Ухвала суду № 39267584, 11.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1437/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: Л.Є. Зуєвої, А.Г. Федусика,

при секретарі Н.В. Берекет

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Сенат» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 06.02.2014 року №0000362206 по податку на додану вартість у сумі 127291 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31823 грн. Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та таким, що належить до скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Південний Сенат» є платником ПДВ.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі наказу №1154 від 11.11.2013 року та направлень від 11.12.2013 року №№001203/1227, 001334/1222. 001333/1221, 001197/1218, 000635/1220 була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Південний Сенат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.10.2010 по 31.12.2012р.

За наслідками перевірки 21.01.2014р. був складений акт №518/15-53-22-06/37351941 (т. 1 а.с.6-32) у висновках якого серед іншого зазначено про порушення ТОВ «Південний Сенат» пп. «б» п.185.1 ст.185, пп.192.2 ст.192, пп.197.1.18, ст.197 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 127291грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 06.02.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362206 (т. 1 а.с.38), яким за порушення п.180.2 ст.180, п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190, п.198.1 ст.198, абз.5 п.198.2 ст.198, п.201.12 ст.201 ПК України ТОВ «Південний Сенат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 127291грн. та штрафних санкцій на суму 31823грн.

Як вбачається з п.3.2.1 акту перевірки перевіряючими встановлено заниження задекларованих показників ПДВ за період 21.10.2010р. по 31.12.2012р. на суму 1417987грн. в т.ч.: квітень 2012р. -15224грн. травень 2012р. -16635грн., червень 2012р. -15984грн., липень 2012р. -12323грн., серпень 2012р.-14341грн., вересень 2012р. -10254грн., жовтень 2012р.-35149грн., листопад 2012р. -7381грн., грудень 2012р. -14506грн.

Перевіряючі дійшли до цього висновку, через те, що ТОВ «Південний Сенат» не оподатковував ПДВ операції по наданню нерезиденту в рамках договору транспортного експедирування в обсязі 611236 грн. послуг лабораторного аналізу деревини, видачі фіто санітарного сертифікату та інших, які раніше були придбані без ПДВ у Державній інспекції з карантину рослин по Одеській області.

Вказані послуги були включені ТОВ «Південний Сенат» до колонки А рядку 5 Декларацій з ПДВ «Операції, які звільнені від оподаткування (ст..197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу).

Приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов`язанняз податку на додану вартість, у зв`язку з чим необґрунтовано прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 180.2 ст. 180 Податкового Кодексу України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно до п. 190.2 ст. 190 Податкового Кодексу України для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до абз. 5 п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 Податкового Кодексу України У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Південний Сенат» та «ОРЧА ОРМАН УРЮНЛЕРИ ДОГРАМА МОБИЛЬЯ ДЕКОРАСЬЙОН ИНСААТ ТААХХЮТ САНАЙИ ВЕ ТИДЖАРЕТ ЛТД» (Турція) (надалі «ОРЧА ОРМАН ЛТД») 03.04.2012р. укладений Договір б/н на транспортно-експедиторське обслуговування (т. 1 а.с.39-40).

Згідно п.1.2 умов якого «ОРЧА ОРМАН ЛТД» (вантажовласник) доручає, а ТОВ «Південний Сенат» (Експедитор) приймає на себе зобов'язання по транспортно-експедиторському обслуговуванні зовнішньоторгових вантажів, що переміщуються через Білгород-Дністровський морський торговий порт.

Відповідно до п.2.1.3 вказаного Договору експедитор по дорученню вантажовласника отримує в відповідних організаціях: радіаційний сертифікат на вантаж, екологічну декларацію на вантаж, вантажну декларацію про безпеку перевезення, фіто санітарний сертифікат, сертифікат походження товару, інші документи необхідні для оформлення вантажу або заявлені вантажовідправником.

Згідно п.3.4 вказаного Договору витрати на отримання документів вказаних у п.2.1.3-2.1.4 відшкодовуються експедитору Вантажовласником згідно рахунків відповідної установи.

Також між «ОРЧА ОРМАН ЛТД» та ТОВ «Південний Сенат» був укладений договір доручення від 05.03.2012р. (т. 1 а.с.41-44).

На виконання умов договору б/н на транспортно-експедиторське обслуговування ТОВ «Південний Сенат» під час експортування вантажів за межі території України замовлював та отримував в державних установах на вантаж документи: радіаційні сертифікати, екологічні декларації, вантажну декларацію про безпеку перевезення, фіто санітарний сертифікат, сертифікат походження товару, інші документи необхідні для оформлення вантажу або заявлені вантажовідправником за які розраховувався згідно встановлених тарифів.

При цьому як вбачається з акту прийняття наданих послуг між ТОВ «Південний сенат» та Державної інспекції з карантину рослин по Одеській області (т. 1 а.с.46) суми ПДВ при оплаті за отримані послуги не сплачувались з посиланням на ст.197.1.18 ПК України, та зазначалось, що інспекція є неприбутковою установою, звільненою від оподаткування на податок на прибуток згідно ст.157.2 ПК України.

З свого боку ТОВ «Південний Сенат» коли виписували податкові накладні для нерезидента в графі «Номенклатура товарів» зазначали «компенсація витрат експедитора з оформлення карантинного сертифікату» та зазначала, що вказані послуги звільнені від ПДВ (т. 1 а.с.48).

Згідно п.п.197.1.18. п.197.1 ст.197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов'язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.

Згідно п.п. «б» п. 185.1. ст..185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Закон «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-IV від 01.07.2004р. (далі-Закон) визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

У вступній частині Закону визначено коло учасників транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Та також зазначено, що експедитор (транспортний експедитор) це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно ст. 8. Закону експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів серед іншого оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до ст.9 Закону платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно ст.12 Закону клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі дії ТОВ «Південний Сенат» вчинені в межах договору на транспортно-експедиторське обслуговування нерезидента щодо сплати за послуги лабораторного аналізу деревини, видачі фіто санітарного сертифікату та інших, придбані без ПДВ у Державній інспекції з карантину рослин по Одеській області вчинені від імені та за рахунок нерезидента (замовника), який є споживачем зазначених послуг, а не як помилково вважає ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а тому ТОВ «Південний Сенат» не здійснювало перепродаж нерезидентам послуг отриманих без ПДВ та у нього не виникає податкових зобов'язань при отриманні коштів від Замовника на відшкодування понесених ним витрат за отримання сертифікатів.

Якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-нерезиденту, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія приходить до висвовку, що відповідачем без достатніх підстав було збільшено суму грошового зобов`язання суми податку на додану вартість в розмірі 127291 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафама) 31823 грн., а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 06.02.2014 року № 0000362206 підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик