Постанова № 39278554, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2327/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Промбуд Плюс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.02.2014 року № 0000892208 та № 0000882208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» документи не є достатніми для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку за перевіряє мий період, окрім того контрагент позивача - ТОВ "Лейбл-Прінт" входить до структури суб'єктів господарювання, створеної з метою мінімізації податкових зобов'язань реально діючих суб'єктів господарської діяльності, засновник та директор ТОВ "Лейбл-Прінт" заперечує свою участь у створенні та здійсненні фінансово-господарської діяльності вказаного товариства, а тому підписані ним первинні документи не можуть братися судом до уваги.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він спростовується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Пробуд Плюс» зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією від 01.06.2009 року № 10681020000024430.

У період із 27 грудня 2013 року по 15 січня 2014 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено перевірку позивача, за результатами якої 22 січня 2014 року складено акт № 16/1-22-08-36484029 про результати проведення позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин платника податків із товариством з обмеженою відповідальністю "Лейбл-Прінт" (далі - ТОВ "Лейбл-Прінт") за період 2012-2013 роки (далі - акт перевірки), в якому було встановлено наступне:

- ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» занижено податок на прибуток за 2012 рік у розмірі 2480519,00 грн., чим порушено пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України;

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 2370984,00 грн., у тому числі за: лютий 2012 року - 180837,17 грн.; березень 2012 року - 499236,67 грн.; квітень 2012 року - 809951,00 грн.; травень 2012 року - 806300,00 грн.; червень 2012 року - 16666,67 грн.; липень 2012 року - 49407,65 грн.; січень 2013 року - 251,67 грн.; лютий 2013 року - 8333,33 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 04 лютого 2014 року відповідачем складено оскаржувані рішення:

- № 0000882208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2480519,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1240259,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000892208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 2370984,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1185492,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, протягом лютого 2012 року - лютого 2013 року ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Лейбл - Прінт», а саме:

- договір оренди № 03/02-12 від 03.02.2012 року;

- договір про надання послуг № 07/02-12 від 07.02.2012 року;

- договір про надання послуг № 10/02-12 від 10.02.2012 року;

- договір про надання послуг № 10/02 від 10.02.2012 року;

- договір про надання послуг № 13/02-12 від 13.02.2012 року;

- договір про надання послуг № 14/02-12 від 14.02.2012 року;

- договір про надання послуг № 15/02-12 від 15.02.2012 року;

- договір про надання послуг № 16/02-12 від 16.02.2012 року;

- договір про надання послуг № 20/02-12 від 20.02.2012 року;

- договір про надання послуг № 02/03-123 від 02.03.2012 року;

- договір про надання послуг № 06/03-12 від 06.03.2012 року;

- договір про надання послуг № 13/03-12 від 13.03.2012 року;

- договір про надання послуг № 13/04-12 від 13.04.2012 року тощо.

Предметами виконання даних договорів було: послуги по передпродажній підготовці та адаптації теплотехнічного обладнання під вимоги клієнтів, електромонтажні роботи на різних об'єктах замовника, розвантажувально - навантажувальні роботи на складі замовника, поставка блоків віконних метало пластикових ламінованих тощо.

На підтвердження реальності виконання вищевказаних договорів позивачем було надано як контролюючому органу (зазначено в акті перевірки) так і суду першої інстанції (незрозумілим є твердження останнього щодо ненадання позивачем первинних документів) наступні первинні документи:

податкові накладні: № 2 від 07.03.2013 року, № 9 від 11.04.2012 року, № 11 від 13.04.2012 року (до договору № 03/02-12 від 03.02.2012 року), № 19 від 30.03.2012 року, № 36 від 25.04.2012 року, № 38 від 29.05.2012 року (до договору № 07/02-12 від 08.02.2012 року), № 37 від 26.04.2012 року, № 43 від 27.04.2012 року, № 28 від 25.05.2012 року, № 29 від 25.05.2012 року, № 36 від 29.05.2012 року, № 39 від 30.05.2012 року, № 43 від 31.05.2012 року (до договору № 10/02 від 10.02.2013 року), № 1 від 24.02.2012 року, № 5 від 16.03.2012 року, № 7 від 19.03.2012 року, № 10 від 22.03.2012 року, № 12 від 23.03.2012 року, № 13 від 26.03.2012 року, № 16 від 28.03.2012 року, № 4 від 06.04.2012 року, № 8 від 11.04.2012 року, № 12 від 13.04.2012 року, № 34 від 24.04.2012 року, № 50 від 29.04.2012 року, № 16 від 16.05.2012 року, № 2 від 08.06.2012 року, № 3 від 18.07.2012 року, № 6 від 31.07.2012 року (до договору № 20/02-12 від 20.02.2012 року) тощо;

