Ухвала суду № 39277398, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14558/13-а(Витяг) Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Києво - Святошинської районної державної адміністрації, Гореницької сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_9 про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивачі - ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Києво - Святошинської районної державної адміністрації, Гореницької сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_9 про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просили:

- визнати протиправним і скасувати розпорядження Києво-Святошинської РДА від 19 грудня 2012 року №3545 щодо спірної земельної ділянки кадастровий номер 3222482003:04:007:5004, а також визнати недійсним державний акт серії ЯЙ №949734 про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482003:04:007:5004, виданий, як стало відомо 13 березня 2013 року, на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 19 грудня 2012 року №3545, прийнятого на користь фізичної особи, яка у порівнянні з позивачами не має таких пільг, які мають позивачі;

- рішення Гореницької сільської ради від 18 травня 2010 року №4/22, №4/23, №4/81, від 29 липня 2010 року №3/2, 3/53, від 29 жовтня 2010 року №3/20, №3/58 і від 18 травня 2010 року №4/20, №4/25, №4/26, №4/27, №4/28, №4/29, №4/31 про надання дозволу фізичним особам на розробку проектів землеустрою на земельні ділянки по 0,06га кожному в межах с. Лука, Києво-Святошинського району Київської області скасувати як такі, що прийнято у відсутність у сільської ради повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, площею 1,6га, кадастровий номер якої з 2012 року є 3222482003:04:007:5004;

- зобов'язати відповідача-1 прийняти рішення про надання кожному з позивачів дозволу на розробку проекту землеустрою на частину спірної земельної ділянки у розмірі по 0,22га на кожного від ділянки, площею 1,6058га, кадастровий номер 3222482003:04:007:5004;

- для гарантування дотримання і захисту прав, свобод, інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідачів - суб'єктів владних повноважень визнати наявність чи відсутність у кожного з відповідачів повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 3222482003:04:007:5004. 27 січня 2014 року у судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_10 як представник ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою «про забезпечення вимог», в якій просила:

- застосувати по аналогії закону ст. 152 ЦПК України (у прохальній частині заяви про забезпечення вимог, позивачами помилково зазначено «ст.. 152 КАС України») при розгляді даної заяви, дослідити постанову від 13 березня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, рішення сільради і листування з сільрадою та РДА (відповідачами), рішення Апеляційного суду Київської області;

- оскільки зупинити дію розпорядження Києво-Святошинської РДА від 19 грудня 2010 року №3545 щодо спірної земельної ділянки (кадастровий номер 3222482003:04:007:5004 неможливо, а також неможливо зупинити дію державного акту серії ЯЙ №949734 про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482003:04:007:5004, виданий, як стало відомо 13 березня 2013 року, на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 19 грудня 2012 року №3545, прийнятого на користь фізичної особи, яка у порівнянні з ОСОБА_2 не має таких пільг, які має позивач і ОСОБА_2, яка обробляла ділянку спірну з 1993 року, заборонити третій особі ОСОБА_9 відчужувати земельну ділянку, площею 1,9 га, кадастровий номер 3222482003:04:007:5004. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року та постановити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі клопотання про забезпечення адміністративного позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та її представником не надано доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів, унеможливлення захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, а також очевидної протиправності дій Києво - Святошинської районної державної адміністрації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах:

- зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

- заборони вчиняти певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про «забезпечення вимог» ОСОБА_2 та її представник наводять перелік норм законодавства, інформаційних листів Вищого адміністративного суду України, теорії права, зокрема, посилаються на те, що перелік підстав забезпечення позову, наведений у статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпним, і забезпечення адміністративного позову можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених вказаною статтею, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

ОСОБА_2 наводить також види (способи) забезпечення позову в цивільному процесі, визначені статтею 152 Цивільного процесуального кодексу України та вважає, що суд має по аналогії закону застосувати вказану статтю і накласти арешт на спірну ділянку, оскільки, якщо гіпотетично допустити, що суд скасує розпорядження РДА, проте ОСОБА_9 здійснить відчуження спірної ділянки на користь третьої особи, то постанову суду виконати буде неможливо або для її виконання необхідно буде докласти значних зусиль і часу.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає такі доводи безпідставними та такими, що не вказують на наявність підстав для задоволення заяви про «забезпечення вимог» з огляду на наступне.

Так, у своєму клопотанні, позивачка посилалась на те, що з 1993 року по даний час, незважаючи на свій похилий вік, оброблє спірну земельну ділянку, доклала значних зусиль до приведення її у придатний для використання стан, який вплинув на подальшу її плодовитість, і має пріоритетне право на отримання часток вказаної земельної ділянки у більших розмірах, ніж запропоновано відповідачем. Разом з тим, всупереч конституційним засадам щодо прав громадян у державі Києво-Святошинською РДА видано спірне розпорядження від 19 грудня 2012 року №3545 та фактично передано ОСОБА_9 більшу частину обробленої позивачами земельної ділянки, тоді як вказана особа взагалі не мала ані прав на цю земельну ділянку, ані відповідних пільг щодо її одержання.

Також в письмових поясненнях до справи, наданих ОСОБА_2 у судовому засіданні суду першої інстанції 27 січня 2014 року, зазначено про те, що в 1993 році Рада ветеранів і районний військовий комісаріат направляли ветеранів на землі Київщини для самозабезпечення. Так, позивачі отримали у користування 3га землі цілини Київщини, розташованої за с. Лука в с. Гореничі біля найближчої автобусної зупинки при в'їзді в с. Музичі. Позивачі та інші ветерани власними силами, засобами та коштами обробляли земельні ділянки в межах зазначених 3га і з 1995 року Гореницька сільська рада стягує з вказаних осіб орендну плату за користування даної земельної ділянки. Вказувалось й на те, що в 2004 році колектив ветеранів звертався до голови Гореницької сільської ради з приводу безоплатної передачі землі у приватну власність, проте вказане клопотання задоволено не було. Разом з тим, позивачам у 2005 році стало відомо, що голова Гореницької сільської ради без відома користувачів спірної земельної ділянки вилучив та продав 1,5га землі під забудову. Зазначає, що позивачі понад 20 років працюють на вказаних землях та отримали право на безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок. Разом з тим, у грудні 2012 року Києво-Святошинська РДА відібрала і залишок колективної земельної ділянки, розподіливши її не між користувачами, а передавши в 2012 році ОСОБА_9.

ОСОБА_2 вважає, що поки розглядатиметься справа і рішення суду набере чинності, громадянин ОСОБА_9 відчужить 1,9га земельної ділянки третій особі за будь-якою цивільно-правовою угодою, а тому позивачу необхідно буде позиватись до добросовісного набувача - третьої особи, а відтак, дійсно, є реальна й очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення в даній адміністративній справі. Як вже зазначалось, обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована наявність такої необхідності. Суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити, чи є хоча б одна з обставин, передбачених ст.. 117 КАС України, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час звернення з вказаною заявою ОСОБА_2 та її представником належним чином не обґрунтовано, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останніх до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, або те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, повідомлені позивачами обставини стосовно, зокрема, явно протиправного позбавлення у тому числі ОСОБА_2 частки земельної ділянки, площею 0,22га, "…від ділянки площею 1,6058 га кадастровий номер 3222482003:04:007:5004…" судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі та розгляду заявлених клопотань не розглядались, а тому не мають доказового підґрунтя.

Окрім того, зі змісту світлокопії рішення відповідача-2 від 18 травня 2010 року №4/28 вбачається, що ОСОБА_2 одержала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Лука, площею 0,06га.

Згідно з листом від 24 січня 2011 року №49, відповідач-2 повідомив позивача та її представника - ОСОБА_10 про розгляд скарги від 12 січня 2011 року.

Зміст світлокопії скарги від 20 листопада 2013 року (вх. №6742 від 20 листопада 2013 року) свідчить про порушення ОСОБА_2 питань стосовно необхідності розгляду всіх її звернень "…та інших ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8…." за участю позивача і вказаних осіб. Обґрунтування вказаної скарги зводиться до того, що позивачі не погоджуються з діями, листами Києво-Святошинської РДА, ГУ Держземагентства у Київській області і Держінспекції сільського господарства стосовно: ненадання копій рішень, на підставі яких ОСОБА_9 видано акт ЯЙ №949734; невжиття заходів до держустанов і організацій у зв'язку з ненаданням останніми відповідей на запити осіб, а також - щодо необхідності подання повторного клопотання про приватизацію земельної ділянки.

Судом першої інстанції правомірно зауважено, що наявна в матеріалах даної справи світлокопія листа "Председателя бытовой комиссии комитета содействия…" від 24 червня 2003 року, адресований Голові Гореницької сільської ради (а.с. 42), в якому, посилаючись на восьмирічне користування ветеранами земельною ділянкою, площею 3,5га, у селі Гореничі та невелику кількість вказаних осіб, висловлено прохання, у зв'язку з 60-річчям Перемоги Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., організувати кооператив садівників. Разом з тим, даний документ і світлокопії листів від 08 квітня 2004 року №594 (а.с. 43), від 29 грудня 2008 року №М44-3473-2 (а.с.44, 45), на які посилаються позивачі, не ідентифікують як осіб (не містять прізвищ та імен), які обробляли земельну ділянку у с. Гореничі, так і площ та меж земельних ділянок, які надавались у користування.

Таким чином, можливе задоволення вимог позивачів та ОСОБА_2 шляхом забезпечення позову може призвести до безпідставного втручання у право користування (володіння) земельною ділянкою третьої особи.

Також у заяві "про забезпечення вимог" відсутні докази щодо небезпеки заподіяння шкоди оскаржуваними рішеннями відповідачів, крім того, частина з яких оскаржується, видані на користь позивачів.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що в клопотанні про забезпечення адміністративного позову апелянт просить застосувати аналогію зі ст.. 152 ЦПК України, проте суд апеляційної інстанції позбавлений такої можливості у зв'язку з тим, що норми КАС України передбачають особливий порядок та підстави застосування заходів забезпечення позову, який є відмінним від норм Цивільного процесуального кодексу України, а тому застосування аналогії закону в даному випадку є недоречним.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить висновку, що ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом першої інстанції постановлено правомірно та у відповідності до вимог ст.ст.117, 118 КАС України, а тому підстав для її скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про обґрунтованість постановлення ухвали судом першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 41, 117, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б.Глущенко

О.М. Романчук

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М