Ухвала суду № 39275608, 12.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 р.Справа № 537/6937/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.04.2014р. по справі № 537/6937/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області , Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради , Прокуратури м. Кременчука Полтавської області

про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

24.12.2013 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (далі по тексту - УПФУ в м. Кременчуці, перший відповідач), Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (далі по тексту - Департамент, другий відповідач), Прокуратури м. Кременчука (далі по тексту - третій відповідач), в якому просив суд :

1) зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області рахувати пенсії з додатковим стажем: позивач народився 14 березня 1858 року, інвалідність встановлено 18.02.2009 року, тому додатковий стаж повинен становити 09 років (у лютому 2009 року 28 днів) 28-18+14+24 дні, тобто додатковий стаж 9 років 24 дні; враховувати такий додатковий стаж при переході на пенсію за віком;

2) рахувати пенсію з 23 роками стажу понад необхідний для чоловіків стаж 25 років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

3) брати розмір заробітної плати для обчислення пенсії з пенсійної справи позивача;

4) порахувати за Законом призначення пенсії за інвалідностей у 2009 р.;

5) порахувати перерахунок у 2011 році за Законом з 15 березня 2011 р.;

6) порахувати пенсію за віком у 2012 р. за Законом з 15 березня 2012 р.;

7) порахувати пенсію за інвалідностей у 2013 р. за Законом та виплачувати;

8) виплатити матеріальну шкоду у розмірі: 9386,01 грн. - розмір недоотриманої пенсії за інвалідностей, 9718,50 грн. - розмір пенсії, недоотриманої після перерахунку; 11107,38 грн. - розмір пенсії, недоотриманої за віком, 1984,45 грн. - розмір пенсії, недоотриманої після 15.04.2013 р., 9386,01+9718,50+11107,38+1984,45+32196,34 грн.;

9) виплатити моральну шкоду у розмірі 2115337,10 грн.; зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення виплатити моральну шкоду у розмірі 793251,41 грн.; зобов'язати Прокуратуру м. Кременчука виплатити моральну шкоду у розмірі 793251,41 грн.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.04.2014 року по справі № 537/6937/13-а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, прокуратури м. Кременчука про зобов'язання вчинити певні дії, провести перерахунок та відшкодування матеріальної та моральної шкодив частині позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області рахувати пенсії з додатковим стажем, тобто додатковий стаж 9 років 24 дні, враховуючи додатковий стаж при переході на пенсію за віком; рахувати пенсію з 23 роками стажу понад необхідний для чоловіків стаж 25 років згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», діючого до 01.10.2011 року згідно з п.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порахувати за Законом призначення пенсії по інвалідності у 2009 році, порахувати перерахунок у 2011 році за Законом з 15 березня 2011 року, порахувати пенсію за віком у 2012 році за Законом з 15 березня 2012 року; виплатити матеріальну шкоду у розмірі: 9386,01 грн., розмір недоотриманої пенсії по інвалідності, 9718,50 грн. розмір пенсії недоотриманої після перерахунку, 11107,38 грн. розмір пенсії недоотриманої за віком - залишено без розгляду.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.04.2014 року по справі № 537/6937/13-а в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Прокуратури м. Кременчука про зобов'язання вчинити певні дії, провести перерахунок пенсії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.04.2014 року по справі № 537/6937/13-а та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права (несвоєчасне сповіщення про судове засідання, призначене на 12.04.2014 року, та проведення судового засідання, призначеного на 22.04.2014 року за відсутності позивача та без заяви про розгляд справи без його участі). З посиланням на ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стверджує, що оскільки позивач народився 14.03.1958 року, інвалідність йому встановлено 18.02.2009 року, датою досягнення позивачем пенсійного віку є 14.03.2018 року, додатковий стаж позивача, який зараховується до загального страхового стажу, становить 9 років 24 дні, а не 09 років 07 днів, як помилково зазначено у постанові суду першої інстанції. Зазначив, що з урахуванням того, що з часу встановлення інвалідності позивач продовжував працювати до 22.07.2011 року, понаднормовий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки, а не 21 рік, як помилково стверджував представник відповідача, з яким погодився суд першої інстанції. Вказує на допущені порушення при призначенні пенсії по інвалідності у 2009 році, перерахунку пенсії у 2011 році, невірне визначення дат, з яких необхідно було проводити перерахунок пенсії у 2011 році та переведення позивача на інший вид пенсії - у 2012 році, помилкове визначення коефіцієнту трудового стажу. Наполягає на наявності підстав для виплати йому відповідачами матеріальної та моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Перший відповідач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін; справу розглянути без участі представника УПФУ в м. Кременчуці Полтавської області.

Другий відповідач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1; оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін; справу розглянути без участі представника Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.

Зазначив, що із введенням в дію Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» при обчисленні пенсії необхідний страховий стаж для чоловіків, який дає право на встановлення мінімального розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 35 років (до 01.10.2011 року - 25 років). Обчислення надбавки до пенсії за понаднормативний стаж та всі інші розрахунки проводяться також із урахуванням цих норм. Пояснив, що 15.04.2013 року на підставі заяви ОСОБА_1 розпорядженням начальника відділу пенсійного забезпечення проведено переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по 1 групі інвалідності. Пенсія обчислена з урахуванням страхового стажу 33 роки 04 місяці 23 дні, в тому числі за Списком № 1 - 06 років 02 місяці 06 днів та додаткового стажу 06 років 07 місяців 11 днів та заробітку за періоди з 01.07.2000 року по 20.10.2002 року, з 01.03.2004 року по 31.07.2011 року. Розрахунок пенсії проведено наступним чином: 6068,79 грн. х 0,62100 (коефіцієнт заробітної плати) = 3768,72 грн. (основний розмір пенсії за віком) + 98,34 грн. (доплата за понаднормативний стаж за 11 років, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність станом на дату звернення за перерахунком 15.04.2013 року) + 50 грн. (надбавка на догляд). Стверджує, що пенсія по інвалідності ОСОБА_1 призначена та виплачується вірно у відповідності з нормами чинного пенсійного законодавства України. Вказує, що за кожним зверненням позивача проводилась перевірка його пенсійної справи, помилок та порушень при призначенні та перерахунку пенсії не виявлено, а відтак, відсутні підстави для стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради моральної шкоди на користь ОСОБА_1

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та з 2009 року перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 12.06.2009 року.

18.02.2009 року ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності за загальним захворюванням, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довідки МСЕК № 191516 від 01.04.2013 року (а.с.75), програм реабілітації інваліда № 191 від 19.02.2009 року, № 319 від 04.03.2011 року, № 413 від 01.04.2013 року (а.с.25-27).

15.04.2013 року позивачем до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці заяву про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за віком на пенсію за інвалідністю, що підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 15.04.2013 року (а.с.102).

16.04.2013 року позивачем надано лист на ім'я начальника УПФУ в м. Кременчуці Полтавської області, яким повідомлено про подачу 15.04.2013 року ним заяви про перехід з одного виду пенсії на інший, та поставлено питання про надання інформації щодо нарахування пенсії за інвалідністю: розміру пенсії, розміру зарплати, з якої нараховувалась пенсія по інвалідності, загального стажу, розміру страхового стажу, розміру додаткового стажу (а.с.77).

31.05.2013 року за вих. № 248/0-07 за підписом заступника начальника управління Лиходій С.В. позивачеві надано відповідь, якою повідомлено, що згідно з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 з 15.04.2013 року на підставі особистої заяви призначено пенсію по інвалідності першої групи, внаслідок загального захворювання. При обчисленні пенсії до уваги взято страховий стаж тривалістю 33 роки 04 місяці 23 дні, із яких 6 років 02 місяці 06 днів роботи по Списку № 1, 6 років 07 місяців 11 днів додаткового стажу, та заробітну плату за період з 01.07.2000 року по 20.10.2002 року, з 01.03.2004 року по 31.07.2011 року, коефіцієнт якої склав 3,85567. Розмір заробітної плати для обчислення пенсії становить 6068 гривень 79 копійок. (1573,99 гривень показник середньої заробітної плати по України за 2008 рік * 3,85567). Розмір пенсії з 15.04.2013 року і по теперішній час встановлено на рівні 3917 гривень 06 копійок, із яких: 3768 гривень 72 копійки - основний розмір пенсії (6068,79* 0,62100(коефіцієнт стажу), 98 гривень 34 копійки - доплата за 11 років понаднормового стажу, 50 гривень 00 копійок - надбавка на догляд (а.с.78).

