Рішення № 39257879, 05.06.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2014 р.Справа № 921/448/14-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Монастириського району (вул. Шкільна, 4, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область, 48300) в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Тернопільській області (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46000) в особі Швейківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (с. Швейків, Монастириський район, Тернопільська область, 48314)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" (вул. Галицька, 160, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область,48400)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області (вул. Текстильна, 6, м. Тернопіль, Тернопільська область,46008)

про стягнення 8 845,75 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

За участю представників сторін:

Прокурор - Антонюк О.Р.

Позивача - Кащишин О.О., Барна Д.С.

Відповідача - не з'явився

Третьої особи - Тивонюк В.М.

Прокурор Монастириського району звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Тернопільській області, Швейківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" про стягнення 8 845,75 грн. шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Ухвалою від 15 травня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Державну інспекцію сільського господарства в Тернопільській області.

Уповноважений представник відповідача, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судове засідання 05 червня 2014 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 2.6.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013 року, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.

Про обізнаність відповідача щодо місця й часу розгляду справи свідчить поданий ним відзив №994 від 02 червня 2014 року, в якому ТОВ "Бучачагрохлібпром" проти позову заперечує, посилаючись на його безпідставність.

При даних обставинах суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними документами.

В засіданні учасникам процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,27,29,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

- 30 жовтня 2013 року, на підставі направлення №2240 від 25 жовтня 2013 року, державним інспектором сільського господарства у Тернопільській області проведено обстеження земельних ділянок за межами населеного пункту с. Швейків на території Швейківської сільської ради Монастириського району, Тернопільської області, про що складено відповідні акти №№000189, 000190, 000191, 000192, 000193.

За результатами обстеження, 30 жовтня 2013 року складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства №0065/З.

Відповідно до змісту актів, перевіряючим в присутності представників місцевої ради виявлено, що в порушення ст.ст. 125, 126 ЗК України, ТОВ "Бучачагрохлібпром" без правовстановлюючих документів використовує не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 9,0100 га із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Швейківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Приписом №000366 від 30 жовтня 2013 року (направленим на адресу відповідача поштовою кореспонденцією 31 жовтня 2013 року, квитанція №4493), Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області зобов'язала ТОВ "Бучачагрохлібпром", в особі його директора ОСОБА_5. в строк до 31 листопада 2013 року звільнити самовільно зайняті земельні ділянки.

08 листопада 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення №000489.

Постановою про накладення адміністративного стягнення №000457 від 22 листопада 2013 року, за самовільне зайняття земельних ділянок на уповноважену посадову особу ТОВ "Бучачагрохлібпром" - ОСОБА_5 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Бучацького районного суду від 05 березня 2014 року у адміністративній справі №595/2580/13-а в задоволенні позову ОСОБА_5 до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови №000457 від 22 листопада 2013 року відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

У вказаній постанові, суд прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки) та вказав на правомірність, законність та обґрунтованість дій Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області.

За ч. 2 ст. 172-2 КАС України, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Від-так, в порядку ст. 254 КАС України, постанова набирала законної сили з моменту її постановлення і є чинною.

Згідно з складеним спеціалістом інспекції розрахунком, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки становить 8846,75 грн. Порушника було попереджено про необхідність сплати цієї суми до 23 листопада 2013 року. Однак, станом на 05 червня 2014 року сума збитків залишається невідшкодованою.

При повторній перевірці, оформленій актом перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства №0150/З від 18 грудня 2013 року встановлено факт звільнення ТОВ "Бучачагрохлібпром" самовільно зайнятих земельних ділянок.

Безоплатне, без правовстановлюючих документів користування земельною ділянкою, стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом про відновлення порушених прав органу місцевого самоврядування.

Відповідач проти доводів прокурора та позивачів заперечує, посилаючись на таке:

- ТОВ "Бучачагрохлібпром" у 2013 році використовувало земельні паї, право на які (фізичними особами - членами сільськогосподарських підприємств, їх спадкоємцями) у встановленому законом порядку не оформлено. У разі оформлення права на земельний пай, товариство відшкодує їх власнику орендну плату за весь період користування.

- ведення на спірних земельних ділянках сільськогосподарського виробництва жодним чином не призводять до погіршення стану земель, в той час як невикористання земельних ділянок за призначенням, може призвести до забур'янення та погіршення їх якості.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність в його діях будь-яких порушень та правових підстав для відшкодування шкоди на користь органу місцевого самоврядування.

Відповідач також звертає увагу суду на ряд неточностей та помилок, допущених у тексті постанови Бучацького районного суду від 05 березня 2014 року у адміністративній справі №595/2580/13-а, а тому, за твердженням відповідача, остання не може бути належним та допустимим доказом у господарській справі.

