Постанова № 39261459, 11.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 р. Справа № 805/6490/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий Олішевська В.В., судді Дмитрієв В.С., Хохленков О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецької обласної державної адміністрації

до відповідача: Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

про: скасування постанови від 09.04.2014 р. ВП № 38940521 про стягнення з Донецької обласної державної адміністрації виконавчого збору в розмірі 1360 грн. за невиконання судового рішення відповідно до виконавчого листа № 2а - 2733/09/0570 виданого Донецьким окружним адміністративним судом 05.07.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецька обласна державна адміністрація, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови від 09.04.2014 р. ВП № 38940521 про стягнення з Донецької обласної державної адміністрації виконавчого збору в розмірі 1360 грн. за невиконання судового рішення відповідно до виконавчого листа № 2а - 2733/09/0570 виданого Донецьким окружним адміністративним судом 05.07.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.05.2014 року до облдержадміністрації надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 09.04.2014 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн. за невиконання виконачого листа № 2а-2733/09/0570, виданого 05.07.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом.

Позивач зазначив, що 30.09.2013 року ним була отримана постанова про зупинення виконавчого провадження від 12.09.2013 року, в зв'язку із звернення відповідача по справі до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду Вищого адміністративного суду України від 22.05.2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк. Однак, постанова про поновлення виконавчого провадження позивачем не отримана.

Таким чином, позивач вважає, що виконавчі дії щодо стягнення виконавчого збору повинні здійснюватись відповідачем лише після поновлення виконавчого провадження з обов'язковим повідомленням строни виконавчого про таке рішення відповідача та наданням реальної можливості його виконання.

В зв'язку з чим, позивач вважає постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 09.04.2014 року про стягнення виконавчого збору протиправною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач заперечення на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Донецьким окружним адміністративним судом 30.09.2009 р. прийнято рішення по справі № 2а-2733/09/0570 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Донецької міської ради, Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, треті особи - Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Донецької області, Міністерство фінансів України, Державне Казначейство України про визнання протиправною бездіяльності щодо забезпечення житлом відповідно до ст. 44 Закону України "Про статус суддів", зобов'язання у строк не пізніше трьох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили надати благоустроєне безоплатне житло у вигляді окремої квартири у м. Донецьку та видати ордер на заселення жилої площі з дотриманням черговості перебування на обліку, виходячи з дати обрання суддею Апеляційного суду Донецької області, а саме благоустроєну квартиру жилою площею не менше, ніж 37, 3 кв. м. про відмову у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.2010 року по справі 2а-2377/09/0570 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2013 року скасовані Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року у справі № 2а - 2733/09/0570 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2010 року, позовна заява задоволена частково, визнано протиправною бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Донецької міської ради, виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради щодо не забезпечення ОСОБА_1 благоустроєним житлом як суддю апеляційного суду Донецької області та зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію, Виконавчий комітет Донецької міської ради, виконавчий комітет Ворошиловської районної у м. Донецьку ради надати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 окрему благоустроєну квартиру жилою площею 37 кв.м у м. Донецьку та видати ордер для заселення.

05.07.2013 р. Донецьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист по справі № 2а-2377/09/0570.

Державним виконавцем на підставі виконавчого листа № 2а-2377/09/0570 від 05.07.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38940521, відповідно до якої боржника було зобов'язано самостійно, протягом семи днів з моменту винесення (отримання) постанови, виконати рішення суду по справі № 2а-2733/09/0570. Постанова отримана позивачем 29.07.2013 року.

Донецькою обласною державною адміністрацією було направлено на адресу Державної виконавчої служби України лист від 02.08.2013 року № 01-06788-13/03 про розгляд постанови державного виконавця, відповідно до якого було зазначено, що облдержадміністрація здійснила можливі заходи в межах повноважень, спрямовані на забезпечення виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 22.05.2013 року по справі № К-8375/10 та просила державного виконавця звернутися до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду до встановлення Законом України «Про державний бюджет України» видатків облдержадміністрації на виконання судових рішень про надання житла суддям.

Судом встановлено, що державний виконавець звертався до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про відстрочення виконання рішення.

12.09.2013 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 22.05.2013 року по справі № 2а-2733/09/0570 (№ К-8375/10).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року по справі 2а-2733/09/0570 відмовлено в задоволенні заяви державного виконавця про відстрочення виконання рішення Вищого адміністративного суду від 30.09.2009 року по справі № 2а-2733/09/0570.

Керуючись ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець винес постанову про поновлення виконавчого провадження від 09.04.2014 року.

09.04.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Постановою державного виконавця постановлено стягнути з боржника суму виконавчого збору в розмірі 1360 грн.

Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі по тексту Закон України № 606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статею 1 Закону України № 606 визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Закону України № 606 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ст. 19 Закону України № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно до ч. 1, 2, 5, 6 ст. 25 Закону України № 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої надано строк на добровільне виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України № 606 передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Приписами частини 2 статті 30 Закону України № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України № 606 встановлено, що виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що виконавчі дії щодо стягнення з ного виконавчого збору повинні здійснюватися відповідачем лише після поновлення виконавчого провадження із обовязковим повідомленням боржника про таке рішення та реальної можливості його виконання. Крім того, позивач зазначив, що постанову про поновлення виконавчого провадження ним не отримано, в зв'язку з чим, відповідач не мав підстав для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Судом встановлено, що державним виконавцем було зупинено виконавче провадження, в зв'язку зі звернення до Донецького окржуного адміністративного суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду.

Судом згідно інформації про виконавче провадження було встановлено, що 09.04.2014 року державним виконавцем було прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 38940521. Також 09.04.2014 року відповідачем була прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

Пунктом 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що після усунення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Частиною 1 статті 31 Закону України № 606 встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що постанова про поновлення виконавчого провадження була прийнята 09.04.2014 року. Зазначена постанова відповідно до закону направлена сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією, оскільки нормами чинного закону не передбачено направлення постанови рекомендованим листом з повідомленням. Крім того суд зазначає, що позивач може знайомитися з матеріалами виконавчого провадження в мережі інтернет за адресою «https://trade.informjust.ua/vpdoc/print.aspx?Type=Decrees».

Суд зазначає, що позивачу був наданий строк для самостійного виконання рішення суду по справі № 2а-2733/09/0570 про зобов'язання надати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 окрему благоустроєну квартиру жилою площею 37 кв.м. у м. Донецьку та видати ордер для заселення, але у встановлений строк постанова не виконана.

Суд не приймає посилання позивача не те, що у позивача немає можливості виконання рішення суду, оскільки відповідно до статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 606 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Суд вважає, що у відповідача були усі підстави для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, позивачем не доведено суду підстав для скасування постанови про стягення з боржника виконавчого збору від 09.04.2013 року в розмірі 1360 грн., а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Донецької обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови від 09.04.2014 р. ВП № 38940521 про стягнення з Донецької обласної державної адміністрації виконавчого збору в розмірі 1360 грн. за невиконання судового рішення відповідно до виконавчого листа.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Ухвалою суду від 26.05.2014 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до винесення судом рішення по даній справі.

Позивачем заявлено вимоги немайнового характеру. Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюдежту України судового збору в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 73,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовні вимоги Донецької обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови від 09.04.2014 р. ВП № 38940521 про стягнення з Донецької обласної державної адміністрації виконавчого збору в розмірі 1360 грн. за невиконання судового рішення відповідно до виконавчого листа - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Донецької обласної державної адміністрації на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Олішевська B.В.

Судді Дмитрієв В.С.

Хохленков О.В.