Ухвала суду № 39269992, 10.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1737/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Подопригора Л. І.Номер провадження 11-кп/788/258/14 Суддя-доповідач - Яременко Категорія - 18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Борсая В. М., Матуса В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Сокол О.В.,

прокурора - Савостьянової Л.В.,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013200090000309 від 08 травня 2013 року за апеляційними скаргами прокурора Гуменного О.В., який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 21 березня 2014 року, щодо

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого 30.05.2011 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, вирок був змінений 29.05.2012 року Апеляційним судом Кіровоградської області, за ч. 3 ст.185, ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

визнаного невинуватим та виправданого за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні даного кримінального правопорушення; визнаного винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю даного вироку та вироку Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.05.2011 року, який було змінено ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29.05.2012 року, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5(п'ять) років 1(один) місяць.

До строку покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з часу затримання - з 24 травня 2013 року та час перебування під вартою з 20.06.2010 року по 29.05.2012 року, за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.05.2011 року, який змінено ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29.05.2012 року, тривалістю 1 рік 11 місяців 9 днів.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 раніше судимого 17.03.2008 року Зарічним районним судом м. Суми за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна,-

визнаного невинуватим та виправданого за ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 357 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні даного кримінального правопорушення; визнаного винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

До строку покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з часу затримання - з 24 травня 2013 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах з кожного на користь держави кошти на відшкодування витрат за проведення експертиз: № 328 від 13.08.2013 року в сумі 489,00 грн., № 43 від 20.06.2013 року в сумі 489,44 грн., № 5 від 27.06.2013 року в сумі 489,44 грн., № 47 від 12.07.2013 року в сумі 489,44 грн. та № 275 від 08.07.2013 року в сумі 146,70 грн., а всього 2104,02 грн., по 1052.01 грн.

Цивільний позов Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 700 грн. залишено без розгляду.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

У відповідності з вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за те, що 08.05.2013 року в період часу з 00 год. до 02 год. на автомобілі марки «ВАЗ-21154», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, приїхали до с. Михайлівка Лебединського району Сумської області, де умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою між собою, проникли до приміщення службового кабінету секретаря Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, розташованого по вул. Трихліба, 37 с. Михайлівка, з якого викрали комп'ютерне обладнання та офіційну круглу гербову печатку Михайлівської сільської ради, вартістю 200 грн., належні Михайлівській сільській раді, загальною вартістю 9000 грн. 56 коп.

Також, органами досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачувалися у тому, що при вчиненні 08.05.2013 року в період часу з 00 год. до 02 год. крадіжки майна з кабінету секретаря Михайлівської сільської ради, діючи умисно, повторно за попередньою змовою між собою, з металевого сейфу, таємно викрали закріплену у пластиковому корпусі офіційну круглу гербову печатку, належну Михайлівській сільській раді, вартістю 200 грн., з метою використовувати її як «талісман».

В цій частині обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виправдано судом відповідно, у зв'язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 357 КК України.

У зміненій апеляційній скарзі прокурор Гуменний О.В., який підтримував державне обвинувачення у суді першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а також правильність юридичної кваліфікації їх дій, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, і просить вирок змінити, виключити з мотивувальної частини посилання суду першої інстанції на умисне викрадення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 круглої гербової печатки Михайлівської сільської ради. При цьому мотивує свої вимоги тим, що суд виправдавши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 357 КК України безпідставно у мотивувальній частині вироку при викладенні фактичних обставин, зазначив про те, що крім комп»ютерної техніки ними умисно викрадена і кругла гербова печатка Михайлівської сільської ради, чим допустив суперечності.

Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі вказує на незгоду з вироком суду в частині призначення йому покарання та просить його змінити, в зв'язку з повним визнанням вини у скоєному, активним сприянням у розкритті злочину, відшкодування завданої ним шкоди в повному розмірі, наявності на утриманні у нього неповнолітнього сина, позитивної характеристики, а також відсутності обтяжуючих обставин і порушує питання про пом»якшення призначеного покарання та просить застосувати по відношенню до нього вимог ст. ст. 69, 75 КК України.

В заявлених до апеляційного суду клопотаннях щодо застосування по відношенню до ОСОБА_4, ОСОБА_3 Закону України «Про амністію в 2014 році», ОСОБА_4 аргументує свої вимоги наявністю на його утриманні батька, інваліда ІІ групи, який прирівнюється до ветерана «Великої Вітчизняної Війни» та відсутністю при цьому у його батька інших працездатних дітей, оскільки брат проживає в іншому місці, сестра вагітна, а також посилається на наявність на утриманні неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 також мотивує свої вимоги наявністю на його утриманні малолітньої дитини та наявністю у нього захворювання.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінального провадження, суть поданих апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляційну скаргу і змінену апеляційну скаргу прокурора та просить застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2014 році», пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав подані апеляційні скарги і просить застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2014 році», думку прокурора Савостьянової Л.В., яка вважає, що вирок підлягає зміні, з наведених в зміненій апеляційній скарзі прокурора мотивів, а в задоволенні клопотань обвинувачених про застосування Закон України «Про амністію в 2014 році» необхідно відмовити в зв»язку з безпідставністю, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши матеріали, що впливають на призначення покарання та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора - підлягає задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого і клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

В апеляційних скаргах доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікація їх дій за ч. 3 ст. 185 КК України не оспорюється. Також не оспорюється і виправдання обвинувачених за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 357 КК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне зазначення в формулюванні обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України про викрадення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 офіційної круглої гербової печатки Михайлівської сільської ради, то колегія суддів вважає їх такими, що заслуговують на увагу.

Так, суд першої інстанції визнав невинуватими та виправдав ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у зв»язку з недоведеністю вчинення ними умисно, за попередньою змовою таємного викрадення офіційної круглої гербової печатки Михайлівської сільської ради. В той же час суд, при формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України помилково вказав, що ними умисно таємно викрадено окрім комп»ютерного обладнання ще і офіційну кругу гербову печатку Михайлівської сільської ради, вартістю 200 грн. Тобто в даному випадку суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, допустив істотні суперечності, тим самим наявна за змістом доводів апеляційної скарги прокурора невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до ст. 409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Колегія суддів вважає, що змінюючи вирок суду необхідно виключити з мотивувальної частини вироку, а саме з формулювання обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України посилання суду першої інстанції на умисне викрадення офіційної круглої гербової печатки Михайлівської сільської ради, вартістю 200 грн. і в зв»язку з цим відповідно зменшити загальну вартість викраденого майна з 9000 грн. 56 коп. до 8800 грн. 56 коп.

Разом з тим, колегія суддів дійшла до переконання, що наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_4 доводи про пом»якшення призначеного покарання і застосування ст. 69, 75 КК України, не заслуговують на увагу.

Згідно вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, покарання, яке суд призначив обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, а саме з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з вимогами ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, особи винних кожного окремо, які раніше судимі, свою вину визнали повністю, щиро розкаялися, сприяли розкриттю кримінального правопорушення, відшкодували заподіяну шкоду, враховано їх характеристики за місцем проживання, сімейний стан, наявність на утриманні у обох обвинувачених малолітньої дитини, а ОСОБА_3 враховано ще і наявність у нього захворювання і обґрунтовано прийшов до висновку що виправлення обвинувачених не можливе без ізоляції їх від суспільства та про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі у межах мінімальної санкції вказаного закону, ОСОБА_3 теж покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення у межах мінімальної санкції вказаного закону та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначив останньому остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Тобто, судом враховано і обставини на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4

Отже, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 судом призначене покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а з огляду на наявність пом»якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставин та даних, що характеризують особу обвинуваченого, його спосіб життя, значимість викраденого майна, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення будучи раніше вже судимим за умисний особливо тяжкий злочин, тому у кримінальному провадженні відсутні підстави для пом»якшення призначеного ОСОБА_4 покарання із застосування ч.1 ст. 69 КК України та відсутні підстави, передбачені ст. 75 КК України для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Що стосується клопотань обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про застосування до них Закону України «Про амністію у 2014 році», то колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», який набрав чинності 19 квітня 2014 року, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України.

У даному кримінальному провадженні обвинувачені визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Відповідно до вимог п. «в» ст..8 Закону України «Про амністію у 2014 році» амністія не застосовується до осіб, зазначених у п. «в», «е» ст.. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а саме осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких або особливо тяжких злочинів; осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин, а також амністія не застосовується до осіб які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стосовно ОСОБА_3 протягом останніх десяти років, а саме 16.07. 2007 року постановою Зарічного районного суду м. Суми застосовувався Закон України «Про амністію», окрім того відповідно до вироку Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.05.2011 року, який був змінений 29.05.2012 року Апеляційним судом Кіровоградської області, ОСОБА_3 був засуджений за ч. 3 ст.185, ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинив умисний тяжкий злочин.

Також, слід врахувати що ОСОБА_4 раніше був судимий 17.03.2008 року Зарічним районним судом м. Суми за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна і вироком Лебединського районного суду Сумської області від 21 березня 2014 року засуджений за умисний тяжкий злочин, тобто як ОСОБА_4 так і ОСОБА_3 мають дві судимості за вчинення умисних тяжких та особливо тяжкого злочинів.

Виходячи з викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що амністія до обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не може бути застосована, а тому в задоволенні їх клопотань необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 411,418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Змінену апеляційну скаргу прокурора Гуменного О.В., який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції задовольнити, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 21 березня 2014 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку, а саме з формулювання обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України посилання суду першої інстанції на умисне викрадення офіційної круглої гербової печатки Михайлівської сільської ради, вартістю 200 грн. і зменшити загальну вартість викраденого майна до 8800 грн. 56 коп.

В іншій частині вирок Лебединського районного суду Сумської області від 21 березня 2014 року залишити без змін.

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування до них Закону України «Про амністію у 2014 році» відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Борсай В. М. Матус В. В.

З оригіналом згідно:

Головуючий-суддя Г.М.Яременко