Рішення № 39276888, 17.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. справа № 911/1093/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Київська обл., м. Вишневе

до Згурівської селищної ради, Київська обл., смт. Згурівка

про стягнення 339 881,27 гривень

за участю представників:

від позивача: Кошман В.О. (довіреність №83 від 20.05.2014)

від відповідача: Третяк Д.О. (довіреність б/н від 12.02.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.03.2014 Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі-ПАТ «Київобленерго»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» (далі- Згурівської селищної ради/відповідач) про стягнення 340 118,25 грн. з яких: 336 877,11 грн. заборгованості по сплаті вартості спожитої активної електроенергії, 129,80 грн. заборгованості по оплаті за перетікання реактивної електричної енергії за договором №0125/230000681 від 03.12.2012 та 3 114,34 грн. пені, розрахунок якої здійснено станом на 31.01.2014.

У відповідності до наданих суду письмових пояснень, відповідач позов в частині заборгованості за спірним договором визнав частково у розмірі 281 804,32 грн. з огляду на здійснення часткових розрахунків за ним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2014 порушено провадження у справі №911/1093/14 та призначено справу до розгляду на 15.04.2014.

15.04.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

В судових засіданнях 15.04.2014 та 29.04.2014 оголошувалась перерва до 29.04.2014 та 27.05.2014 відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2014 розгляд даної справи було відкладено на 10.06.2014.

10.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, відповідно до якого останній просив суд стягнути з відповідача 7 449,39 грн. пені, розрахованої станом на 26.03.2014.

Приписами статей 2, 22 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Так, розгляд даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 15.04.2014, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.04.2014.

Водночас, поданий позивачем уточнений розрахунок позовних вимог в частині пені здійснено по 26.03.2014, у той час як первісний розрахунок означеної вимоги здійснювався по 31.01.2014.

Таким чином, позивачем після початку розгляду даної справи по суті було змінено предмет даного позову шляхом зміни (збільшення) періоду розрахунку пені.

З огляду наведеного, поданий позивачем 10.06.2014 уточнений розрахунок вимоги про стягнення 4 575,03 грн. пені, нарахованої з 01.02.2014 по 26.03.2014 судом не приймається в силу його невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України. Решта заявлених позивачем уточнень в частині стягнення 2 874,36 грн. пені, нарахованої з 03.10.2013 по 31.01.2014 судом прийнята.

В судовому засіданні 10.06.2014 було оголошено перерву до 17.06.2014.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 між ПАТ «А.Е.С. Київобленерго», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Київобленерго» (далі-постачальник) та Згурівською селищною радою (далі-споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №0125/230000681 (далі-договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 279 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

Оскільки сторонами до 01.12.2012 та 01.12.2013 не було заявлено про відмову від договору, строк дії останнього, у відповідності до п. 9.4 договору, було продовжено на наступні 2013-2014 календарні роки.

Відсутність заперечень сторін щодо продовження строку дії договору підтверджується також і поясненнями представників сторін, наданими в судових засіданнях.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині постачання активної електричної енергії та надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії виконав належним чином.

Так, протягом, зокрема, вересня 2013-лютого 2014, споживачем було спожито (куплено) активної електричної енергії на суму 414 160,56 грн. та отримано послуги з перетікання реактивної електроенергії на суму 49,47 грн.

З метою оплати відповідачем вартості спожитої активної електроенергії/отриманих послуг з перетікання реактивної енергії протягом спірного періоду, позивачем було виставлено наступні рахунки-фактури:

- №9020951217 від 26.09.2013 за вересень 2013 року на суму 45 262,21 грн./19,90 грн.,

- №9744878043 від 29.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 56 000,59 грн./6,78 грн.,

- №9648048784 від 19.11.2013 за листопад 2013 року на суму 41 141,95 грн./8,57 грн.,

- №8552962055 від 25.12.2013 за грудень 2013 року на суму 91 056,11 грн./0,00 грн.,

- №9071099155 від 31.01.2014 за січень 2014 року на суму 178 306,82 грн./9,41 грн.,

- №9071396908 від 24.02.2014 за лютий 2014 року на суму 72 420,24 грн./4,81 грн. Копії зазначених рахунків містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електроенергії та оплати вартості послуг за перетікання реактивної електричної енергії належним чином не виконав, сплативши лише 77 283,45 грн., внаслідок чого за ним утворилось 336 877,11 грн. заборгованості по сплаті вартості спожитої активної електроенергії та 129,80 грн. заборгованості по оплаті за перетікання реактивної електричної енергії, в тому числі сальдо станом на 01.09.2013 у сумі 80,33 грн.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача, 337 006,91 грн. сукупної заборгованості за договором, в тому числі: 336 877,11 грн. заборгованості за активну електроенергію, спожиту протягом жовтня 2013-лютого 2014 та 129,80 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, використану протягом вересня 2013-лютого 2014 згідно договору.

Заперечуючи проти вказаної позовної вимоги відповідач посилався на неврахування позивачем при розрахунку розміру заборгованості за спожиту активну енергію 55 072,79 грн. додатково сплачених відповідачем за договором, у зв'язку з чим, означена заборгованість відповідачем визнається лише у розмірі 281 804,32 грн. При цьому, наявність 129,80 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, використану протягом вересня 2013-лютого 2014 згідно договору відповідачем визнається у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 275, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 530, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 2.3.3 та 2.3.4 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача.

Пунктами 2.1 та 1.1 додатку №4 до договору передбачено, що остаточний розрахунок за активну електроенергію проводиться протягом п'яти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця до 15 числа наступного місяця.

З огляду наведеного, споживання відповідачем протягом спірного періоду активної електроенергії, які і отримання послуг з перетікання реактивної електроенергії за договором без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості наданих послуг свідчить про прийняття відповідачем таких послуг та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо їх оплати у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Водночас, в процесі розгляду даної справи відповідачем було надано суду довідку про сплачені рахунки за використану електроенергію, підписану селищним головою та головним бухгалтером Згурівської селищної ради, а також платіжні доручення останнього №25 від 20.02.2014, №96 від 20.02.2014, №97 від 21.02.2014, №158 від 05.03.2014, №163 від 13.03.2014, №166 від 19.03.2014, №169 від 26.03.2014, №167 від 24.03.2014, №168 від 24.03.2014, №429 від 04.06.2014, зі змісту яких слідує, що відповідачем протягом лютого-червня 2014 року було додатково сплачено 55 072,79 грн. за активну електроенергію, які не були враховані позивачем при розрахунку розміру заборгованості відповідача за договором.

При цьому, судом встановлено, що 28 108,97 грн. відповідачем було сплачено до порушення провадження у даній справі, а 26 963,82 грн. в процесі розгляду даної справи.

Таким чином, враховуючи проведені відповідачем додаткові розрахунки за договором, суд дійшов висновку, що арифметично вірний розмір заборгованості останнього за активну електроенергію становить 281 804,32 грн., а не 336 877,11 грн., як помилково вважає позивач. До того ж, факт додаткової сплати відповідачем 55 072,79 грн. за активну електроенергію за договором, як і заборгованість відповідача за договором у розмірі 281 804,32 грн. визнається позивачем у повному обсязі

У відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також строки (дати) та розміри проведених відповідачем додаткових розрахунків за спожиту протягом спірного періоду активну електроенергію, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 28 108,97 грн. заборгованості за активну електроенергію, спожиту протягом жовтня-листопада 2013 року у зв'язку з відсутністю предмета означеного спору на момент порушення провадження у даній справі, та припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 26 963,82 грн. заборгованості за активну електроенергію, спожиту протягом листопада-грудня 2013 року з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказаний спір припинив існування в процесі розгляду справи.

Решта ж вимоги про стягнення 281 934,12 грн. сукупної заборгованості за договором, в тому числі: 281 804,32 грн. заборгованості за активну електроенергію, спожиту протягом грудня 2013-лютого 2014 та 129,80 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, використану протягом вересня 2013-лютого 2014 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та визнана відповідачем у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого 2 874,36 грн. пені, нарахованої, з урахуванням прийнятих судом уточнень, на суму заборгованості по оплаті за активну електроенергію зростаючим підсумком за періоди:

з 03.10.2013 по 29.10.2013 на 45 262,21 грн.,

з 05.11.2013 по 19.11.2013 на 53 305,05 грн.,

з 26.11.2013 по 25.12.2013 на 91 056,11 грн.,

з 02.01.2014 по 31.01.2014 на 110 565,66 грн.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених в додатку №4, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Водночас, статтею 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи встановлені додатком №4 до договору строки проведення розрахунків за активну електроенергію, а саме протягом п'яти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду, який встановлюється з 15 числа календарного місяця до 15 числа наступного місяця, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків оплати вартості активної електроенергії за вересень-грудень 2013 року у позивача виникло з 22.10.2013, 22.11.2013, 24.12.2013 та 22.01.2014 відповідно.

Враховуючи вищевикладене, а також заявлений позивачем період, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 22.10.2013 по 29.10.2013 на 45 262,21 грн. заборгованості за вересень 2013 року,

з 22.11.2013 по 25.12.2013 на 53 305,05 грн. заборгованості за жовтень 2013 року,

з 26.12.2013 по 31.01.2014 на 49 914,16 грн. заборгованості за жовтень 2013 року,

з 24.12.2013 по 31.01.2014 на 41 141,95 грн. заборгованості за листопад 2013 року.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 2 003,72 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 874,36 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 003,72 грн.

Крім того, 17.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання даного рішення до 31.12.2015 у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

Позивач проти зазначеного клопотання заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктами 7.2, 7.1.2, 7.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, доказів, що підтверджують факт існування обставин, які ускладнюють виконання відповідачем рішення у даній справі, як-то: довідки з банківських установ, в яких відкриті поточні рахунки відповідача, про відсутність в останнього грошових коштів необхідних для виконання рішення, докази існування дебіторської заборгованості та звернення з даного приводу до суду, суду не надано.

За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено факту відсутності в нього можливості виконати рішення у встановлений строк, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочку виконання даного рішення є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру заборгованості, яка існувала на момент порушення провадження у даній справі та пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 275 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення зі Згурівської селищної ради 26 963,82 грн. заборгованості припинити.

3. Стягнути зі Згурівської селищної ради (07600, Київська обл., Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, 10, ідентифікаційний код 04360296) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2Б, ідентифікаційний код 23243188) 281 804 (двісті вісімдесят одну тисячу вісімсот чотири) грн. 32 коп. заборгованості за активну електроенергію, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 80 коп. заборгованості за реактивні перетоки, 2 003 (дві тисячі три) грн. 72 коп. пені та 6 136 (шість тисяч сто тридцять шість) грн. 31 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути зі Згурівської селищної ради (07600, Київська обл., Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, 10, ідентифікаційний код 04360296) в доход Державного бюджету України 79 (сімдесят дев'ять) грн. 13 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.06.2014.

Суддя В.А. Ярема