Не погодившись з розміром та порядком нарахування призначеної йому пенсії, позивач звернуся до суду з даним позовом про зобов'язання УПФУ в м. Кременчуці здійснити перерахунок пенсії, а також про виплату матеріальної та моральної шкоди - першим відповідачем, моральної шкоди - другим та третім відповідачами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності нарахування позивачеві пенсії, та з відсутності підстав для виплати останньому матеріальної та моральної шкоди, оскільки вимоги позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів якої судом не встановлено, а також з того, що позивачем не доведено, що саме діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, та наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою і нанесеною шкодою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області брати розмір заробітної плати для обчислення пенсії з пенсійної справи позивача, порахувати пенсію за інвалідностей у 2013 р. за Законом та виплачувати, виплатити матеріальну шкоду у розмірі: 1984,45 грн. - розмір пенсії, недоотриманої після 15.04.2013 р., 9386,01+9718,50+11107,38+1984,45+32196,34 грн.; виплатити моральну шкоду у розмірі 2115337,10 грн., зобов'язання Департаменту праці та соціального захисту населення виплатити моральну шкоду у розмірі 793251,41 грн., зобов'язання Прокуратуру м. Кременчука виплатити моральну шкоду у розмірі 793251,41 грн., з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини склалися, по-перше, внаслідок невірного, на думку позивача, обчислення страхового стажу при призначенні пенсії по інвалідності за заявою від 15.04.2013 року (9 років 7 днів замість 9 років 24 дні), внаслідок різного тлумачення позивачем та першим відповідачем положень ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо зарахування до страхового стажу, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, умовного страхового стажу з моменту встановлення позивачеві інвалідності до досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку (60 років).

Колегія суддів зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Положеннями частини 1 статті 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

У відповідності до ч.1 ст.33 Закону № 1058 пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною 1 статті 25 Закону № 1058 встановлено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс= См х Вс /100 % х 12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.

У відповідності до ч.1 ст.28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35, а у жінок - 30 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Частиною 1 статті 32 Закону № 1058 встановлено, що особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для інвалідів I групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років.

Як встановлено положеннями п.п.1, 2 ч.1 ст.24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 3 Закону статті 24 № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Як вбачається зі змісту листа № 248/0-07 від 31.05.2013 року, при обчисленні пенсії по інвалідності за заявою ОСОБА_1 від 15.04.2013 року взято страховий стаж тривалістю 33 роки 04 місяці 23 дні, з яких 6 років 02 місяці 06 днів - робота за Списком №1, додатковий (умовний) стаж ОСОБА_1 було встановлено - 6 років 07 місяців 11 днів.

Матеріалами справи підтверджено, що датою настання у позивача 60-річного віку є 14.03.2018 року, оскільки ОСОБА_1 народився 14.03.1958 року.

Інвалідність позивачеві встановлено 18.02.2009 року.

Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.76), позивач до 22.07.2011 року продовжував працювати.

У зв'язку з чим, період з 18.02.2009 року по 22.07.2011 року першим відповідачем було враховано не до додаткового (умовного) стажу, а до дійсного страхового стажу, який у ч.1 ст.24 Закону № 1058 зазначено як «наявний страховий стаж».

При цьому, зі змісту ч.1 ст.24 Закону № 1058 випливає, що вказана норма передбачає віднесення до загального страхового стажу періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення особою 60-річного віку у тому випадку, коли такий період не враховано до складу наявного страхового стажу.

За таких обставин, період з 18.02.2009 року по 22.07.2011 року не може бути віднесений до додаткового стажу, оскільки його вже було віднесено до наявного (фактично відпрацьованого) страхового стажу позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем вірно обчислено додатковий страховий стаж ОСОБА_1 на рівні 06 років 07 місяців 11 днів.

З приводу доводів апеляційної скарги щодо невірного визначення понаднормового стажу при призначенні пенсії по інвалідності у 2013 році (21 рік замість 23 років), та, відповідно, неврахуванні вищевказаного стажу при визначенні коефіцієнта страхового стажу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок стажу позивача при призначенні пенсії у 2009 році було взято як: 30 років 11 місяців 27 днів + додатковий стаж 09 років 0 місяців 07 днів + стаж за Списком № 1 - 6 років 02 місяці 06 днів = 46 років, з яких 21 рік стажу понад 25 років страхового стажу.

Між тим, відповідно до п.2 ч.1 ст.28 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час призначення пенсії по інвалідності за заявою від 15.04.2013 року) за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Таким чином, у позивача на час призначення пенсії по інвалідності у 2013 році було 11, а не 23 роки понаднормового стажу.

Щодо тверджень позивача про невірне визначення коефіцієнта страхового стажу, який, на думку позивача, повинен був змінитися після відпрацювання позивачем періоду після встановлення інвалідності до моменту виходу на пенсію, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з відсутністю зміни загальної кількості місяців страхового стажу (оскільки першим відповідачем було збільшено наявний страховий стаж позивача та одночасно зменшено додатковий стаж), коефіцієнт стажу позивача не повинен був зазнавати змін.

Що стосується вимоги позивача щодо необхідності брати розмір заробітної плати для обчислення пенсії з його пенсійної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, пенсія позивача нарахована згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 31.03.2009 року № 169, виданої Кременчуцьким професійним ліцеєм ім. А. С. Макаренка та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 22.05.2009 року № 52/04, виданої ВАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» (а.с.99).

Вказані довідки знаходяться в пенсійній справі позивача ОСОБА_1, і були взяті до уваги першим відповідачем при призначенні позивачеві пенсії, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія листа УПФУ в м. Кременчуці від 31.05.2013 року № 248/О-07 (а.с.78).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання УПФУ в м. Кременчуці брати розмір заробітної плати для обчислення пенсії позивача з його пенсійної справи.

Щодо позовних вимог про зобов'язання УПФУ в м. Кременчуці виплатити матеріальну шкоду в розмірі 1984,45 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Заявляючи вимоги про стягнення з першого відповідача матеріальної шкоди у розмірі 1984,45 грн., позивач зазначив, що вказані кошти є сумою пенсії, недоотриманої внаслідок невірного обчислення другим відповідачем пенсії позивача по інвалідності, призначеної у 2013 році.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з цієї норми, підставою відповідальності за завдану матеріальну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з наступних елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи, що судом першої та апеляційної інстанцій не було встановлено протиправності дій УПФУ в м. Кременчуці щодо нарахування пенсії ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання першого відповідача виплатити позивачеві матеріальну шкоду.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі : 2115337,10 грн. - з УПФУ в м. Кременчуці, 793251,41 грн. - з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та 793251,41 грн. - з прокуратури м. Кременчука, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження вимог про зобов'язання відповідачів виплатити моральну шкоду надано до матеріалів справи копії листів прокурору м. Кременчука (а.с.29, 41-44, 61-62, 70), листа до Міністерства праці та соціальної політики населення (а.с.32), листів до Департаменту праці та соціального захисту населення від 16.07.2012 року (а.с. 52), від 15.08.2012 року (а.с. 56), записок працівників Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці (а.с.36-38), записок Департаменту праці та соціального захисту населення (а.с.51), з посиланням на які позивач стверджує, що працівниками Пенсійного фонду при перерахунку його пенсії допущено помилки, однак на його звернення працівники не реагували, знущалися з нього, роблячи це цинічно, з розумінням, що роблять.

Також, позивач вказував не те, що при розгляді його звернень прокуратурою м. Кременчука, Департаментом праці та соціального захисту населення були проігноровані його законні вимоги, належним чином перевірки його звернень не проводилися, в обґрунтування чого позивач послався на листи прокуратури м. Кременчука № 07/1-233 с. 12 від 24.02.2012 року, № 07/1-233с12 від 15.06.2012 року, № 07/1-233с12 від 19.09.2012 року (а.с.30, 45, 71), листи Департаменту праці та соціального захисту населення № 26-03/342 від 05.03.2012 року, № 26-03/935 від 24.07.2012 року, № 26-03/935 від 23.08.2012 року (а.с.31, 53-55, 57-60), листи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 1004/0-02 від 26.06.2012 року, № 1626/0-02 від 23.10.2012 року (а.с.34, 72), в яких зазначено про те, що призначення, перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 проводилося відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначив, що неправомірні дії працівників Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, прокуратури м. Кременчука, Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради м. Кременчука призвели до знущань, двох інсультів, втрати слуху, цукрового діабету, себореї та іншого, що, на думку позивача, підтверджується випискою з історії хвороби № 1445, МРТ головного мозку № 620 від 07.04.2011 року, консультацією лікаря-сурдолога від 24.06.2011 року, записом лікаря-невролога від 22.02.2012 року, індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 319 від 04.03.2011 року, № 413 від 05.04.2013 року, консультативним висновком спеціаліста від 26.04.2012 року, протоколом дослідження № 5148 від 25.04.2012 року, консультативним висновком спеціаліста від 07.06.2013 року.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується.

За змістом п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, за змістом наведених положень, вимога позивача про стягнення моральної шкоди може бути задоволена лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, відповідачів, тобто є похідною від вимог про визнання протиправною бездіяльності.

Між тим, протиправності дій відповідачів у спірних відносинах судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.

Крім того, слід відмітити, що позовних вимог про визнання протиправними дій або бездіяльності Департаменту праці та соціального захисту населення Кременчуцької міської ради та Прокуратури м. Кременчука позивачем у даній справі заявлено не було.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Статтею 69 КАС передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що факти, викладені в обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, не знайшли свого підтвердження, а також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів та шкодою завданою відповідачу, яка виразилася у хвилюванні, душевних та фізичних стражданнях, що привели до двох інсультів, втрати слуху, цукрового діабету, себореї.

Так, докази, на які посилається позивач (виписка з історії хвороби, МРТ головного мозку, консультації лікарів, індивідуальні програми реабілітації інваліда, консультативні висновки спеціалістів, протокол дослідження) не підтверджують наявності зв'язку між захворюваннями позивача та діями відповідачів по справі.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про неправомірность обчислення пенсії ОСОБА_1 у 2009 році при її призначенні та у 2011 році при перерахунку пенсії, наявність у першого відповідача обов'язку здійснити перерахунок пенсії позивачеві за 2011 рік саме з 21.03.2011 року, невірний розрахунок пенсії за віком у 2012 році, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки позовні вимоги про зобов'язання УПФУ в м. Кременчуці рахувати пенсію з 23 роками стажу понад необхідний для чоловіків стаж 25 років згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», діючого до 01.10.2011 року згідно з п.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порахувати за Законом призначення пенсії по інвалідності у 2009 році, порахувати перерахунок у 2011 році за Законом з 15 березня 2011 року, порахувати пенсію за віком у 2012 році за Законом з 15 березня 2012 року; виплатити матеріальну шкоду у розмірі: 9386,01 грн., розмір недоотриманої пенсії по інвалідності, 9718,50 грн. розмір пенсії недоотриманої після перерахунку, 11107,38 грн. розмір пенсії недоотриманої за віком - залишено без розгляду.

Тобто, вищевказані позовні вимоги не були предметом розгляду при винесенні судом першої інстанції оскаржуваної постанови, а відтак, не є предметом перегляду в межах даного апеляційного провадження.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача по справі про порушення норм процесуального права щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2014 року до Крюківського районного суду м. Кременчука надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.161).

Наступне судове засідання, за результатами якого було прийнято оскаржувану постанову суду першої інстанції, відбулося 22.04.2014 року.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно було розглянуто справу за відсутності позивача або його представника, з урахуванням наявності відповідної заяви ОСОБА_1

При цьому, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що вказану заяву судом першої інстанції було отримано 23.04.2014 року, тобто, станом на час проведення судового засідання 22.04.2014 року вищевказана заява була відсутня у розпорядженні суду.

Між тим, жодних доказів на підтвердження таких доводів позивач суду першої інстанції не надав.

Та обставина, що повістку в судове засідання, призначене на 10.04.2014 року, ОСОБА_1 отримано 14.04.2014 року, не призвела до порушення права позивача на участь у розгляді справи, оскільки, як вбачається зі змісту протоколу судового засідання, 10.04.2014 року слухання справи було відкладено на 22.04.2014 року у зв'язку з неявкою позивача та відповідачів (а.с.154).

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що допущені, на думку позивача, порушення процесуального права, на яких він наполягає, не призвели до неправильного вирішення справи, а відтак, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.04.2014р. по справі № 537/6937/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Русанова В.Б.