Постанова № 39258097, 28.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа№ 910/793/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представники за довіреністю Насупа О.В., Метенко Т.І.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року

у справі №910/793/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»

про стягнення 162 432,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/793/14 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ «Екогазконтракт» на користь ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» пеню у розмірі 1 320,52 грн., 3% річних у розмірі 30 811,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/793/14 в частині стягненні пені у розмірі 1 320,52 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути пеню в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року у справі №910/793/14 апеляційну скаргу ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 28.05.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.02.2013 року між ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі - продавець) та ТОВ «Екогазконтракт» (далі - покупець) було укладено договір №ПГ/13-025 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого (з урахування редакції додаткової угоди №1) продавець зобов'язується передати, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти природний газ, власного видобутку березня 2013 року в кількості 1 200,000 тис.куб.м. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2. додаткової угоди №1 до договору ціна природного газу за 1 000 м.куб. становить 4 132,80 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 2.3. договору сторонами передбачено, що оплата вартості планових обсягів газу проводиться на поточний рахунок продавця у наступному порядку:

1) - 50% вартості газу - до 27.02.2013 року;

2) - 25% вартості газу - до 25.03.2013 року;

3) - 25% вартості газу - до 08.04.2013 року.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийому-передачі, вказаних у п. 3.3. договору, в яких буде вказано фактично передані обсяги газу та їх вартість, протягом 3 банківських днів з моменту їх підписання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами узгоджено, що цей договір діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як слідує із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором щодо постачання відповідачу природного газу виконав належним чином, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 26.02.2013 року, 31.03.2013 року, платіжними дорученнями №153 від 05.04.2013 року, №167 від 23.04.2013 року, №184 від 13.05.2013 року.

При цьому, як вбачається із довідки ПАТ «КБ «Актив-банк» №27/03-4БТ від 16.01.2014 року, відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару виконав з простроченням встановленого п. 2.3. договору строком.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи наведене, з приводу заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30 663,96 грн. 3% річних та 131 768,24 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 30 663,96 грн. 3% річних.

При цьому, судом першої інстанції невірно зазначено в резолютивній частині оскаржуваного рішення суму 3% річних (30 811,05 грн.), у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку щодо зміни рішення в цій частині, зазначивши вірну суму стягнення 3% річних, а саме 30 663,96 грн.

Крім того, згідно з п. 5.2. договору сторони передбачили, що при порушенні покупцем строків розрахунків, обумовлених п.п. 2.3. та 2.4. договору, продавець має право нараховувати покупцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, 03.03.2014 року відповідачем заявлено клопотання про зменшення неустойки до 1% від нарахованої позивачем, а саме 1 317,68 грн.

Суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного вище клопотання та зменшив пеню до 1%.

Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Разом з тим, приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року встановлено, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін

Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що враховуючи інтереси обох сторін та з метою дотримання балансу інтересів сторін, розмір пені слід зменшити на 50 відсотків, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 65 884,12 грн. пені (131 768,24 грн. / 50%).

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 03.04.2014 року у справі №921/167/13-г.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/793/14 підлягає частковому скасуванню щодо пені.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/793/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/793/14 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 1 320,52 грн.

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт» (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4 К, офіс 4, код ЄДРПОУ 36823619) на користь Закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, к. 34, код ЄДРПОУ 33152471) пеню у розмірі 65 884,12 грн.

4. Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/793/14 змінити в частині стягнення 3% річних, замість суми 30 811,05 грн. стягнути 3% річних в сумі 30 663,96 грн.

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт» (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4 К, офіс 4, код ЄДРПОУ 36823619) на користь Закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, к. 34, код ЄДРПОУ 33152471) 652,24 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Справу №910/793/14 повернути до господарського суду міста Києва.

8. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич