Ухвала суду № 39274762, 05.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р. Справа № 9104/32048/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммандос» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року по справі №2а - 2971/10/2270 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммандос» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коммандос» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції і просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції: від 2 жовтня 2009 року №0006111500/0/1960; від 16 листопада 2009 року за №0006111500/1 та від 02 лютого 2010 року за №0006111500/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході документальної невиїзної (камеральною) перевірки звітних податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих за травень липень 2009 року встановлено завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за травень 2009 року - на суму 14 295 гривень, за червень 2009 року - на суму 14 295 гривень та за липень 2009 року - на суму 14 295 гривень, а також заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 27) за підсумками травня 2009 року на суму 19 925 гривень.

Податковий орган мотивував свої висновки тим, що за результатами перевірки додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2005 року по 31 грудня 2008 pоку встановлено порушення п. п. 7.7.2 «б» п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) в розмірі 34 220 гривень. В основу таких висновків було покладено акт перевірки від 06 травня 2009 року. Проте, на даний час податкове зобов'язання за Актом планової виїзної перевірки від 06 травня 2009 року №904/230/23654595 є неузгодженим, так як прийняті на підставі цього акта податкові повідомлення - рішення оскаржуються в судовому порядку. Посилання відповідача у своїх висновках на цей акт перевірки вважає безпідставними.

В ході розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України збільшено позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 26 квітня 2010 року №0006111500/3/1034.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Коммандос» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено.

Позивач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського окружного адміністративного суду. Зазначаючи у поданій апеляційній скарзі про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також про порушення судом першої інстанції норм процесуального прав, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції не звернув уваги на неузгодженість податкового зобов'язання і на те, що зведені дані щодо задекларованих та встановлених в ході перевірки сум податку на додану вартість безпосередньо пов'язані із таким (неузгодженим) зобов'язанням. Доводи позивача судом першої інстанції не спростовані, так як судове рішення не містить аналізу і оцінки цих доводів. Також, судом першої інстанції не досліджувалися обставини, що мають значення для справи і на які посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням результатів планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2005 року по 31 грудня 2008 pоку відповідно до акту від 06 травня 2009 року №904/230/23654595, якою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.2 «б» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що дії відповідача були правомірними, вчиненими в межах його компетенції, відповідно до ст. ст. 11, 11 - 1, 11 - 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та інших нормативних актів, відповідно до встановлених фактів порушень були зроблені вірні висновки, тому будь - які підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, суд першої інстанції не врахував посилання позивача на те, що податкове зобов'язання за Актом планової виїзної перевірки від 06 травня 2009 року №904/230/23654595 є неузгодженим, так як податкові повідомлення - рішення, прийняті на підставі цього Акту, оскаржуються в судовому порядку. Тому вони судом не прийняті до уваги, оскільки постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року в справі №2 - а - 9856/10/2270/15 в задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи - позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Коммандос», 07 лютого 2003 року зареєстроване Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області, а також взяте на податковий облік та зареєстроване платником податку на додану вартість. Вказані обставини підтверджуються Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО №241362, Свідоцтво №31727108 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №269590 від 11 грудня 2003 року та Довідкою про взяття на облік платника податків від 01 серпня 2003 року за №6.

Відповідачем 18 вересня 2009 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку декларації з податку на додану вартість, за результатами якої 18 вересня 2009 року складено акт за №1764/15/23654595. В ході перевірки було встановлено завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за травень 2009 року - на 14 295 гривень, за червень 2009 року - на суму 14 295 гривень та за липень 2009 року - на суму 14 295 гривень, а також заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27) за підсумками травня 2009 року на суму 19 925 гривень.

Крім цього відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2005 року по 31 грудня 2008 pоку і за наслідками цієї перевірки 06 травня 2009 року було складено акт за №904/230/23654595. Вказаною перевіркою було встановлено порушення товариством пп. 7.7.2 «б» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) на суму 34 220 гривень. Тому при поданні платником податку декларації за травень 2009 року необхідно було дану суму відобразити зі знаком «» в рядку 23.4.

Відповідно до акту перевірки №1764/15/23654595 від 18 вересня 2009 року відповідачем 02 жовтня 2009 року прийняте податкове повідомлення - рішення №0006111500/0/1960, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість» у розмірі 20 921 гривня 25 коп. з податку на додану вартість, в тому числі: за основним платежем - у сумі 19 925 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 996 гривень 25 коп..

Позивачем вказане рішення оскаржувалося в адміністративному порядку і за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача рішенням відповідача від 16 листопада 2009 року за №10440/10/15 - 031 та рішенням Державної податкової адміністрації від 22 січня 2010 року за №898/0/25 - 036 скарги залишені без задоволення.

Крім цього, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: №006611500/1 від 16 листопада 2009 року; №0006111500/2 від 02 лютого 2010 року та №0006111500/3/1034 від 26 квітня 201 року.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної суду звертає увагу на таке.

У відповідності до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 5.12.5 п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

При цьому, збільшення виникає внаслідок установлення за результатами перевірки заниження задекларованої платником суми податкового кредиту та/або завищення податкового зобов'язання. Визначена сума збільшення рядка 26 відображається зі знаком «+» у рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду. Зменшення залишку від'ємного значення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком «» в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Так як в ході проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2005 року по 31 грудня 2008 pоку виявлені порушення позивачем вимог пп. 7.7.2 «б» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які викладені в акті перевірки №904/230/23654595 від 06 травня 2009 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність дій відповідача, які відповідають положенням ст. ст. 11, 11 - 1, 11 - 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Також, колегія суддів апеляційного суду вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо доводів позивача про неузгодженість податкових зобов'язань з посиланням на судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі акта перевірки від 06 травня 2009 року.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення позивачем, виходячи з положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідачем оспорювані податкові повідомлення - рішення прийняті законно і обґрунтовано, за наявності передбачених законом підстав та у відповідності до визначено компетенції. Тобто, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відповідність оспорюваних рішень критеріям, визначеним ст. 2 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України і, відповідно, про відсутність підстав для їх скасування.

При цьому, доводи апеляційної скарги і посилання відповідача на наявність певних фактичних обставин справи, які підтверджують ці доводи, не відповідають матеріалами справи і не узгоджуються із положеннями податкового законодавства, а тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції у своїх висновках.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммандос» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року по справі №2а - 2971/10/2270 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммандос» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський