Ухвала суду № 39277957, 05.06.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1314/1679/2012 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б.

Провадження № 22-ц/783/3388/14 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія: 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.

суддів : Приоклоти Т.І., Тропак О.В.

при секретарі - Івановій О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 17 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕЙЕМДЖИ ГРУП» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Стягнути з ПрАТ «СК «ЕЙЕИДЖИ ГРУП» в користь ОСОБА_6 13149,35 грн. страхового відшкодування майнової шкоди та 131,49 грн. судових витрат. Стягнуто з ПрАТ «СК «ЕЙЕМДЖИ ГРУП» в користь ОСОБА_5 2550 грн. страхового відшкодування моральної шкоди та 107,30 грн. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати в частині стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 1000 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що позивачем не зазначено, які саме моральні страждання він зазнав та не обґрунтував розмір її компенсації, зокрема не представив медичний висновок щодо втрати психологічного дискомфорту. До того ж він не звертався до нього про добровільне відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання скарги, ОСОБА_4 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наведені нижче мотиви.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.11.2011 року в с. Буховичі Мостиського району Львівської області ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21091», д.н.з. НОМЕР_3 здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хюндай Акцент» д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 28.11.2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 50 годин.

Судом також вірно встановлено, що власником автомобіля марки «Хюндай» є позивач ОСОБА_6, а ОСОБА_5 на момент скоєння ДТП керував цим транспортним засобом на підставі довіреності наданої ОСОБА_7 в порядку передовір»я від імені ОСОБА_6 від 05.10.2009 р. (а.с. 148).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ЕЙЕМДЖИ ГРУП», що підтверджується полісом № АА/0271225 від 18.02.2011 р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії поліса 1 рік (а.с. 145). Ліміт відповідальності про даному полісу за шкоду заподіяну життю і здоровю на одного потерпілого складає 100 000 грн., за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого - 50 000 грн. Франшиза за даним полісом становить 1000 грн.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом ст.. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи,розрахованої за правилами цього підпункту.

Так як автомобіль позивача ОСОБА_6 був пошкоджений з вини ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, а завдані матеріальні збитки не перевищують ліміту відповідальності страховика, то висновок суду першої інстанції про стягнення із страховика на користь власника автомобіля «Хюндай» страхового відшкодування майнової шкоди у межах ліміту страхової відповідальності є вірним і відповідає нормам матеріального права.

Окрім того, ОСОБА_5, який на момент скоєння ДТП був за кермом автомобіля «Хюндай» отримав закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого (а.с. 9).

Із постанови слідчого СВ Мостиського РВ ГУМВС У у Львівській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.11.2011 р. убачається, що саме з вини ОСОБА_2, який порушив п.п. 2.9.А., 2.3.Б., 12.1. Правил дорожнього руху ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження згідно акту судово-медичного дослідження від 18.11.2011 р. (а.с. 151).

Зі змісту ст. 23 ЦК України випливає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер та обсяг страждань, їх тривалість, а також той факт, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2 і тому колегія суддів вважає, що суд прийшов до вірного висновку про достатність грошової компенсації моральних страждань ОСОБА_5. у розмірі 3550 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом із тим, відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 9.3 ст. 9 цього ж Закону передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Оскільки чинним, на момент скоєння ДТП, законодавством передбачено відшкодування моральної шкоди страховиком у межах 5 відсотків ліміту відповідальності, що становить 2550 грн., то решта визначеної судом суми моральної шкоди підлягає стягненню з ОСОБА_2, вина якого встановлена судом та матеріалами справи.

Отже, суд першої інстанції вірно стягнув з ОСОБА_2 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди в межах ліміту відповідальності.

Твердження апелянта про те, що позивачем не зазначено, які саме моральні страждання він зазнав та не обґрунтував розмір її компенсації, зокрема не представив медичний висновок щодо втрати психологічного дискомфорту, є невірними та спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність його висновків, а відтак рішення слід залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 317 ЦПК України колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 17 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: