Постанова № 39258349, 13.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 922/548/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Нестеренко І.Ю. за довіреністю б/н від 18.02.2014 р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1214Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2014 р. у справі № 922/548/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " "Агротрейд Продукт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" 161768,30 грн., з яких: за договором поставки № ПКП-02/1304-09 від 09.04.2013 р. 82 689,98 грн. - основної заборгованості, З861,53 грн. - пені, 891,12 грн. - З % річних; за договором поставки № ПКП-01/1304-23 від 23.04.2013 р. 6360,34 грн. - основної заборгованості, 1488,76 грн. пені, 3366,66 грн. - З % річних; за договором поставки № ПКП-03/1304-29 від 29.04.2013 р. 62544,96 грн. - основної заборгованості, 2920,90 грн. пені, 674,05 грн. - З % річних. Крім того, просив витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2014 р. по справі № 922/548/14 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Деметра" на користь ТОВ "Агротрейд Продукт" загальну суму заборгованості за договором поставки ПКП-02/1304-09 від 09.04.2013 року, договором поставки № ПКП-01/1304-23 від 23.04.2013 року та договором поставки №ПКП-03/1304-29 від 29.04.2013 року у розмірі 151 595,28 грн., загальну суму пені за договорами поставки у розмірі 8 271,19 грн., загальну суму 3% річних за договорами поставки у розмірі 1 901,83 грн., судовий збір в сумі 3 235,37 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення загальної суми заборгованості за договором поставки ПКП-02/1304-09 від 09.04.2013 року, договором поставки № ПКП-01/1304-23 від 23.04.2013 року та договором поставки №ПКП-03/1304-29 від 29.04.2013 року у розмірі 38595,28 грн. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає частковому скасуванню. Так, як стверджує заявник, при прийнятті оскаржуваного рішення суд безпідставно прийняв доводи позивача щодо підрахунку суми заборгованості за курсом гривні до долару США, що діяв на день що передує зверненню позивача до суду. Пункт 4.2.2. договору, на який здійснюється посилання у п. 7.2. договорів, а саме: "...у разі здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно з п. 4.2.2. договору...", у договорах відсутній. Тому, оскільки дія п. 7.2. договорів, пов'язується із простроченням здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно п. 4.2.2. договору, який відсутній у договорах, то встановити за наявності яких підстав постачальник мав право застосувати перерахунок суми заборгованості за курсом гривні до долару США, що діяв на день, що передує зверненню позивача до суду неможливо. Крім того, ТОВ "Деметра" під час провадження у справі № 922/548/14 частково розраховувалось за Договорами поставки. Зокрема, 31.03.2014 р. здійснено оплату у розмірі 5 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2554 від 31.01.2014 р., а також 25000,00 грн. за платіжним дорученням № 2559 від 31.01.2014 р. Отже, з урахування здійснених оплат на суму 30000,00 грн., станом на момент прийняття рішення - 16.04.2014 р. заборгованість ТОВ "Деметра" перед ТОВ "Агротрейд Продукт" становила 113 000,00 грн. Судом першої інстанції стягнуто загальну суму заборгованості у розмірі 151 595,28 грн., тоді як фактично заборгованість склала 113 000,00 грн. У зв'язку з чим. судом безпідставно було стягнуто з ТОВ "Деметра" на користь ТОВ "Агротрейд Продукт" кошти у розмірі 38 595,28 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.06.2014 р.

Позивач у відзиві (вх.№4307 від 02.06.2014р.) з викладеним в апеляційній скарзі не погоджується. Зокрема, посилається на те, що у зв'язку з простроченням відповідачем остаточної оплати товару за спірними договорами поставки у позивача були достатні підстави, щоб скористатись своїм правом та застосувати умови п. 7.2 спірних договорів поставки, а тому твердження відповідача, що позивач неправомірно застосував перерахунок суми заборгованості за прострочення здійснення остаточної оплати товару та безпідставне стягнення судом загальної суми, у зв'язку з перерахунком заборгованості за курсом гривні до долару США у розмірі 8 595,28 грн. є недоречним. У зв'язку з чим, позивач просить частково відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а саме - в частині скасування рішення на стягнення загальної суми у розмірі 30409,52 грн. та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні апеляційної скарги в цій частині.

У судовому засіданні 04.06.2014р. оголошувалась перерва до 11.06.2014р.

11.06.2014р. (вх.№4520) представником ТОВ "Деметра" було подано клопотання про продовження перерви у судовому засіданні в межах процесуального строку розгляду апеляційної скарги у зв'язку з його відрядженням та неможливістю прибути у судове засідання 11.06.2014р.

11.06.2014р. (вх.№4521) представником ТОВ "Деметра" також було подано клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №2656 від 05.05.2014р., що підтверджує сплату судового збору з відміткою банку про зарахування його до державного бюджету.

У призначене судове засідання 11.06.2014р. відповідач (заявник апеляційної скарги) свого уповноваженого представника не направив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, у судовому засіданні 04.06.2014р. (про оголошення перерви до 11.06.2014р.) був повідомлений належним чином, про що свідчить, наявний в матеріалах справи формуляр з підписом присутнього у судовому засіданні представника - Руденка М.П.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про продовження перерви у судовому засіданні, колегія суддів, порадившись на місті, вважає, що таке клопотання має бути відхилене, у зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю доказів відповідного, враховуючи наступне.

Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з того, що згідно зі ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи (не оголошуючи перерви), вирішити спір по суті.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи (оголошення перерви) у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, що відповідач саме таким чином реалізував своє право щодо участі у судовому процесі, суд реалізує своє право у межах ст. 75 ГПК України, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ "Деметра", за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи відповідача та позивача, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт" (постачальник) та ТОВ "Деметра" (покупець) були укладені наступні правочини: договір поставки ПКП-02/1304-09 від 09 квітня 2013 р. (договір-1); договір поставки № ПКП-01/1304-23 від 23.04.2013 р. (договір-2) та договір поставки №ПКП-03/1304-29 від 29 квітня 2013 р. (договір-3).

Відповідно до умов вказаних договорів постачальник зобов`язався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даних договорів (п.1.1.).

Згідно з п. 4.2 договорів оплата товару здійснюється на умовах 100% оплати в наступних розмірах та строки:

- договір-1 - еквівалент 9570,60 доларів США, у строк 173 календарних днів з дати поставки, однак не пізніше 01 жовтня 2013 року;

- договір-2 - еквівалент 3190,00 доларів США, у строк 68 календарних днів з дати поставки, однак не пізніше 01 липня 2013 року;

- договір-3- еквівалент 7239,00 доларів США, у строк 154 календарних днів з дати поставки, однак не пізніше 01 жовтня 2013 року.

Ці договори набирають чинності з дня їх підписання сторонами та діють до 31 грудня 2013 р. (п. 9.1.).

Згідно з умовами договорів поставки, позивач свої зобов'язання виконав, та передав (поставив) відповідачу товар на суму 163 000,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 9П/10-04 від 10.04.2013р. на суму 78000,00 грн. - за договором-1, №17П/24-04 від 24.04.2013р. на суму 26000,00 грн. - за договором-2, №2П/01-05 від 01.05.2013р. на суму 59000,00 грн. - за договором-3, наявними в матеріалах справи (а.с.15-17).

Відповідач, зі свого боку, товар отримав без зауважень, через свого уповноваженого представника Козак А.П. на підставі відповідних довіреностей: №26 від 09.04.2013р., №43 від 24.04.2013р., №45 від 30.04.2013р. (а.с.18-20).

Проте оплату отриманого товару за договорами ТОВ "Деметра" здійснило лише частково, за договором -2 08.11.2013р. у сумі 10000,00 грн. та 21.11.2013р. у сумі 10000,00 грн., про що свідчать банківські виписки по особовому рахунку позивача станом на 07.11.2013р. та 20.11.2013р. (а.с.21-22). За договорами 1 та 3 оплата за отриманий товар відповідачем не здійснювалась, у зв'язку з чим у ТОВ "Деметра" виникла заборгованість перед позивачем, яка склала 143000,00 грн. З вимогою погашення цієї заборгованості ТОВ "Агротрейд Продукт" 18.12.2013р. звернулося до ТОВ "Деметра" (а.с.23-24). Вимогу ТОВ "Деметра" отримало 27.12.2013р., про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.25). Втім, відповіді на дану вимогу ТОВ "Деметра" позивачу не направило, існуючий борг перед ТОВ "Агротрейд Продукт" не погасило.

Тобто, відповідач порушив права та охоронювані законом інтереси позивача (не сплативши повну вартість товару у передбачений договором строк), що обумовило його звернення з позовом до господарського суду Харківської області.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначалось вище, повноважні представники позивача та відповідача підписали та скріпили печатками Товариств договори поставки 1, 2, 3, без будь-яких зауважень.

Отже, підписуючи спірні договори, відповідач у відповідності до ч. З ст. 181 ГК України, погодився з їх умовами, у тому числі й застосуванням до нього, у разі прострочення здійснення остаточної оплати товару, п. 7.2 зазначених договорів, яким обумовлено, що незважаючи на зазначене в п. 4.6 договору, у разі прострочення здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно п. 4.2.2. договору, постачальник при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості нового курсу використати, на вибір постачальника, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений покупцем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує зверненню постачальника до суду за показниками згідно з п. 4.8 договору, яким встановлено, що середньозважений курс на міжбанківському ринку в межах цього договору визначається сторонами на підставі відповідних показників на сайті http://www.benk.gov.ua/control/uk/allsnfo.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що п. 4.2.2 в зазначених договорах поставки відсутній, а тому позивач не мав право застосовувати перерахунок суми заборгованості за курсом гривні до долару США, що діяв на день, що передує зверненню позивача до суду.

З цього приводу позивачем надані письмові пояснення, що сторонами при складані спірних договорів поставки було допущено технічну описку, а саме замість п. 4.2.1 в договорах поставки зазначено та йде посилання на п. 4.2.2. Порядок розрахунків за товар за спірними договорами поставки передбачено лише одним пунктом - п. 4.2.1. договорів. Тому, у зв'язку з простроченням відповідачем остаточної оплати за товар за спірними договорами поставки у позивача були достатні підстави щоб скористатись своїм правом та застосувати умови п. 7.2 спірних договорів поставки, а отже, твердження відповідача, що позивач неправомірно застосував перерахунок суми заборгованості за прострочення здійснення остаточної оплати товару та безпідставне стягання судом 151 595,28 грн. боргу, у зв'язку з перерахунком заборгованості за курсом гривні до долару США у розмірі 864,05 грн. (станом на 17.02.2014р., що перевірено судом апеляційної інстанції та витяг з Законодавства долучено до матеріалів справи), є безпідставним та таким, що суперечить умовам договорів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 151595,28 грн. підтверджена належними доказами, будь-яких доказів оплати цієї суми ані позивачем, ані відповідачем суду першої інстанції надано не було, тому позовні вимоги в частині стягнення 151 595,28 грн. основного боргу правомірно були задоволені місцевим господарським судом.

ТОВ "Деметра", заперечуючи проти задоволення позову в цій частині, посилається на те, що ще до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідач здійснив часткову оплату основної заборгованості: за платіжним дорученням №2554 від 31.03.2014 р. здійснено оплату у розмірі 5 000,00 грн. та за платіжним дорученням № 2559 від 31.03.2014 р. здійснено оплату у розмірі 25 000,00 грн., а разом - 30000,00 грн.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, наданих відповідачем до апеляційної скарги, встановлено, що дійсно під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем була частково погашена основна заборгованість за договором у сумі 30000,00 грн., що не заперечується і позивачем.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що перерахування відповідної суми відповідачем здійснено через півтора місяця після подання позивачем позову (18.02.2014р.).

Разом з цим, ТОВ "Агротрейд Продукт" під час розгляду його позову, місцевий господарський суд не сповістило та не надало суду доказів отримання від відповідача спірних коштів у розмірі 30000,00 грн. Ці обставини не були відомі та не були предметом дослідження судом першої інстанції, що фактично і стало підставою для неможливості врахування відповідних доказів в оскаржуваному рішенні, що виключає підстави для скасування чи зміни рішення в цій частині з віднесенням судових витрат на відповідача, оскільки погашення спірної суми відбулося після порушення провадження по справі. І в даному контексті, заявник апеляційної скарги також не довів наявність обставин, які перешкоджали б йому надати суду вказані докази.

Крім того, колегія суддів зазначає, що прийняття такого рішення не позбавляє права ТОВ "Деметра" дане питання вирішити на стадії виконавчого провадження.

Як вказувалось вище, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами, позивачем були нараховані відповідачу 8 271,19 грн. пені та 1 901,83 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Господарський суд Харківської області, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару за укладеними між сторонами договорами поставки, у зв'язку з чим, відповідач повинен нести відповідальність за порушення своїх зобов'язань у вигляді стягнення з нього пені та 3% річних за прострочення платежу , які за договорами підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов договорів та відповідних вимог чинного законодавства України, зважаючи на таке.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з договору та іншого правочину.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 610-612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про те, що відповідач є стороною, яка порушила свої зобов'язання з оплати товару за договорами, оскільки не виконав їх в обумовлений договорами строк.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 6.2.1. договорів у разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, у п. 6.4. договорів сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання покупцем своїх зобов'язань за цими договорами припиняється через 3 роки від дня, коли такі зобов'язання мали бути ним виконані.

Втім, оскільки п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність до вимог про стягнення неустойки застосовується в один рік, нарахування пені можливо протягом року, колегія суддів вважає, що сума пені, заявлена до стягнення, розрахована в межах передбаченого законодавством та договорами строку.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що нарахована відповідно до положень п.п. 6.2.1., 6.4. договорів пеня, підлягає стягненню з відповідача у розмірі 8 271,19 грн. як така, що заявлена у повній відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства та умов договорів.

Також в силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних не є штрафними санкціями, так як вони носять компенсаційний характер і є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання у повному обсязі за укладеними договорами. Отже він вважається таким, що порушив строки оплати наданих послуг.

Розглядаючи позовні вимоги ТОВ "Агротрейд Продукт" в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, також правомірно задовольнив 3% річних у заявленому розмірі - 1901,83 грн.

Судом апеляційної інстанції були перевірені дані розрахунки та встановлена їх відповідність як нормам чинного законодавства, так і визначенню періоду, за який відповідна сума нарахована.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2014 р. у справі № 922/548/14 відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2014 р. у справі № 922/548/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 16.06.2014 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.