Ухвала суду № 39278519, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20366/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Флексо Прінт Плюс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2013 року №0008502207, №0008512207.

Постановою адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Флексо Прінт Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 за результатом якої складено акт від 25.11.2013 №2434/26-58-22-07-17/33343497.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.12.2013 року:

- № 0008502207, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 633 485 грн. (за основним платежем 533 963 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 99 522 грн.),

- № 0008512207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81 756 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 01.03.2011 року №01/03, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію (папір самоклеючий ЕКО формати 250 мм.) на умовах даного договору. Ціни на продукцію вказуються у видаткових накладних (п. 2.1 Договору). Основою для оплати є рахунки-фактури постачальника (п. 2.2 Договору). Передача продукції за кількістю здійснюється у відповідності з супроводжувальними документами (п. 4.1 Договору).

На виконання вказаного договору укладено рахунок-фактуру №01/03 від 01.03.2011 року та видаткову накладну №01/03 від 01.03.2011 року.

З придбаного позивачем товару відповідно до вказаного договору виготовлено нову продукцію - етикетки, які було реалізовано по видатковим накладним ТзОВ «БУМ СІТІ», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Фудторг», підприємству з іноземними інвестиціями «Білла-Україна», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Агро-Тайм».

З матеріалів справи вбачається, що товар, придбаний у ФОП ОСОБА_2, списаний позивачем, про що свідчить акт від 31.03.2011 року №СпТ-000008, копія якого долучена до матеріалів справи.

Аналогічні за змістом договори укладено позивачем з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, копії яких долучено до матеріалів справи.

На виконання умов спірних договорів вказаними контрагентами надано позивачу рахунки-фактури, та видаткові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що з придбаного відповідно до спірних договорів товару позивачем виготовлено нову продукцію - етикетки, які в подальшому було реалізовано.

З огляду на викладене твердження відповідача, що в порушення норм податкового законодавства по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами в договорах та інших документах не зазначено конкретний перелік та умови наданих послуг, також відсутні посилання на інші документи, що підтверджують реальність здійснення операцій, відсутні кількісні та вартісні показники формування вартості товарів, спростовується матеріалами справи.

Крім того, в період з грудня 2011 року по лютий 2012 року позивач отримав продукцію від ТОВ «Броксид» по видаткових накладних від 28.11.2011 №РН-122801, від 26.11.2011 №012605, від 16.02.2012 №245, від 22.02.2012 №220208 та податкових накладних від 21.02.2012 №302, від 28.12.2011 №211, від 26.01.2012 №209, від 16.02.2012 №245, від 21.02.2012 №302.

Оплата товару підтверджується банківськими виписками.

В подальшому товар використано у власній господарській діяльності, а саме: при виготовленні нового товару.

На момент підписання податкових накладних, юридична особа ТОВ «Броксид» не була припинена.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають мотивуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі виписаних зазначеними вище контрагентами податкових та видаткових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України , п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги та представника відповідача в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 06.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.