Ухвала суду № 39274759, 29.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р. Справа № 9104/31314/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року по справі №2а - 2175/10/1970 за адміністративним позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, -

УСТАНОВИВ:

Тернопільська обєднана державна податкова інспекція Тернопільської області звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 і просила стягнути з відповідача за рахунок його активів 23 990 гривень заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами по штрафних (фінансових) санкціях за порушення законодавства про патентування, з питань регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної перевірки дотримання позивачем порядку розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці, що належить відповідачу, виявлено факти порушень вимог Порядку ведення книги обліку доходів та витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1269 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року. У зв'язку з цим до відповідача рішенням №0001402303 від 31 березня 2010 року застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 23 990 гривень, які станом на 08 червня 2010 року відповідачем в добровільному порядку сплачені.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю: постановлено стягнути з відповідача за рахунок його активів заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по штрафних (фінансових) санкцій, за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО, в сумі 23 990 гривень на б/р 31110104700002, код платежу 21080900 державного бюджету ВДК у м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012.

Відповідач з таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що він не погоджується із висновком перевірки про не оприбуткування у повній мірі готівки на суму 4 798 гривень, так як оригінал товарного чеку не було представлено суду. Застосування штрафної санкції за не оприбуткування готівки в касі на підставі сумнівного, на думку відповідача, факту не проведення запису на повну суму у книзі є неправомірним. Книга обліку доходів і витрат ведеться для визначення результатів власної підприємницької діяльності, проте Державною податковою адміністрацією України не затверджено форми книги обліку доходів і витрат, яка була б призначена для відображення руху готівки. Тому, вважає висновок податкового органу про відсутність обліку готівки безпідставним. У зв'язку з цим за твердженням відповідача суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо правомірності прийнятого позивачем рішення про застосування штрафних санкцій.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою встановлено порушення позивачем порядку обігу готівкових коштів щодо не оприбуткування у повній мірі в книзі обліку доходів та витрат 07 вересня 2009 року готівкових коштів у розмірі 4 798 гривень, що є порушенням п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1269 та п. 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за №637. За вказані порушення пунктом 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року N 436/95 передбачено застосування до суб'єктів підприємницької діяльності за рішеннями відповідних органів державної податкової служби фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. У зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та підтверджені належними та допустимими доказами, а отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, 24 грудня 2008 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради і перебуває на обліку як платник податків у Бучацькій МДПІ.

На підставі направлень від 11 березня 2010 року №673/2303 та №674/2303 податковим органом проведено перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої 17 березня 2010 року складено Акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій зав №2339/19/18/23/НОМЕР_1.

Згідно викладених в акті перевірки висновків, позивачем 07 вересня 2009 року отримано готівкові кошти за виконання умов договору №31 в сумі 4 838 гривень, що засвідчено товарним чеком від 07 вересня 2009 року, який містить відбиток печатки та підпис позивача. Кошти отримані підприємцем за реалізований товар - міжкімнатні двері. Оплата за товар здійснена покупцем за місцем реалізації магазин - склад, що АДРЕСА_1 і покупцю видано товарний чек.

Згідно книги обліку доходів і витрат, яка зареєстрована в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції 26 січня 2009 року за місцем здійснення діяльності встановлено, що 07 вересня 2009 року в книзі відображено 40 гривень отриманого доходу (виручки) від реалізації товарів, робіт (послуг), а решту готівкових коштів в сумі 4 798 гривень не відображено.

Тобто, як зазначено в акті перевірки, в ході її проведення встановлено порушення позивачем порядку обігу готівкових коштів, так як в книзі обліку доходів та витрат 07 вересня 2009 року не оприбутковано кошти в сумі 4 798 гривень, що є порушенням п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1269 та п. 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

На підставі висновків перевірки позивачем 31 березня 2010 року прийнято рішення від за №0001402303/21129 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у розмірі 23 990 гривень.

Вказане рішення відповідачем оскаржено до Державної податкової адміністрації Тернопільської області і за наслідками розгляду скарги рішення залишено без змін.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу. Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Згідно з п 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.

Пунктом 2.6 цього ж Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до ст. 5 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 №1269 суб'єктом підприємницької діяльності до книги обліку доходів і витрат заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) з підсумком за день.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» 12 червня 1995 року N 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем правомірно вищевказаним рішенням у зв'язку з виявленим порушенням норм з регулювання обігу готівки застосовано фінансові санкції у розмірі 23 990 гривень, виходячи із суми не оприбуткованої готівки.

Вказана сума відповідачем не сплачена.

Тобто, наявність заборгованості з боку відповідача по сплаті до бюджету суми фінансової санкції підтверджується вищевказаними обставинами.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, виходячи з положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем законно і обґрунтовано застосовано штрафні санкції, а сума санкцій позивачем не сплачена.

Тобто, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому, доводи апеляційної скарги і посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не заслуговують на увагу, так як викладені відповідачем обставини не спростовують правомірності застосування штрафних санкцій. Тому, такі доводи не можуть бути враховані апеляційним судом у своїх висновках.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року по справі №2а - 2175/10/1970 за адміністративним позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'яти днів після направлення особам, які беруть участь у справі копії ухвали, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський