Ухвала суду № 39255509, 29.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/793/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комара П.А.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представників позивача: Шишковської Анжеліки Борисівни, Кириленко Галини Антонівни;

представника відповідача: Міровського Вадима Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, апелянт послався на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що контрагент позивача ТОВ "Скетра" припинено за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року, а тому, у позивача не було законних підстав відносити суму в 695516 грн. до кредиторської заборгованості.

Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки при дослідженні господарської операції з поставки ламелі між позивачем та ФОП ОСОБА_5

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши доводи апеляційної скарги, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ТОВ "КЕДР - КВ" зареєстровано 28.03.2006р. Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №11741020000003482 від 28.03.2006р.

З 16.12.2013р. по 29.01.2014р. Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Кедр-КВ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами даної перевірки складено Акт від 05.02.2014р. № 227/22/34272710 в якому зафіксовано наступні порушення:

1) п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в загальній сумі 320 721 грн., в т.ч.:

- за 2 квартал 2011 р. у сумі 159 969 грн.;

- за 2-3 квартали 2011 р. у сумі 193 648 грн.;

- за 2-4 квартали 2011 р. у сумі 320 721 грн.

2) п. 198.1. п. 198.3. п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 4.6.7 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" та арифметичної помилки завищено від'ємне значення (р.24) декларації з податку на додану вартість всього на суму 198 431 грн. в тому числі за грудень 2012 р. в сумі 198 431 грн.

На підставі Акту 18.02.2014р. податковим органом прийняті податкові повідомлення -рішення № 0001552201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 320 721 грн., та № 0001582201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 198 431 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Матеріалами перевірки встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 320 721,00 грн. в результаті порушень податкового законодавства.

Так, перевіркою відображених показників у рядку 03 декларацій "інші доходи" за вказаний період у загальній сумі 702 217,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало суттєвий вплив здійснення операцій із доходів від залишків коштів на рахунках банку, позитивного значення курсових різниць, сум безнадійної кредиторської заборгованості.

На порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 cт. 135 Податкового кодексу України інші доходи занижені на суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, по відповідних податкових періодах склала за 2 квартал 2011 року 695 516 грн.

До такого висновку податковий орган прийшов на підставі акту планової виїзної перевірки від 31.10.2011 року № 4241/2301/3472710, згідно якого дата виникнення кредиторської заборгованості перед TOB "Скетра" - 31.01.2009 р.

Постановою суду від 28.03.2011 року в справі № 2а-1314/11/1070 позов ДПІ у Вишгородському районі Київської області до TOB "Скетра" задоволено та припинено юридичну особу TOB "Скетра".

Податковий орган, у зв'язку з тим, що за даними єдиного державного реєстру судових рішень апеляційна скарга на дану постанову не подавалась, прийшов до висновку, що TOB "Скетра" було припинено через 10 днів з дня проголошення постанови.

Разом з тим, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу не ґрунтується на первинних бухгалтерських документах та на вимогах чинного законодавства.

В ході розгляду адміністративної справи судом досліджено угоду від 13.01.2012р. про внесення змін (доповнень) до договору купівлі-продажу від 30.01.2009 року (а.с. 70).

Умовами вказаної угоди визначено, що розрахунок за товар, який продано Покупцю згідно з Договором купівлі-продажу, здійснюється шляхом видачі Покупцем простого векселя Продавцю на суму заборгованості. На дату складання даної угоди в сумі 695515 грн. 66 коп. з урахуванням ПДВ - 115919 грн. 27 коп. і з такими ознаками: вексель простий, векселедавець (емітент): TOB "Кедр-КВ", строк платежу за векселем після спливу 10 (десяти) років з дати видачі. Строк передачі векселя не пізніше 23 січня 2012 року. Передача Покупцем зазначеного векселя Продавцю припиняє грошове зобов'язання за Договором купівлі-продажу в повному обсязі.

Згідно Акта від 23.01.2012 р. приймання-передачі простого векселя за Договором купівлі-продажу від 30.01.2009 року TOB "Кедр-КВ" передав TOB "Скетра" на виконання умов пп. 2.2 договору купівлі-продажу № 3001-09/1 від 30.01.2009 p., з урахуванням змісту Угоди про внесення змін (доповнень) до Договору від 13.01.2012 p.. простий вексель, АА № 2277961 номіналом (сумою) 695515, 66 грн. валюта платежу: гривня; місце складання: м. Вінниця, дата складання: 23 січня 2012 року; строк платежу: 23 січня 2022 року: векселедавець: TOB "Кедр-КВ". З дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі простого векселя зобов'язання Покупця щодо оплати боргу за Договором вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином (а.с. 69).

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про те, то сума 695516 грн. є такою, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, а відтак в силу пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є безповоротною фінансовою допомогою.

Щодо висновку відповідача щодо припинення юридичної особи TOB "Скетра" на підставі постанови суду від 28.03.2011р. у справі № 2а-1314/11/1070, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 91 ГК України припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до ст. 59 цього Кодексу.

Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

З Акту перевірки слідує, що податковий орган пов'язує факт припинення діяльності TOB "Скетра" лише з рішенням суду, а не з внесенням до єдиного державного реєстру запису про його припинення, як це передбачено ст. 104 ЦК України та ст. 91 ГК України. Разом з тим, в Акті перевірки податковий орган вказує, що станом платника "21", ліквідаційна процедура почалась 28.03.2011 року, і в той же час зазначає, що TOB "Скетра" є припиненим через 10 днів з дня проголошення постанови суду.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині повністю не відповідають встановленим у справі обставинам та суперечать нормам чинного законодавства.

Щодо висновків Акту перевірки стосовно безтоварності господарських операцій між ТОВ "Кедр - КВ" та його контрагентом ФОП ОСОБА_5, колегія суддів зазначає наступне.

З Акту перевірки слідує, що ТОВ "Кедр-КВ" до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування було включено вартість ламелі по постачальнику ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_3) за 4 квартал 2011 р. в розмірі 82289, 84 грн.

Перевіркою встановлено, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_5 здійснювались на підставі договору купівлі-продажу № 01-11 від 01.02.2011 р.

За даним договором (п. 1.1) Постачальник зобов'язується продати у власність Покупцю товар, а Покупець прийняти й оплатити продукцію в кількості та за ціною, зазначеними у підписаних сторонами даного Договору накладними, що є його невід'ємною частиною.

На підтвердження виконання умов договору в матеріалах адміністративної справи містяться наступні накладні, що видані на виконання умов даного Договору:

- Накладна № 14 та податкова накладна № 14 від 07.10.2011 р. на суму 146 880, 00 грн., у т.ч. ПДВ 24 480, 00 грн.;

- Накладна № 18 та податкова накладна № 18 від 10.10.2011 р. на суму 141 639, 00 грн., у т.ч. ПДВ 23 606, 50 грн.;

- Накладна № 26 та податкова накладна № 26 від 13.10.2011 р. на суму 199 920, 00 грн., у т.ч. ПДВ 33 320, 00 грн.;

- Накладна № 30 та податкова накладна № 30 від 19.10.2011 р. на суму 5 300, 04 грн. у т.ч. ПДВ - 883, 34 грн.

Позивачем проведено розрахунок за поставлений ФОП ОСОБА_5 товар про, що свідчать наступні платіжні доручення:

- № 4074 від 23.03.2012 р. на суму 150 000 грн.. у т.ч. ПДВ 25 000 грн.;

- № 4077 від 23.03.2012 р. на суму 143 819 грн.. у т.ч. ПДВ 23 969 грн.;

- № 4081 від 23.03.2012 р. на суму 199 920 грн.. у т.ч. ПДВ 33 320 грн.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи, зокрема, видаткові накладні та платіжні доручення, які були надані під час проведення перевірки щодо господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5 оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому, висновок відповідача щодо безпідставного віднести витрати по придбанню товару від контрагента до складу валових витрат за 4 квартал 2011 р. в розмірі 82289, 84 грн. не доведено.

Крім того, висновок податкового органу про безтоварність вищевказаної господарської операції зроблено у зв'язку з тим, що за номером НОМЕР_4 рахується автомобіль Mersedes-Bens 815, білого кольору, 2000 р.в., вантажопідйомністю 3.5 тонни, власник ОСОБА_9 в той час як в TTН значиться ФОП ОСОБА_5, що, на думку перевіряючих, є порушенням п. 11.1 та 11.5 ст. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача в обґрунтування свого висновку в Акті перевірки на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Зазначені Правила затверджені на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995р. № 7. Отже, зазначені Правила не регулюють правила ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток підприємств.

На підставі вищевикладеного, товарно-транспортна накладна не є документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток, а відтак, її відсутність не впливає на правомірність формування валових витрат відповідно до Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податковий орган не вправі ставити під сумнів факт здійснення перевезення вантажу, виходячи виключно із того, що перевезення здійснювались на автомобілі, який не належить на праві власності ФОП ОСОБА_5

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати встановлені судом та підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.139 Податкового кодексу України та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо безпідставності тверджень відповідача стосовно неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток.

Стосовно висновків відповідача щодо завищення податкового кредиту ТОВ "КЕДР -КВ" за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 198431 грн. у зв'язку із чим винесено податкове повідомлення - рішення від 18.02.2014р. №0001582201, то суд зазначає наступне.

В ході перевірки правомірності декларування сум податку ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 198 431 грн.

Як вбачається з акта перевірки, на порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ "Кедр" завищено податковий кредит всього на 115919 грн. за квітень 2011 року за рахунок списання кредиторської заборгованості як безнадійної за отримані, але не оплачені товари по контрагенту ТОВ "Скетра".

Разом з тим, як встановлено судом вище, господарські операції з ТОВ "Скетра" не є безнадійною кредиторською заборгованістю.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 115919 грн.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують реальність здійснення операцій, є договір купівлі-продажу товару, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи.

Як вбачається з акта перевірки, перевіряючими під час перевірки зауважень до змісту первинних документів не висловлено, відтак, суд приходить до висновку, що фактично здійснювані підприємством позивача господарські операції підтверджуються оформленими належним чином документами, а позивач має право на податковий кредит в сумі 115919 грн.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на порушення ТОВ "КЕДР - КВ" п. 4.6.7 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", що призвело до невідображення в рядку 21.3 зменшення залишку від'ємного значення за результатами невиїзної позапланової перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 за жовтень 2011 року в сумі 82290 грн., суд зазначає таке.

Судом встановлено, що Вінницькою ОДПІ проведено невиїзну позапланової перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 за жовтень 2011 року та встановлено завищення залишку від'ємного значення (р. 24) декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 82290 грн.

Результати перевірки оформлено актом №777/2330/34272710.

Позивач, не погоджуючись із висновками Акту перевірки від 20.03.2012р., подав заперечення від 13.03.2012 р.

19.03.2012р. на адресу позивача надійшла відповідь на заперечення, в якій вказано, що скарга задоволенню не підлягає.

20.03.2012р. податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000142330 від 20.03.2012 р.

29.03.2012р. позивачем подано скаргу на вищевказане податкове повідомлення - рішення, про що свідчить відмітка податкового органу про прийняття даної скарги.

В ході розгляду адміністративної справи представник позивача повідомила суду, що станом на день складання Акту перевірки від 05.02.2014р. рішення про результати розгляду скарги позивачем не отримано. Даний факт відповідачем не спростований.

Згідно ч. 2 п. 56.9 ст. 56 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що скарга ТОВ "КЕДР - КВ" від 29.03.2012р. задоволена на користь платника податків.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а відтак, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 червня 2014 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Сторчак Володимир Юрійович