Ухвала суду № 39255548, 29.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/960/14

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" про стягнення заборгованості.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 22 квітня 2014 року даний позов задовольнив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив змінити постанову суду першої інстанції та надати відстрочку у сплаті боргу.

В обґрунтування апеляційної скарги послався на те, що судом першої інстанції не враховано скрутного матеріального становища відповідача та не задоволено його заяву про відстрочку сплати боргу. Також апелянт послався на те, що стягнення суми боргу може призвести до зупинки підприємства.

Сторони у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

З урахуванням приписів ч. 4. ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що за ТДВ "Заво Адвіс" рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам за списком № 1 в сумі 120959, 21 грн. за січень-лютий 2014 року. Вказана заборгованість підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, які направлялись відповідачу та карткою особового рахунку.

У своїй апеляційній скарзі відповідач не спростовує висновки суду першої інстанції щодо наявності заборгованості перед управлінням Пенсійного фонду у м. Хмельницькому.

Разом з тим, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано його клопотання про відстрочку сплати заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам за списком № 1 в сумі 120959, 21 грн. за січень-лютий 2014 року до 30.09.2014 року.

Як на підставу надання відстрочки зі сплати боргу апелянт посилається на скрутне матеріальне становище.

Так, за змістом частини першої статті 263 КАС за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 36 Закону України «Про виконавче провадження». Так, частиною першою статті 36 цього Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Частиною другою статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Таким чином, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

На підтвердження факту існування таких обставин заявник повинен подати суду належні та допустимі докази (стаття 70 КАС України).

Верховний Суд України у п. 10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Кодекс адміністративного судочинства України також не містить роз'яснень чи чіткого переліку підстав для застосування судом статті 263 КАС України.

Разом з тим, ні у статті 263 КАС України, ні у статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» не містяться визначення понять «відстрочення» та «розстрочення». У цих положеннях наводяться лише підстави для їх застосування.

Під відстроченням виконання рішення розуміється перерва у вчиненні виконавчих дій на певний, точно визначений строк, протягом якого виконавчі дії не проводяться, у зв'язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що до компетенції суду на стадії виконавчого провадження належить право у виняткових випадках надавати стороні, яка програла процес, можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що клопотання відповідача про відстрочення сплати заборгованості є передчасним та не підтверджене належними та допустими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Сторчак Володимир Юрійович