Постанова № 39261554, 27.05.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року Справа № П/811/1306/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехдах» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,?

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Промтехдах» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001522007 від 14 квітня 2014 року про сплату за платежем податок на прибуток в розмірі 30625 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7656 грн., загальна сума 38281 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки від 02.04.2014 р., акт №14/11-23-22-07/38037315, яким встановлено, зокрема, порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

14.04.2014 року, на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджуючись із встановленими у акті перевірки висновками зазначає, що відповідачем невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки акту не відповідають чинному законодавству (бухгалтерському та податковому обліку) а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що при проведені перевірки та прийняті податкового повідомлення-рішення посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області порушень норм чинного законодавства України не допущено, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промтехдах» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Приємна пропозиція» за серпень 2012 року, ТОВ «Харіте» за вересень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 02.04.2014 року №14/11-23-22-07/38037315 (а.с.25-40).

В ході перевірки встановлено, зокрема, порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2012 року в розмірі 30625 грн.

14.04.20142 року на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152207 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 38281 грн. з яких за основним платежем 30625 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7656 грн. (а.с. 41).

Висновок про те, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Приємна пропозиція» за серпень 2012 року, ТОВ Харіте» за вересень 2012 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідачем зроблено з врахуванням актів перевірок згідно яких встановлено, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які надавали вигоду в проведенні безтоварних операцій.

Згідно пояснень представників позивача угоди на поставку товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Приємна пропозиція» та ТОВ «Харіте» були укладені в усній формі.

На підтвердження реальності господарський операцій позивачем надано до суду копії податкових накладних, видаткових накладних та платіжних доручень.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, а також формування валових витрат, необхідні первинні документи (зокрема, акти виконаних робіт), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пп. 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі- Правила), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Згідно з п. 1 Правил, Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.3-11.6 11.4 п. 11 Правил, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Всупереч зазначеним вище нормам законодавства, представниками позивача не надано належних доказів транспортування товару, а також в наданих видаткових накладних відсутні обов'язкові реквізити, а саме: не зазначено місце складання та адреса за якою товар отриманий.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 162, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехдах» - відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 02 червня 2014 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.