Постанова № 39267193, 22.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р. Справа №2а-217/33/2013

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-05 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Єгорової Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, у лютому 2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області в якому просить суд (з урахуванням уточнень):

- визнати дії працівників Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області в частині застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 850 грн, як такі, що суперечать діючому законодавству;

- скасувати рішення відповідача № 390 від 9 серпня 2012 року «Про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку», як незаконне (а.с. 2-6, 55).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 850,00 грн, як такі, що суперечать діючому законодавству та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці № 390 від 9 серпня 2012 року - відмовлено повністю (а.с. 67-68).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року залишена без змін (а.с. 89-90).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27 березня 2014 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 118-119).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 травня 2014 року адміні-стративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївки Донецької області про визнання дій протиправними та скасування рішення прийнято до провадження та призначено до судового розгляду (а.с. 121).

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміні-стративного позову, зазначивши, що Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області при прийняття оскаржувального рішення діял на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с.52-54).

Заслухавши позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 28 жовтня 2002 року зареєстрований виконавчим комітетом Авдіївської міської ради Донецької області як фізична особа-підприємець за № 2 253 017 0000 001187; зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області (а.с. 7-10).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області була проведена перевірка та складений відповідний акт від 9 серпня 2012 року про неподання (несвоєчасне подання) звітності про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 18), відповідно до якого позивачем несвоєчасно були подана звітність за 2004-2008 роки, а саме:

- за 2004 рік: при граничному строку подання до 1 квітня 2005 року звітність фактично була подана 31 травня 2010 року;

- за 2005 рік: при граничному строку подання до 1 квітня 2006 року звітність фактично була подана 8 червня 2010 року;

- за 2006 рік: при граничному строку подання до 1 квітня 2007 року звітність фактично була подана 31 травня 2010 року;

- за 2007 рік: при граничному строку подання 1 квітня 2008 року звітність фактично була подана 31 травня 2010 року;

- за 2008 рік при граничному строку подання до 1 квітня 2009 року звітність фактично була подана 31 травня 2010 року (а.с. 18).

На підставі вищезазначеного акту перевірки на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем прийняте рішення № 390 від 9 серпня 2012 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку на суму 850,00 грн (за кожний рік по 170,00 грн.) (а.с. 19).

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Між сторонами немає розбіжностей щодо встановлених у судовому засіданні обставин, позивачем не оспорюється правильність нарахованих санкцій (розмір санкцій), не заперечується факт своєчасного отримання ним спірного рішення - спірним питанням у справі є правомірність прийняття постанови відповідача № 390 саме після 1 січня 2011 року.

Приймаючи рішення по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV ) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року Пенсійний фонд України - орган, уповноважений вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення № 384/2011), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі - Закону № 1058-ІV), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № № 2464-VI).

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду України до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

В той же час відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно з абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

За висновком суду наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області протиправно винесло рішення № 390 від 9 серпня 2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України за 2005 - 2009 роки на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржувального рішенння.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду України від 4 червня 2013 року (№ 21-170а13).

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при прийнятті рішення керується вказаною правовою позицією.

Щодо зауважень Вищого адміністративного суду, які викладені в ухвалі цього суду від 27 березня 2014 року (а.с. 118-119), про неврахування судами першої та другої інстанції при розгляді даної справи у лютому - червні 2013 року та серпні 2013 року (відповідно) того факту, що відповідачем двічі застосовані штрафні санкції за 2008 рік (крім спірного рішення ще є рішення відповідача № 35/14-45 від 2 червня 2010 року (а.с. 17), суд зазначає наступне.

Як вбачається з рішення відповідача № 35/14-45, у червні 2010 року до позивача були застосовані санкції за неподання звітності за 2009 рік, тобто, за період, який не враховувався відповідачем при складанні спірного рішення № 390, яким застосовані санкції за неподання своєчасної звітності за 2004 - 2008 роки (а.с. 19).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про скасування рішення відповідача № 390 від 9 серпня 2012 року підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання дій працівників Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області, які полягають у застосуванні до нього фінансових санкцій в розмірі 850,00 грн такими, що суперечать діючому законодавству, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що ці дії самі по собі не спричиняють будь-яких негативних наслідків для позивача - певні юридичні наслідки у вигляді зобов'язання сплатити штраф тягне за собою безпосередньо спірне рішення, тобто, скасування постанови відповідача від 49 серпня 2012 року № 390 про накладення на позивача штрафу у розмірі 850,00 грн є достатнім та повним захистом прав позивача у даних правовідносинах.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги позивача про скасування спірного рішення, беручи до уваги, що саме цим рішенням були порушені права позивача, а відмова у задоволенні вимог позивача про визнання дій посадових осіб відповідача незаконними має місце не з підстав виправдування цих дій, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України всі підтверджені документально судові витрати, які здійснив позивач при подачі адміністративного позову.

Керуючись ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області № 390 від 9 серпня 2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 850,00 грн за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) суму сплаченого при подачі адміністративного позову судового збору у розмірі 39 (тридцять дев'ять) грн 23 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 22 травня 2014 року в присутності позивача та представника відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 26 травня 2014 року.

Суддя Волгіна Н.П.