Постанова № 39258120, 28.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа№ 910/692/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 28.05.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Куренівське» Подільського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року

у справі № 910/692/14 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київгаз»

до комунального підприємства «Куренівське» Подільського району

міста Києва

про стягнення 191 126,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року по справі № 910/692/14 позов публічного акціонерного товариства «Київгаз» до комунального підприємства «Куренівське» Подільського району міста Києва про стягнення 191 126,11 грн. - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 31.03.2014 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року по справі № 910/692/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Київгаз» вважає подану апеляційну скаргу КП «Куренівське» Подільського району міста Києва безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 28.05.2014 року представник скаржника надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2014 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Представник ПАТ «Київгаз» просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 31.03.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.10.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (управитель) був укладений договір № 3.1.703.7 (далі - договір) з протоколом розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов'язується забезпечити в інтересах управителя транспортування (доставку) природного газу для комунально-побутового споживання населення, а управитель - забезпечити виконання комплексу робіт по газопостачанню, в інтересах мешканців будинків, та здійснювати транспортування (доставку) природного газу у відповідності до дислокації об'єктів викладеної у додатку №1 до договору для комунально-побутового споживання.

Згідно із п.п. 3.2, 3.3 договору постачальник до 27-го числа звітного місяця складає та надсилає управителю зведений акт обсягів переданого управителю газу для побутових потреб, в якому відображається загальна вартість поставленого управителю газу з урахуванням всіх пільг та субсидій мешканців та показників побудинкових та поквартирних лічильників.

Протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акта управитель розглядає, підписує його та повертає один примірник постачальнику, та вказаний акт є основою для проведення розрахунків.

Як передбачено п.п. 5.1 - 5.5 договору, управитель зобов'язується за власні кошти забезпечувати мешканців бланками єдиних розрахункових документів платників комунальних послуг. Якщо управитель користується послугами ГІОЦ КМДА з розщеплення платежів, щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, управитель зобов'язується забезпечувати збір та надходження до транзитного рахунку ГІОЦ грошових коштів мешканців за діючими тарифами по єдиних розрахункових документах комунальних послуг. Якщо управитель не користується послугами ГІОЦ КМДА з розщеплення платежів, він зобов'язується щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, забезпечувати збір коштів та перераховувати їх на рахунок постачальника як вартість газу, спожитого мешканцями.

У разі нездійснення платежів окремими мешканцями до 10 числа кожного наступного за звітним місяця вживати до них всіх правових заходів з метою стягнення заборгованості (у редакції протоколу розбіжностей).

Як зазначає позивач, свої зобов'язання за договором він виконав належним чином, проте, відповідач неналежним чином не виконав свої зобов'язання щодо забезпечення повної оплати за поставлений позивачем природний газ, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 183272,49 грн., яка є непогашеною.

Так, у січні 2014 року ПАТ «Київгаз» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП «Куренівське» Подільського району міста Києва про стягнення заборгованості за договором від 01.10.2009 року №3.1.703.7 у розмірі 191126,11 грн., яких: основна заборгованість становить 183272,49 грн. та 3 % річних у розмірі 7853,62 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, всупереч умовам вищенаведеного договору, допустив виникнення заборгованості за поставлений газ, що стало підставою для звернення позивача до суду та нарахування 3% річних на суму заборгованості у відповідності до ст. 625 ЦК України.

В свою чергу відповідач проти основної суми заборгованості за договором не заперечив, а лише заперечив проти нарахування 3 % річних зазначивши, що відповідач виконував п.п. 5.2, 5.5 договору та вживав всіх можливих заходів для зарахування коштів на рахунок позивача.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року по справі № 910/692/14 позов ПАТ «Київгаз» до КП «Куренівське» Подільського району міста Києва про стягнення 191126,11 грн. - задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно до 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, зведеними відомостями розщеплення сплат КП ГІОЦ та розрахунками сторін підтверджується неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язання щодо забезпечення повної оплати за поставлений позивачем природний газ, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 183272,49 грн.

Так, як свідчить підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, станом на 01.11.2012 року відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 269759,64 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно із зведеними відомостями розщеплення сплат КП ГІОЦ, суми оплат, що надходили від споживачів природного газу, розподілялися КП ГІОЦ на дві частини, а саме: оплата поточних нарахувань та сплата боргу. Платежі із призначенням «сплата боргу» зараховувались позивачем на погашення боргу, що існував. Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції заперечень щодо зазначеного не надано.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості КП «Куренівське» Подільського району міста Києва у розмірі 183272,49 грн. виникла по договору від 01.10.2009 року №3.1.703.7. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Щодо доводів скаржника про те, договір поставки закінчив строк своєї дії оскільки був укладений на три роки без автоматичної пролонгації дії договору, а тому у відповідача відсутній обов'язок сплати боргу, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки, як встановлено судом, договір продовжує свою дію на даний момент. Зазначене підтверджується тим, що саме цей договір зазначено в актах передачі-приймання природного газу, які підписані представниками сторін договору без зауважень і заперечень та завірені печатками сторін (том 1 а.с 24-59).

Крім основної суми заборгованості за спірним договором, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь три проценти річних з простроченої суми у розмірі 7853,62 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно вказав суд першої інстанції, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних грунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а отже, з відповідача слід стягнути на користь позивача 7853,62 грн. 3% річних з простроченої суми заборгованості.

Доводи скаржника про те, що сторони, підписаним протоколом розбіжностей виключили з договору пункти які передбачають відповідальність за несвоєчасну оплату поставки газу, а тому з нього не може бути стягнуто 3% річних, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим та помилковим, виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції, три проценти річних не мають характеру штрафних санкцій (при застосуванні яких враховується наявність чи відсутність вини боржника), а підставою для застосування 3% річних, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України, є прострочення виконання грошового зобов'язання, яке мало місце в даному випадку.

Більш того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що спірним договором поставки газу не зазначено про відповідальність сторін на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Проте, пунктом 8.1 договору сторони погодили між собою, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даними договором, сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. Як зазначалося вище, стягнення трьох відсотків річних на підставі вказаної норми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора яке передбачене законом. При цьому судова колегія зазначає, що сторонами в протоколі розбіжностей не передбачено звільнення відповідача від відповідальності передбаченою саме статтею 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 183 272,49 грн. боргу та 7 853,62 грн. три відсотки річних з простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції КП «Куренівське» Подільського району міста Києва не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову про стягнення заборгованості по сплаті вартості за поставлений газ. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі КП «Куренівське» Подільського району міста Києва на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги КП «Куренівське» Подільського району міста Києва слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Куренівське» Подільського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі № 910/692/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі № 910/692/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/692/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 02.06.2014 року