Постанова № 39258335, 11.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа № 5023/4795/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., довіреність № 782/0/2-14 від 03 березня 2014 р.,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б\н від 06 березня 2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 831Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 28 листопада 2012 у справі № 5023/4795/12

за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 13 670,47 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 листопада 2012 року у справі № 5023/4795/12 (суддя Френдій Н.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором № 4301 від 03 грудня 2012 року у розмірі 1 145,88 грн.; пеню за неповну сплату платежів у розмірі - 159,85грн.; неустойку за прострочення повернення місця - 1 1591,79 грн.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі - 741,49 грн.; витрати зі зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 10 жовтня 2012 року по 22 жовтня 2012 року у розмірі - 31,46грн.;. 2 682,50грн. судового збору, 20,40 грн. витрат, пов'язаних із розглядом справи; зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин справи, на невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 28 листопада 2012 року у справі № 5023/4795/12 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 неустойки за прострочення повернення місця за Договором № 4301 від 03 грудня 2010 року - у розмірі 11 591,79грн.; витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції за Договором № 4301 від 03 грудня 2010 року у розмірі - 741,49грн.; витрат зі зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі - 31,46грн.; зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності за адресою; АДРЕСА_1 та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, зокрема, що господарським судом першої інстанції не досліджено питання щодо належності до комунальної власності наданого Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" у користування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 місця розташування спеціальної рекламної конструкції. Крім того, вважає, що необґрунтованими та документально не підтвердженими є витрати підприємства позивача на демонтаж спеціальної конструкції та на її зберігання, що сума неустойки є неспіврозмірною порівняно з витратами позивача на демонтаж конструкції, а тому, на думку відповідача, може бути зменшена судом відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Позивач - Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" у відзиві на апеляційну скаргу (вх.3676) вважає доводи, викладені в ній, необґрунтованими. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 28 листопада 2012 року без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права та прийняте при повному дослідженні всіх обставин, що мають значення для справи.

Вказує, зокрема, що в порушення умов договору відповідач не звільнив місце, тобто не демонтував спеціальну конструкцію, не повернув позивачеві місце, яке йому було надане у користування, не склав та не направив акт прийому-передачі місця для підписання позивачеві, що стало підставою для нарахування неустойки за прострочення повернення місця.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Харківського апеляційного господарського суду від 26 травня 2014 року, у зв'язку із відпусткою судді Ільїна О.В. для розгляду справи № 5023/4795/12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І.

При розгляді апеляційної скарги в судовому засіданні від 03 червня 2014 року було оголошено перерву до 10 червня 2014 року.

04 червня 2014 року через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду позивач надав клопотання (вх. 4374) про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують витрати позивача за проведення демонтажу спеціальної конструкції, яке колегією суддів було задоволено.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається із матеріалів справи, 03 грудня 2010 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (далі - КП) та Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_3 (далі - Користувач) було укладено договір № 4301 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір) (а.с. 15-17).

Відповідно до умов Договору та акту прийому-передачі від 01 січня 2011 року до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1, строком з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 рік.

Підпункт 1.1 передбачає, що позивач надає відповідачу - Користувачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (місця), згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.

Підпунктом 3.2.1. Договору передбачено, що позивач зобов'язується передати Користувачу місця на підставі акту прийому-передачі згідно з переліком, зазначеним у Додатку № 1, про що 01 січня 2011 року був складений акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, за яким відповідач прийняв у позивача одне місце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до п. п. 3.4.6., 4.1., 4.5. договору та додатку № 1 до нього відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 579,24 грн. Відповідач в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі орендну плату позивачеві не здійснював, в зв'язку з чим на момент звернення позивача з позовною заявою у відповідача виникла заборгованість за період листопад 2011 року - грудень 2011 рік в розмірі 1145,88 грн. Згідно з п. 6.1. договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів передбачених розділом 4 цього договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення. Розмір пені складає 159,85 грн.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції, згідно з приписами статей 11, 525, 526, 549, 598, 610-612, 629 Цивільного Кодексу України та статей 173, 174, 193, 230, 231 Господарського Кодексу України, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованості за щомісячне користування місцем, пені за неповну сплату платежів.

Судом першої інстанції зроблений вірний розрахунок сум заборгованості, з чим і погодився відповідач - апелянт по справі.

Відповідно до п.п.8.1.6. договору № 4301 від 03 грудня 2010 року цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.

Отже, станом на 01 січня 2012 року Договір вважається таким, що припинив свою дію.

Згідно з п. 5.1. зазначеного договору відповідач за первісним позовом протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3 Договору, зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місця, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийому передачі, які підписуються представниками сторін.

При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється користувачем самостійно за власний рахунок.

Відповідно до п. 5.2. договору місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання актів прийому-передачі.

Відповідач порушив умови даного договору, а саме: після припинення дії договору він не звільнив місце (не демонтував спеціальну конструкцію), не повернув позивачеві місце, яке було надано йому в користування для розміщення реклами, не склав та не направив акт прийому-передачі для підписання позивачеві.

Згідно з п. 6.2. договору у разі прострочення повернення місця, наданого у користування, відповідач сплачує неустойку, яка складає 7% від розміру плати за використання неповернутим місцем, встановленої Додатком № 1 цього договору (з ПДВ) за кожний день затримки виконання зобов'язання щодо повернення місць за договором.

Таким чином, відповідно до умов договору, з 08 січня 2012 року і по 22 жовтня 2012 року відповідачу нараховано неустойку за кожний день затримки повернення місць, яка складає 11591,79 грн.

Скаржник не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком неустойки за несвоєчасне повернення місця, оскільки вважає, що ця сумма - 11591,79 грн. значно перевищує завдані позивачу несвоєчасним поверненням збитки, у зв'язку з чим прохав зменшити її до нуля.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач належним чином господарське зобов'язання не виконав, доказів наявності обставин, які мають істотне значення для зменешення штрафних санкцій та неможливості своєчасного повернення місця, що знаходиться у комунальній власності, не надав.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, оскількі відповідний розрахунок (а.с. 53-55) є вірним та відповідає нормам чинного законодавства.

До того ж, що зменшення штрафних санкцій є правом суду, а не його обов'язком.

Крім того, як вже зазначалось вище, пунктом 5.1. Договору передбачено, що протягом семи днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, Користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх КП. Повернення місць, наданих для користування, здійснюється Користувачем на підставі актів прийому-передачі, які складаються Користувачем та підписуються уповноваженими представниками КП та Користувача. Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Договору № 4301 від 03 грудня 2010 року місця вважаються фактично повернутими КП з моменту підписання актів прийому-передачі та повинні бути повернуті Користувачем у належному стані.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач після припинення дії Договору не повернув за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування, тому КП був змушений звернутися до суду з позовною вимогою щодо зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акту прийому -передачі.

Відповідач заперечує проти цієї частини заявлених позовних вимог, посилаючись при цьому на акт проведення позивачем демонтажу спеціальної конструкції від 10 жовтня 2012 року та на протокол огляду будинку, який був наданий у судовому засіданні 10 червня 2014 року (вх. 4495), яким встановлено, що на спірній території на фасаді будинку АДРЕСА_1 розміщені контрукції - рекламні щити «Аптеки».

Так, дійсно, відповідно до акту проведення демонтажу спеціальної конструкції від 10 жовтня 2012 року, позивач за власний рахунок демонтував спеціальну рекламну конструкцію - щит на фасаді: 380 х 1.65 х 1 по АДРЕСА_1 (а.с.25), який свідчить, що позивач самостійно звільнив місце від спеціальної конструкції відповідача, чим своїми діями повернув собі місце, надане відповідачеві.

За таких обставин позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі акту прийому - передачі є необґрунтованими, у зв'язку з цим задоволенню не підлягають.

До того ж, на день звернення з позовною заявою до місцевого господарського суду, рекламна конструкція була демонтована,а тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо зобов'язання відповідача повернути місце.

Слід зазначити, що після самостійного звільнення місця, позивач має право на відшкодування понесених у зв'язку із цим витрат, про що і було заявлено позов по даній справі.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 741,49 грн. та витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 31,46 грн., колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у разі несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 цього Договору.

При цьому, у відповідності до п.3.4.8 Договору у випадку проведення демонтажу спеціальної конструкції на підставі п.3.1.1. Договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу фактичну вартість витрат позивача, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням спеціальних конструкцій.

Відповідно до п.п. в) п.4.1 „Порядку виявлення, демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними" (Додаток до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 червня 2011 року №444, із змінами та доповненнями), спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Після припинення дії договору, позивач на підставі пункту 7 Договору направляв відповідачеві повідомлення про повернення ним місць (а.с. 20-23).

На підставі Наказу Комунального підприємства «Міський інформаційний центр» «Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 112-Д від 17 вересня 2012 року (а.с.27) позивачем 10 жовтня 2012 року був здійснений демонтаж спеціальної конструкції за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає приписам п.4.12. „Порядку виявлення, демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними" та після проведення демонтажу позивачем складено калькуляцію витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції, які склали 741,49 грн.

Відповідно до п.2.13. „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 жовтня 2004 року №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"), демонтовані спеціальні конструкції зберігаються Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр» у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо).

Відповідно до п.2.15 вказаного вище Порядку власник або інший законний користувач спеціальних конструкцій має право на повернення демонтованих спеціальних конструкцій лише після звернення до Комунального підприємства «Міський інформаційний центр» і надання документа, що підтверджує оплату вимушених витрат комунального підприємства, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.

При цьому, у відповідності до п.3.4.8 Договору у випадку проведення демонтажу спеціальної конструкції на підставі п.3.1.1. Договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу фактичну вартість витрат позивача, пов'язаних із зберіганням спеціальних конструкцій.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачеві витрати, понесені ним за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 31,46 грн., відповідно.

Матеріали справи містять необхідні докази витрат позивача на демонтаж спеціальної конструкції та на її зберігання, а саме: рахунок-фактура №СФД-000121 від 11 жовтня 2012 року (а.с.26), рахунок-фактура №СФХ-000101 від 22 жовтня 2012 року (а.с.28), калькуляції витрат (а.с. 40, 41), кошторис (а.с.42-44), а також надані до справи позивачем банківськими виписками від 12 листопада 2012 року та 06 листопада 2012 року (а.с. 195-196), актами виконаних робіт (а.с. 197-199).

А тому оскаржуване рішення в цій частині позовних вимог відповідає діючому законодавству.

Колегія суддів апеляційної нстанції відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів, а місцевим господарським судом не перевірено, що спірне місце є комунальною власністю, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

У частині 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно пункту 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

У пункті 1 частини 2 статті 55 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч.ч. 1, 2 статті 78 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 рішення Харківської міської ради 6 сесії 24 скликання від 25 вересня 2002 року із змінами та доповненнями "Про створення комунального підприємства "Міський інформаційний центр" на комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" покладено функції з надання в експлуатацію розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про рекламу" законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

До таких спеціальних нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами, відносяться, зокрема, Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067.

Повноваження комунального підприємства "Міський інформаційний центр" щодо надання у користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, встановлено пунктами 1, 5 Порядку надання в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (Додаток №1 до рішення 45 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23червня 2010 року № 183/10).

Відповідно до п.2.1 рішення Харківської міської ради "Про створення комунального підприємства "Міський інформаційний центр" одним із основних видів діяльності комунального підприємства є надання в користування розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до п.1 Порядку надання в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності і не передані у повне господарське відання, оперативне управління, користування (оренду) іншим комунальним підприємствам, установам, організаціям, надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами в користування на підставі договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, що укладається між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Пуктом 5 Порядку надання в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій передбачено, що місця розташування спеціальних конструкцій, надаються в користування на підставі Договору, що укладається Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" з розповсюджувачем зовнішньої реклами за дорученням балансоутримувача.

Відносини між балансоутримувачем та позивачем регулюються договором комісії від 27 квітня 2007 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с.168-170).

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" є спеціально уповноваженим органом, який наділений органом місцевого самоврядування повноваженнями щодо надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог про повернення місця, господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні від 28 листопада 2012 року не відповідють обставинам справи, через що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо повернення позивачу місця, що знаходиться у комунальній власності.

Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, оскільки у відповідності до частини 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Скаржник сплатив за подання апеляційної скарги до суду судовий збір у сумі 1522,50 грн. Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, в частині відмови задоволення позову про повернення місця, а ця вимога є вимогою немайнового характеру, з урахуванням положень пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню 609,00 грн.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області 28 листопада 2012 року у справі № 5023/4795/12 в частині зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути Комунальному підприємству «Міський інформаційний центр» на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

Прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Міський інформаційний центр» (61166, м.Харків, пр.Леніна, 38, оф.618, код 32135675 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61001, вул. Плеханівська, 2/5, к.26, м. Харків, ІПН 30428113311) судовий збір у розмірі 609,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 11.06. 2014р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Черленяк М.І.