Судом також з'ясовано, що відповідно до ст.ст. 15-1, 122 ЗК України, пояснень представника Держземагенства, розпорядником спірних земельних ділянок є Головне управління Держземагенства у Тернопільській області

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ст. 2 ГПК України).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, земельні правовідносини, зокрема пов'язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі", Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з Земельним кодексом України, зокрема ст.ст. 80, 84, своє право на землі державної власності держава реалізує через відповідні органи державної влади.

Правом передання у власність чи користування земель сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з п. є-1 ч.1 ст. 15-1, ч. ч.4 ст. 122 ЗК України, Указом Президента України "Про Державне агентство земельних ресурсів України" №445/2011 від 08.04.2011р., наділено Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України), яке є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь - які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В силу ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України, визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Такий захист здійснюється, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок (гл.24 ЗК України, п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин")

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (п.3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Доказів на підтвердження оформлення у встановленому порядку свого права користування спірними ділянками відповідачем не зазначено.

Факт використання ТОВ "Бучачагрохлібпром" земельних ділянок загальною площею 9,0100 га із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Швейківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без правовстановлюючих документів, визнаний відповідачем, підтверджений матеріалами перевірок та притягненням посадової особи - відповідача за це порушення до адміністративної відповідальності. Їх правомірність у встановленому законом порядку не спростована.

Даний факт незаконного використання відповідачем земельної ділянки, вказаної у господарському позові підтверджується і постановою Бучацького районного суду від 05 березня 2014 року у адміністративній справі №595/2580/13-а.

Згідно з ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011року пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Обрахована інспектором сільського господарства у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 шкода становить 8845,75 грн.

З огляду на викладене, враховуючи положення перелічених норм, вимоги прокурора про стягнення шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 8845,75 грн., є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що підтверджуються належними доказами, та підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює посилання відповідача на можливість подальшого відшкодування власникам паїв орендної плати за весь період користування, оскільки таке твердження не базується на нормах права і жодним чином не підтверджене.

Крім того, як станом на час самовільного зайняття, так і на час розгляду справи в суді, земельні ділянки із власності держави не вибували. Докази на підтвердження іншого в матеріалах справи відсутні.

Не заслуговує на увагу і посилання відповідача на неналежність постанови Бучацького районного суду від 05 березня 2014 року у адміністративній справі №595/2580/13-а як доказу у господарській справі, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, зазначеною постановою задоволенні позову ОСОБА_5 до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області про скасування постанови №000457 від 22 листопада 2013 року, відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Від-так, сама постанова №000457 від 22 листопада 2013 року про притягнення посадової особи відповідача до адміністративної відповідальності, яка встановлює факт вчинення адміністративного правопорушення, не скасована і є чинною.

При цьому, з'ясування питання щодо допущених в судовому рішенні описок, очевидних арифметичних помилок, здійснюється в порядку ст. 169 КАС України, судом який видав вказану вище постанову, і не відноситься до компетенції господарського суду.

З огляду на зазначене, зважаючи на набрання постановою Бучацького районного суду від 05 березня 2014 року у адміністративній справі №595/2580/13-а законної сили, чинність постанови №000457 від 22 листопада 2013 року про накладення на ОСОБА_5 адміністративного стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки, в суду відсутні підстави не приймати перелічені документи як належні й допустимі докази у господарській справі.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні від 25.07.2002р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як вбачається зі змісту позову, пояснень учасників процесу, приписів Бюджетного кодексу України, шкода завдана самовільним використанням земельної ділянки підлягає стягненню на рахунок, відкритий Швейківській сільській раді в ГУДКСУ в Тернопільській області для зарахування шкоди.

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" (48400, вул. Галицька, 160, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, код 00952829)

- 8846 (вісім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 75 коп. шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок на користь Швейківської сільської ради (с. Швейків, Монастириського району, Тернопільської області, код 04396213) на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Монастириському районі Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області (р/р № 31410544700403, код доходів 24060300, одержувач Швейківська сільська рада, МФО 838012, код одержувача 04396213, УДКС України у Монастириському районі Тернопільської області, код 37382571).

- 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору в дохід Держбюджету (Одержувач: УДКСУ м. Тернополя, Код ЄДРПОУ одержувача: 37977726 Номер рахунку: 31217206783002, Назва банку одержувача: ГУДКСУ у Тернопільській області, Код ЄДРПОУ суду: 03500022, МФО банку одержувача: 838012, Код класифікації доходу: 22030001. Призначення платежу: "Судовий збір", Код 03500022, Пункт 1.).

Видати накази.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Дата підписання: 16 червня 2014 року.

Суддя І.П. Шумський