с.18), але ДПІ зроблений тільки математичний розрахунок на підставі якого податковий орган дійшов помилкового висновку, який призвів до винесення неправомірного податкового повідомлення-рішення №0012501703, в результаті застосування помилкового методу при визначенні вартості витрат на придбання товару.

Податкове повідомлення-рішення №0012591703 про застосування штрафної санкції в сумі 126585,00грн. за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, прийняте в результаті вищевказаного помилкового визначення середньої торгівельної націнки товарів. Стосовно даного податкового повідомлення-рішення суд виходив з наступного.

В результаті застосування помилкового методу при визначенні вартості витрат на придбання товару за 2012р. працівники ДПІ занизили вартість товару, який був проданий ФОП ОСОБА_2, а розбіжність, яка виникла в результаті цього заниження на суму 25317грн. вважав товаром, який на думку ДПІ продано за готівку без дотримання Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Внаслідок застосування помилкового методу при визначенні вартості придбаного товару за 2012р., визначена ДПІ сума не була внесена до книги обліку доходів та витрат, що стало підставою для застосування штрафної санкції у п'ятикратному розмірі від не оприбуткованої суми, відповідно до п.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (25317грн. х 5 = 126585грн.). На думку суду вказаний висновок є необґрунтованим.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення №0012591703 про застосування штрафної санкції в сумі 126585грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

При перевірки працівниками ДПІ виявлено порушення щодо не нарахування єдиного внеску в сумі 6831,74грн., в результаті чого прийнято податкове-повідомлення рішення №0012541703 на вказану суму та застосовано штрафні санкції в сумі 341,59грн. Однак, суд першої інстанції вважав вказане рішення протиправним, посилаючись на наступне.

Як вже було зазначено раніше, на думку ДПІ, встановлено завищення ФОП ОСОБА_2 валових витрат в сумі 19688грн. за 2012р., в результаті застосування помилкового методу визначення вартості придбаного товару. З цих підстав ДПІ донарахувала суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 34,7%, як на суму чистого оподатковуваного доходу (19688 - 34,7% = 6831,74грн.), на суму 6831,74грн., а також застосувало штрафну санкцію в сумі 341,59грн. за дане порушення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції стосовно скасування податкового повідомлення-рішення №0012541703 є правильним та обґрунтованим, оскільки ДПІ застосувало помилковий метод при визначенні вартості придбаного товару за 2012р., що призвело до неправомірного нарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6831,74грн.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0012521703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2857грн. та застосування штрафної санкції в сумі 714,25грн., суд виходив вимог п.198.1 ст.198 ПК України, в якому зазначені випадки, коли платник податку має право віднести суму податку до податкового кредиту.

За період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. ФОП ОСОБА_2 задекларовано податкового кредиту по ПДВ в сумі 236814грн., проте податківцями встановлено, що за даний період завищено вказану суму податкового кредиту на суму 2857грн. (а.с.28).

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ посилається на завищення податкового кредиту, в результаті того, що контрагенти позивача не внесли дані в реєстр податкових накладних про суми податкових зобов'язань з ПДВ по господарським операціям з ФОП ОСОБА_2

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011р. по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку стосовно того, що висновок податківців про збільшення зобов'язання з ПДВ є безпідставним, оскільки спростовується наданими до справи первинними документами, які підтверджують реальність господарських операцій.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції ДПІ не доведено належними доказами правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, безпідставними та підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014р.- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко