Рішення № 39270630, 10.06.2014, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3065/13-ц

Провадження №:2/138/331/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06. 2014 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайсуд Вінницької області, в складі:

головуючої судді Жикевич Т.Б.,

з участю: секретаря Алєксєєвої І.Д.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що 19.02.2007 АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №0101/0207/88-004, на підставі якого відповідач отримав кредит в сумі 50 000 доларів США. 28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, згідно якого банк відступив фактору свої права вимоги до відповідача по вказаному кредитному договору. Того ж дня, тобто 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, згідно якого компанія відступила позивачу свої права вимоги до відповідача по вказаному кредитному договору. Взяті на себе зобов'язання по договору кредиту відповідач, як позичальник, не виконав, в результаті чого станом на 01.11.2013 по договору рахується заборгованість в розмірі 33796,58 доларів США, що за курсом НБУ складає 270136,06 грн., за відсотками 9225,20 доларів США - 73737,02 грн., пеня 35241,84 доларів США - 281688,03 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану суму боргу.

В судове засідання представник позивача не з'явився. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повній мірі з підстав викладених в наданих суду запереченнях на позов та просив суд в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, прийшов до переконання, що позов є необґрунтованим, а відтак в його задоволенні слід відмовити, враховуючи таке.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 19.02.2007 між «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0101/0207/88-004 (а. с. 5,6). Відповідно до ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до умов п.1.1 та п.1.3. кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у виді кредиту в розмірі 50000 дол. США, на строк 120 місяців, з 19.02.2007 по 18.02.2017 на умовах передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки передбачені цим договором. За користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 14% річних за весь строк.

Крім того, зобов'язання до договору кредиту було забезпечено порукою. Дана обставина слідує з умов п.2.1. договору кредиту. Так, в даному пункті договору зазначено, що забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека: вбудовані нежитлові приміщення в житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, буд.№105 (101-а). Договір укладено між банком та ТОВ «Крок-К».

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк", яке, як зазначено в договорі, виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" було укладено договір факторингу №15 (а. с. 16,17).

Позивач надав суду лише витяг із зазначеного вище договору, в якому відсутні умови передачі прав за договором.

Згідно витягу, банк відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження в розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. При цьому сторони погодили, що Права вимоги заборгованості по кредитних договорах, та права вимог по договорам забезпечення, укладених з боржниками відступаються банком фактору за цим договором на основі «як є» без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактору, останній має право нарахувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інших обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому (п. 2.1. договору).

Доказів правонаступництва ПАТ «Сведбанк», як ВАТ «Сведбанк», так і ВАТ «Сведбанк» АКБ «ТАС-Комерцбанк» позивач суду не надав.

Більш того, в матеріалах справи міститься лише три акти, датовані 28.11.2012, а саме прийому-передачі Реєстру Заборгованостей Боржників за Договором про надання факторингу №15 від 28.11.2012; прийому-передачі Персональних Даних в електронному вигляді за Договором про надання факторингу №15 від 28.11.2012; прийому-передачі інформації згідно Реєстру Заборгованостей Боржників в електронному вигляді за Договором про надання факторингу №15 від 28.11.2012, які не містять жодної інформації що стосується кредитного договору №0101/0207/88-004, укладеного 19.02.2007 між «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2

Того ж дня, 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу.

В договорі зазначено, що клієнт відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. При цьому сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах, та права вимоги по договорам забезпечення, укладених з боржниками відступаються/передаються клієнтам фактору за цим договором на основі «як є» без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до Боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому (п.2.1. договору).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в дату відступлення, якою є дата укладення цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Сторони в день укладення цього договору також складають та скріплюють своїми печатками Акт прийому-передачі реєстру заборгованостей, за формою, встановленою в додатку №2 до цього договору. Реєстр заборгованості боржників надається фактору в двох оригіналах, а також в електронному вигляді, за формою, що буде визначена сторонами окремо, про що сторони підписують Акт прийому-передачі, що є Додатком №5 цього Договору (п.2.3. договору факторингу).

Крім того, сторони домовились, що одночасно з відступленням права вимоги заборгованості згідно з цим договором, клієнт передає фактору права за договорами забезпечення, на підставі договорів про передачу права вимоги за договорами забезпечення, що підлягають укладенню сторонами в дату укладення цього договору. Протягом 5 робочих днів починаючи з наступного за датою укладення цього договору клієнт здійснює всі н6еобхідні дії щодо реєстрації зміни особи заставодержателя та /або іпотекодержателі в державному реєстрі іпотек, та/або в державному реєстрі обтяжень рухомого майна на фактора (п.2.2. договору факторингу). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається у момент укладення договору(ів) щодо передачі права вимоги за договорами забезпечення у дату відступлення (п.2.4. договору факторингу).

Фактор зобов'язується надіслати письмові повідомлення боржникам про відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості (п.2.5. договору факторингу).

Зміст договору факторингу не містить жодної інформації про передачу права вимоги за кредитним договором №0101/0207/88-004 укладеним 19.02.2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2

Акти прийомки-передачі, про які вказано в зазначених вище пунктах договору факторингу, позивач суду не надав.

Витяг з Реєстру заборгованостей боржників № 1 -Б до договору факторингу від 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», підписаний аналітиком ТОВ «Кредитні ініціативи», не є належним доказом, що свідчить про набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, оскільки наявність такого додатку не передбачена ні договором відступлення прав вимоги, ні чинним законодавством. Крім того, він підписаний лише однією особою - працівником позивача - аналітиком, і у суду відсутні докази того, що дана особа уповноважена на такі дії. Належним та допустимим доказом може бути лише двосторонній правочин, в якому чітко визначено його предмет, зокрема, в даному випадку, передача відповідних прав за договором кредиту №0101/0207/88-004, укладеним 19.02.2007 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2 (а. с. 32).

Доказів укладення договорів про відступлення права за іпотечним договором, згідно вимог п. 2.2. договору факторингу, позивач суду не надав.

Доказів надсилання та вручення ОСОБА_2 повідомлення, згідно умов п.2.5 договору факторингу, позивач суду не надав. Вимога про досудове врегулювання спору від 21.11.2013, тобто датована майже через рік від укладення договору факторингу, адресована ОСОБА_2 не є доказом того, що відповідача повідомлено про відступлення первісним кредитором будь-якій особі прав вимоги по договору кредиту №0101/0207/88-004 від 19.02.2007, оскільки, крім іншого, позивач не надав суду докази вручення відповідачу такого листа (а. с. 12-15).

Та обставина, що позивач надав суду копії кредитного договору не свідчить про наявність у останнього права на вимогу до відповідача за таким договором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ч. 1 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Вказані вище обставини свідчать про те, що позивач не довів ту обставину, що він набув права вимоги до відповідача по кредитному договору укладеному 19.02.2007 між «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 №0101/0207/88-004.

За клопотанням представника відповідача ухвалою від 29.04.2014 суд витребував у позивача такі документи: повний текст договору факторингу №15 від 28.11.2012; докази отримання ОСОБА_2 повідомлення про відступлення права вимоги; оригінал кредитного договору №0101/0207/88-004 від 19.02.2007 (для огляду в судовому засіданні); розгорнутий розрахунок сум заборгованості ОСОБА_2 по договору кредиту №0101/0207/88-004 від 19.02.2007; акт прийому-передачі Реєстру заборгованості (Додаток №2 до договору факторингу №15 від 28.11.2012); акт прийому-передачі Документації (Додаток №4 до договору факторингу №15 від 28.11.2012).

Ухвалу суду отримано позивачем 05.05.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням відділення зв'язку про вручення відправлення (а. с. 210). Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду, на дату ухвалення рішення, жодних документів позивач суду не надав.

Крім того, суд неодноразово викликав представника позивача в судове засідання з метою отримання відповідей на питання, для повного з'ясування обставин справи, однак, представник позивача в судове засідання не завився та не повідомив суду про причини такої неявки, а тому за наявності відповідного клопотання суд вирішив справу за його відсутності та на підставі наявних в справі доказів.

Враховуючи положення вказаних вище норм та те, що позивачем не надано суду докази в обґрунтування тих обставин на які він посилається, як на підставу своїх вимог суд, приходить до переконання про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення коштів по кредитному договору №0101/0207/88-004 від 19.02.2007 з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що в задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №0101/0207/88-004 від 19 лютого 2007 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т.Б.ЖИКЕВИЧ