Постанова № 39272621, 12.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 червня 2014 р. № 820/7304/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Чудних С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень, просить скасувати вимогу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №Ф-2 від 17.01.2014 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в частині 12216,24 грн.; скасувати рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 1 про застосування штрафних санкцій від 18.04.2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що контролюючим органом було проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 17.01.2014 року № 92/20-36-17-02-11/НОМЕР_1. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було сформовано та винесено вимогу про сплату боргу № Ф-2 по єдиному внеску у сумі 40291,23 грн. Не погодившись із зазначеною вимогою позивач оскаржив її у адміністративному порядку, та рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області скаргу позивача було задоволено в частині недоїмки у розмірі 28074,99 грн. Рішенням Міндоходів у задоволенні скарги було відмовлено, та зобов'язано контролюючий орган винести рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органів доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Так, рішенням № 1 від 18.04.2014 року відповідачем було донараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 2231,55 грн. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями відповідача та зазначає, що вони не ґрунтується на нормах діючого законодавства України, у зв'язку із чим рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

В судове засідання 12.06.2014 року позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не прибув, поряд із тим звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання 12.06.2014 року не прибув, надав до суду заяву про можливість розгляду справи за відсутності уповноваженого представника відповідача.

З урахуванням того, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, враховуючи заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на положення ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року, та дотримання вимог Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 92/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 17.01.2014 року ( а.с.12-37) .

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 6.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суму єдиного внеску у розмірі 40291,33 грн. (а.с. 36-37).

На підставі вказаного акту перевірки № 92/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 17.01.2014 року відповідачем було сформовано та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2 від 17.01.2014 року ( а.с.38).

Позивач скористався своїм правом та оскаржив вказану вимогу у адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.02.2014 року №1138/Г/20-40-10-04-10 скасовано вимогу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.01.2014 року № Ф-2 про сплату єдиного соціального внеску в частині недоїмки за сплати єдиного внеску у загальному розмірі 28074,99 грн., в іншій частині вказана вимога залишена без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 8-11).

Не погодившись із рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області, позивач звернувся із повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів, який в свою чергу рішенням Міндоходів і зборів України від 08.04.2014 року № 1934/Г/99-99-10-01-07-15 залишено без змін рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.02.2014 року №1138/Г/20-40-10-04-10, а скарга позивача - без задоволення. Зобов'язано Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винести рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно додатку № 10 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.6-7).

Судом встановлено, що на виконання рішення Міндоходів і зборів України від 08.04.2014 року № 1934/Г/99-99-10-01-07-15, Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 04.04.2014 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року, та дотримання вимог Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 886/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 04.04.2014 року (а.с.115-129).

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 6.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого ним занижено суму єдиного внеску у розмірі 22315,48 грн. (а.с.129).

На підставі акту №886/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 04.04.2014 року контролюючим органом сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-478-2 від 04.04.2014 року, а також прийнято рішення №1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с. 114).

Однак, до суду позивач звернувся із адміністративним позовом про скасування саме вимоги про сплату боргу від 17.01.2014 року № Ф-2 та рішення №1 від 18.04.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Щодо позовних вимог в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.01.2014 року № Ф-2 суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2013 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" Пенсійний фонд України протягом десяти днів з дня набрання чинності цим Законом передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, реєстр страхувальників станом на дату набрання чинності цим Законом.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує новий реєстр страхувальників на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, відомостей, отриманих із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інформаційного фонду єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Згідно п. 41.1. ст. 41 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Пунктом 41.2. ст. 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Оскільки, положенням Податкового кодексу України регулюються всі повноваження контролюючого органу з приводу проведення перевірок щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску, то і повноваження контролюючого органу з приводу складання відповідних висновків та прийняття рішень за результатами проведених перевірок також врегульовані Податковим кодексом України.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів регулюється Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції, вимога вважається відкликаною, якщо: сума боргу самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.

У випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу.

Вказана норма кореспондується також із положенням ст. 60 Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, контролюючим органом на підставі акту перевірки №886/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 04.04.2014 року було сформовано та направлено на адресу позивача нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-478-2 від 04.04.2014 року, якою було зменшено суму боргу та отримана позивачем 06.05.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (зв. бік а.с. 110).

Враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства та те, що контролюючий орган вимогою № Ф-478-2 від 04.04.2014 року зменшив суму грошового зобов'язання, яке відображено у оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 17.01.2014 року №Ф-2, то остання вважається відкликаною, а отже не породжує для позивача станом на день розгляду справи обов'язків за зазначеною вимогою, а отже не може бути предметом судового розгляду.

На підставі викладеного, та враховуючи те, що в судовому захисту підлягають лише порушені права та законні інтереси позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині скасуванні вимоги про сплату боргу № Ф-2 від 17.01.2014 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування рішення №1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.04.2014 року суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Статтею 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п.14 ст.25 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Згідно з п.6.2 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 N455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за N 1622/24154, (далі - Інструкція) сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п.6.3 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті.

Відповідно до п.6.4 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно з п.7.1 розділу VII "Фінансові санкції" Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що ним своєчасно нарахована та в повному обсязі сплачено суму єдиного внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, та те, що вимога від 04.04.2014р. про сплату боргу (недоїмки) є чинною та узгодженою на час розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно прийнято рішення №1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.04.2014 року.

Положеннями частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень надано до суду належні докази правомірності та законності прийнятого рішення №1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.04.2014 року та спростовано доводи позивача щодо вимоги про сплату боргу № Ф-2 від 17.01.2014 року, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв"язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішення - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних