Ухвала суду № 39264201, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа: № 2а-19084/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, за участі Прокуратури міста Києва, Прокуратури Шевченківського району міста Києва про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві ( відповідач-1 ), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві ( відповідач-2 ), за участі Прокуратури міста Києва, Прокуратури Шевченківського району міста Києва про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33 208 982,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2011 року позовні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 9 445 363,00 грн. було виділено в окреме провадження.

В ході розгляду адміністративного позову в суді першої інстанції позивачем було змінено розмір позовних вимог.

Остаточні позовні вимоги: стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 917 162,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 18 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянтів, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» ( далі - ТОВ «Іглмосс Едішенз» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві ( далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Позивачем до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було подано податкові декларації з ПДВ, разом із заявами про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, за лютий 2010 року, травень-грудень 2010 року, лютий-березень 2011 року із зазначеними в них сумами ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача у банку на загальну суму 26 917 162,00 грн.

Відповідачем-1 було проведено позапланові виїзні перевірки ТОВ «Іглмосс Едішенз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року, за січень 2011 року та за березень 2011 року, за результатами яких складені довідки від 10.05.2011 року № 79/07-214/30383741, від 23.05.2011 року № 82/07-214/30383741, від 17.06.2011 року № 112/07-214/30383741.

Однак, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було складено та направлено відповідачу-2 висновок щодо суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» ( далі - Закон № 168/97-ВР ), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин ( під час набуття позивачем права на бюджетне відшкодування з ПДВ ), нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 ( далі - Порядок № 39 ), Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 ( далі - Положення № 460/2011 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначеним нормам Закону № 168/97-ВР кореспондують положення Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.6 Порядку № 39, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

У п. 7 Порядку № 39 визначено, що орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п. 9 Порядку № 39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що податковим законодавством регламентовано чіткий порядок виплати суб'єктам господарювання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб'єкта господарювання до територіального податкового органу із відповідною заявою та декларацією; 2) проведення податковим органом перевірки достовірності заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування з ПДВ, згідно з приписами Порядку № 39; 3) складання податковим органом відповідного висновку про суми відшкодування ПДВ, в якому зазначається сума, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, та його надіслання органам Державної казначейської служби України для її виплати суб'єкту господарювання.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що позивач дотримавшись порядку звернення до податкових органів з вимогою про бюджетне відшкодування ПДВ, надав податковим органам відповідні декларації та заяви, однак ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, діючи у порушення вимог Порядку № 39, не склала висновок про суми бюджетного відшкодування з ПДВ, належні ТОВ «Іглмосс Едішенз», та, відповідно, не направила його відповідачу-2.

З пояснень відповідача-1, наданих ним під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження, а також з документів, які були подані ним в судовому засіданні, вбачається, що на підставі звернення ТОВ «Іглмосс Едішенз» із вказаними вимогами податковими органами були проведені відповідні позапланові виїзні перевірки, за наслідками яких ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складені довідки про відсутність порушень з боку позивача під час складання податкової звітності за спірні періоди та визначення ним сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Викладене надає підстави вважати, що фактично достовірність заявлених позивачем сум ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок товариства у банку за періоди: лютий 2010 року, травень-грудень 2010 року, лютий-березень 2011 року на загальну суму 26 917 162,00 грн. відповідачем-1 під сумнів не ставиться.

З огляду на це та з урахуванням положень ст. 200 ПК України, судова колегія вважає, що право позивача на бюджетне відшкодування спірної суми ПДВ виникло з моменту складання відповідачем-1 за результатами перевірок довідок з питань правильності нарахування ТОВ «Іглмосс Едішенз» суми бюджетного відшкодування ПДВ та було порушене внаслідок невиконання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві свого обов'язку щодо складання висновку про суми відшкодування ПДВ та його не надіслання органам Держаної казначейської служби України, як того вимагає законодавство, зокрема, п.п. 6, 7 Порядку № 39.

Доводи відповідача-1, наведені в його апеляційній скарзі, стосовно того, що заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ не підлягають стягненню у зв'язку з продовженням здійснення ним заходів щодо перевірки контрагентів позивача, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, правильність нарахування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування ПДВ вже підтверджена самим податковим органом у довідках від 10.05.2011 року № 79/07-214/30383741, від 23.05.2011 року № 82/07-214/30383741, від 17.06.2011 року № 112/07-214/30383741, складених за результатами позапланових виїзних перевірок ТОВ «Іглмосс Едішенз». Крім того, в силу приписів ст. 61 Конституції України, колегія суддів вважає, що чинним законодавством України регламентована індивідуальна відповідальність особи, а тому порушення контрагентами суб'єкта господарювання вимог податкового законодавства ні в якому разі не може бути підставою для притягнення його до відповідальності та/або обмеження обсягу прав такого платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року справі «Булвес» АД проти Болгарії, в якому суд зазначив, що платник податку не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав і не міг знати про такі зловживання.

Посилання відповідача-2 у його апеляційній скарзі на безпідставність стягнення судом першої інстанції спірної суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету України та на передчасність такої позовної вимоги колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, виходячи зі змісту правових приписів Положення № 460/2011, органи Державної казначейської служби України є розпорядниками бюджетних коштів, які здійснюють безспірне списання коштів Державного бюджету України, зокрема, на підставі судових рішень. А відтак, оскільки в даному випадку спірні правовідносини полягають у порушенні права позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ саме з Державного бюджету України, то колегія суддів вважає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державного бюджету невідшкодованих сум бюджетної заборгованості з ПДВ, позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.