Ухвала суду № 39278454, 12.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1388/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс» - Орловського Сергія Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про встановлення відсутності компетенції, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про встановлення відсутності компетенції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що питання, що дослідженні ДПІ в ході перевірки правильності повноти обчислення та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, не пов'язані з розслідуванням злочину зазначеного в постанові слідчого про призначення перевірки, а тому є такими, що здійснені поза межами компетенції ДПІ під час здійснення перевірки призначеної відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс» - Орловський Сергій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у Дніпровському у районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі наказу № 812 від 30.10.2013 року, направлень від 31.10.2013 року № 1820, № 1819, № 1818, № 1810, № 1809, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України від 20.06.2013 року про призначення позапланової документальної перевірки, проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.03.2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 14/26-53-22-01-21-32853498 від 15.11.2013 року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2481990,00 грн. та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 160345,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005582220 від 18.12.2013 року з податку на додану вартість на суму 240517,00 грн. та № 0005592220 від 18.12.2013 року з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3722985,00 грн.

Вважаючи, що у відповідача відсутня компетенція щодо проведення позапланової виїзної перевірки в частині здійснення перевірки питання правильності повноти обчислення та своєчасності сплати податку на прибуток (п. 3.1 акту) та податку на додану вартість (п. 3.2 акту), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п.п 14.1.178 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.165 ст. 14 Податкового кодексу України податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.

Положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

У відповідності до статті 40 Кримінального-процесуального кодексу України до повноважень слідчого, зокрема, відноситься призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач має право перевіряти питання правильності повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету платниками податків податок на прибуток та податок на додану вартість, оскільки за змісту постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України Борисенка В.М. від 20.06.2013 року було призначено комплексну перевірку з питання перевірки дотримання ТОВ "Еверест плюс" вимог цивільного, податкового та іншого законодавства з метою виявлення можливого ухилення позивачем від сплати усіх видів податків.

Згідно підпункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України від 20.06.2013 року, керівник ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві видав наказ від 30.10.2013 року № 812 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Еверест плюс" та направлення від 31.10.2013 року № 1820, № 1819, № 1818, № 1810, № 1809 на документальну позапланову виїзну перевірку.

Вказані направлення та копія наказу були вручені представнику позивача, а також були пред'явлені службові посвідчення, що підтверджується відповідною розпискою.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи -підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Главою 8 КПК України врегульовано порядок порушення кримінальної справи шляхом винесення відповідної постанови (ст. 98 КПК України), як єдиної процесуальної форми початку кримінального переслідування та досудового слідства.

Форми закінчення досудового слідства визначені ст.212 Кримінально-процесуального кодексу України, якими є: складання обвинувального висновку або постанови про закриття кримінальної справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Розділом 3 КПК України визначені судові рішення, які можуть бути прийняті судом першої інстанції за наслідками розгляду кримінальної справи, це - або обвинувальний або виправдовувальний вирок.

По кримінальній справі судом також можуть бути прийняті і інші судові рішення, передбачені нормами вказаного кодексу.

Викладене дає підстави вважати, що судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийняте лише за умови порушення кримінальної справи.

Враховуючи те, що кримінальну справу в силу ч. 1 ст. 98 КПК України може бути порушено за фактом вчинення злочину (за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання визначених суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної, діяльності), то судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийнято щодо фізичних осіб, винних у вчиненні злочину, злочинна діяльність яких стосувалась визначених в постанові про порушення кримінальної справи юридичних осіб.

Отже, враховуючи вищевикладене, заборона приймати податкове повідомлення-рішення стосується лише тих юридичних осіб, за фактом ухилення від сплати податків яких порушено кримінальну справу.

Оскільки, до суду не було надано доказів про те, що під час проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень № 0005582220 від 18.12.2013 року, № 0005592220 від 18.12.2013 року порушено кримінальну справу відносно позивача, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві діяло у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість та помилковість доводів позивача та про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс» - Орловського Сергія Олександровича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.