акти здачі - прийняття робіт (форма КБ - 2): № ОУ - 3003-1 від 30.03.2012 року, № 3 від 30.04.2012 року (до договору № 03/02-12 від 03.02.2012 року), № 1 від 31.03.2012 року, № ОУ - 3004 - 1 від 30.04.2012 року, № ОУ - 3105-2 від 31.05.2012 року (до договору № 07/02-12 від 08.02.2012 року), № 01 від 29.02.2012 року, № 01 від 30.04.2012 року, № 01 від 31.05.2012 року, № 02 від 30.05.2012 року (до договору № 10/02 від 10.02.2013 року), № 1-у від 28.02.2012 року, № 2-у від 30.03.2012 року, № 4-у від 28.04.2012 року, № 6-у від 30.04.2012 року, № 8-у від 01.06.2012 року, № 9-у від 08.06.2012 року, № 10-у від 16.07.2012 року, № 12-у від 18.07.2012 року (до договору № 20/02-12 від 20.02.2012 року) тощо;

довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат: за лютий 2012 року, за квітень 2012 року, за травень 2012 року, за вересень 2012 року, за лютий 2012 року;

видаткові накладні: № 26/03-12 від 26.03.2012 року, № РН - 24 від 13.04.2012 року, № РН - 37 від 23.04.2012 року;

рахунки - фактури: № СФ - 000023 від 13.04.2012 року, № СФ - 24 від 13.04.2012 року, № СФ - 37 від 19.04.2012 року, № СФ - 2 від 15.01.2013 року;

договірні ціни: до договору № 8 від 06.02.2012 року;

локальні кошториси: № 4-1-1, № 4-1-2, № 4-1-3, № 4-1-4, № 4-1-5, № 4-1-6, № 2-1-1.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача за результатами укладених договорів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Оплата за отримані послуги підтверджуються виписками по особовому рахунку ТОВ «Енерго Промбуд Плюс», копії яких містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 217 - 249).

Варто наголосити, що єдиною підставою для визнання укладених позивачем угод недійсними є посилання відповідача та суду першої інстанції на той факт, що ТОВ "Лейбл-Прінт" входить до структури суб'єктів господарювання, створеної з метою мінімізації податкових зобов'язань реально діючих суб'єктів господарської діяльності. Засновник та директор ТОВ "Лейбл-Прінт" заперечує свою участь у створенні та здійсненні фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

З даного приводу варто також зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, судом першої інстанції не було досліджено того факту, що договори між позивачем та ТОВ «Лейбл - Прінт» укладались не з засновником та в минулому директором ТОВ «Лейбл - Прінт» - ОСОБА_3, а із директором - Расторгуєвим Л.В., який на час укладання спірних договорів діяв згідно статуту підприємства та мав право на укладання таких договорів.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що жодним чинним нормативно - правовим актом не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання вимагати від свого контрагента надання доказів компетентності такого контрагента та наявності потужностей для виконання договорів, а тому посилання суду першої інстанції на обставини, що були встановлені а Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лейбл - Прінт» (відсутність потужностей для виконання договорів) не може братися колегією суддів до уваги, адже суперечить нормам чинного законодавства.

Варто також наголосити, що ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» було надано суду першої інстанції докази подальшої реалізації отриманих від контрагента - ТОВ «Лейбл - Прінт» послуг, таким підприємствам як ТОВ «Спецбудсервіс», ПП «Енергетик», ТОВ «Будівельна фірма Контур - М» (які є генпідрядниками та замовляли виконання робіт позивачу).

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» задовольнити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.02.2014 року № 0000892208 та № 0000882208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 17.06.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М