Ухвала суду № 39274740, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18258/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Берьозкіної Ю.В.,

представника відповідача, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, - Шевченка Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості імпортованих товарів та стягнення надміру сплаченого податку, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Арсенал-Центр» звернулося у суд із позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200480/2 від 30.07.2013 року та стягнути з державного бюджету через управління Державної казначейської служби України в м. Києві на свою користь 441076,44 грн. - надміру сплаченого, внаслідок оспорюваного рішення, податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час митного оформлення товару не було надано митному органу всіх запитуваних документів. При цьому, місцевий суд дійшов висновку, що митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Митним кодексом України.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 01.02.2010 року між позивачем та фірмою "WINSIO HOLDING LIMITED" (Кіпр) укладено зовнішньоекономічний договір №WS-2010, предметом якого була поставка іноземною компанією позивачу сталі алюмо/оцинкованої в рулонах і сталі алюмо/оцинкованої в рулонах з полімерним покриттям в номенклатурі, кількості і по цінам, вказаним в додатках, які являються невід'ємною частиною договору.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі вказаного договору, позивачем 29.07.2013 року подавалась митна декларація, якою задекларовано імпорт сталі (прокату) оцинкованої з полімерним покриттям, листової в рулонах (987,110 тонн) марки DX51D (Z220), виробництва "Posco Coaed & Color Steel Co., LTD" (Південна Корея), торговельної марки Posco C&C, в асортименті. Поставка здійснювалась за непрямим контрактом за посередництвом фірми «WINSIO HOLDING LIMITED» (Кіпр).

Під час митного контролю у посадових осіб митного органу виникли сумніви стосовно заявленої позивачем митної вартості задекларованих товарів.

Такі сумніви, як убачається із матеріалів справи, виникли у зв'язку із розбіжностями в наданих декларантом документах та через неповноту даних, що у них містились.

Як стверджує відповідач, внаслідок виявлених розбіжностей та сумнівів, що виникли у нього, декларанту було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, інформацію біржових організацій про вартість сировини (гарячекатаний рулон) з урахуванням дати калькуляції.

На вимогу митного органу позивач надав експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 30.07.2013 року №9/364. Однак, цей висновок не враховано митним органом, оскільки у ньому не наведено конкретних джерел інформації, які були використані під час здійснення експертного аналізу кон'юнктури світового та українського внутрішнього ринку плоского оцинкованого прокату.

З огляду на те, що на вимогу митного органу позивач не надав усі витребувані документи, а надані - належно не підтверджують складові митної вартості задекларованого товару, відповідачем відмовлено у митному оформленні такого за визначеною позивачем за ціною договору митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200480/2 від 30.07.2013 року.

Не погоджуючись із таким рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

Обґрунтовуючи наявність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю, визначеної за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідач послався на те, що позивачем не у повній мірі подано до митного контролю документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, а деякі з них містять розбіжності, що не дозволяє підтвердити складові митної вартості, заявленої декларантом за ціною договору. Так, відповідач вказав на те, що відповідно до п. 5.1 зовнішньоекономічного договору, укладеного між позивачем та "WINSIO HOLDING LIMITED" (Кіпр) (які є пов'язаними між собою особами - іноземна фірма є одним із засновників ТОВ «Арсенал-Центр») визначено умови поставки CIF Іллічівськ (вартість, страхування, фрахт), тоді як в п.1.2 договору ціна товару включає вартість упаковки та маркування (щодо відокремлення складових). У сертифікаті страхування вантажу зазначено номери інвойсів №№ 0000399934, 0000400560, а до митного оформлення декларантом надано проформи-інвойси відправника DAEWOO INTERNATIONAL CORPORATION № 0000162290 на суму 794653,50 доларів США та № 0000399934 на суму 425161 доларів США. Крім того, митний орган звернув увагу на те, що узгодження продажу та поставки товару відбулось за специфікацією від 10.07.2013 року № 66 (додаток до зовнішньоекономічного договору). Разом з тим, за коносаментом № 866957871, який датовано 16.06.2013 року у графі «Consigner» (вантажовідправник) зазначено «to the order of Arsenal-Center Limited». Отже, станом на 16.06.2013 року ТОВ «Арсенал-Центр» вже визначений, як розпорядник товару. Також, декларантом надано страховий сертифікат № 72712252458500000, який датовано 14.06.2013 року, що також передує узгодженню поставки за специфікацією від 10.07.2013 року № 66. Враховуючи те, що станом на 14.06.2013 року ще не відбулось узгодження сторонами договору ціни продажу, вказаний страховий сертифікат не може відображати дійсну вартість однієї із складових митної вартості задекларованого позивачем товару, що придбавався на основі специфікації від 10.07.2013 року № 66.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як витрати, понесені покупцем, на страхування товару (п. 7 ч. 10 статті 58 МК України).

З огляду на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не підтверджено понесені витрати на страхування, які передбачені умовами поставки CIF (Інкотермс 2000), адже пункт 1.2 зовнішньоекономічного договору не включає в ціну товару витрати продавця на страхування, в той час як зазначені умови поставки покладають на нього обов'язок страхування. При цьому, наданий позивачем страховий сертифікат № 72712252458500000 від 14.06.2013 року безпосередньо не стосується відносин, що склались між позивачем та фірмою "WINSIO HOLDING LIMITED" (Кіпр) за договором від 01.02.2010 року №WS-2010, оскільки був оформлений ще до узгодження ціни між останніми за специфікацією від 10.07.2013 року. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість сумнівів митного органу щодо заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено право митного органу висунути декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів за умови, якщо надані ним, згідно частини 2 цієї статті, документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи неподання декларантом усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, митний орган правомірно витребував у позивача додаткові документи, передбачені наведеною правовою нормою Митного кодексу України.

Разом з тим, позивачем не повністю надано митному органу витребувані документи, а саме - не подано інформацію біржових організації про вартість сировини (гарячекатаний рулон). А наданий позивачем висновок експерта від 30.07.2013 року №9/364, яким підтверджується задекларована позивачем митна вартість за ціною контракту, обґрунтовано не врахований митним органом, адже даний висновок здійснений лише на основі наданих позивачем експерту документів. При цьому, посилання на проведений експертом аналіз кон'юнктури світового та українського внутрішнього ринку плоского оцинкованого прокату та кон'юнктури ринків напівфабрикатів, які використовуються у виробництві, не підтверджений конкретними джерелами інформації, які були використані під час його здійснення. Відтак, митним органом відмовлено у митному оформленні та прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів. Після чого, позивачем, у відповідності до частини 7 статті 55 МК України, подано митні декларації з урахуванням проведеного останнім коригування, сплачено митні платежі, а імпортований товар - випущено у вільний обіг.

Колегія суддів зазначає, що приписами частини 8 статті 55 МК України встановлено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Як убачається з матеріалів справи, позивач зазначеним у вищенаведеній правовій нормі правом не скористався.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З оспорюваного позивачем рішення про коригування митної вартості слідує, що митним органом митна вартість задекларованого товару визначена на основі резервного методу. В обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, відповідачем у цьому рішенні зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через наявність розбіжностей та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. При цьому, враховано, що декларант не надав усі додатково витребувані митним органом документи. Попередні методи не застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а також через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів відповідає положенням статті 55 Митного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову та правомірність спірного рішення. Відтак, відсутні підстави для його скасування та стягнення з державного бюджету сплаченого позивачем податку на додану вартість за такими операціями.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 19 червня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М