Постанова № 39275598, 05.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р. Справа № 818/8432/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. по справі № 818/8432/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі (далі - відповідач, УПФУ в Білопільському районі), в якому просить суд визнати незаконною і скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду в Білопільському районі від 31.07.2013 року № Ф 212 про сплату недоїмки.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року по справі № 818/8432/13-а адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі про скасування вимоги - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі №Ф-212 від 31.07.2013 року про сплату недоїмки в сумі 7665,94 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі. Вважає, що вимога від 31.07.2013 року № Ф-212 була прийнята УПФУ в Білопільському районі в межах норм чинного законодавства України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як фізична особа підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.12), та на підставі свідоцтва серії НОМЕР_2, виданого Білопільським відділенням Сумської ОДПІ, є платником єдиного податку (а.с.15).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області як підприємець - з 12.01.2011 року, та з 01.06.2005 року на підставі пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 отримує пенсію за вислугу років (а.с. 11, 18).

З 01.01.2011 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку (а.с.15).

31.07.2013 року за несплату єдиного внеску, Управлінням Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області прийнято вимогу №Ф 212 про необхідність сплати ФОП ОСОБА_1 суми єдиного внеску в розмірі 7665,94 грн. (а.с.10).

Не погодившись з винесеною відносно нього вимогою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області від 31.07.2013 року № Ф 212 про сплату боргу із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є неправомірною, а тому позовні вимоги про її скасування є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " (далі по тексту Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про пенсій забезпечення" встановлені наступні види трудових пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років, тобто на думку колегії суддів пенсії за віком та пенсії за вислугу років є різними видами трудових пенсій.

Згідно вимог ст. 6 Закону України "Про пенсій забезпечення" особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) та частиною першою статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) у редакціях, чинних на час вчинення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Білопільському районі та отримує пенсію за вислугу років, Згідно України "Про прокуратуру".

Згідно положень ч.10 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15 квітня 2014 року (справа №21-59а14), врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 з 01.06.2005 року отримує пенсію за вислугу років, колегія суддів вказує на те, що позивач не звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи вимогу від 31.07.2013 року № Ф 212 про сплату боргу, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування такої вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимога від 31.07.2013 року № Ф 212 про сплату боргу із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня 2011 року по 31.07.2013 року в сумі 7665,94 грн. є правомірною та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вказує на те, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. по справі № 818/8432/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі про визнання незаконною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду в Білопільському районі від 31.07.2013 року № Ф 212 про сплату недоїмки.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Присяжнюк О.В. Перцова Т.С.