Ухвала суду № 39253898, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15866/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 16 вересня 2013 року №000624320.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що із ТОВ «Донагролюкс» було укладено саме договір про відступлення права вимоги, а не договір факторингу.

Під час судового засідання представники позивача підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено виїзну планову перевірку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт від 28 серпня 2013 року № 1045/43-20/00039002.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року № 0000624320 яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на прибуток на загальну суму 27751448 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були штучно сформовані витрати по правовідносинах з ТОВ «Донагролюкс».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що у ТОВ «СК «Інжиніринг» була перед позивачем заборгованість за кредитним договором у розмірі 19235024 грн. 02 коп. На підставі договору № 15-94/70-2127/11 від 24 червня 2011 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило своє право вимоги до ТОВ «СК «Інжиніринг» на вказану суму ТОВ «Донагролюкс» за 14000000 грн. 00 коп.

У ТОВ «Вентфасад» була перед позивачем заборгованість за кредитним договором у розмірі 8502138 грн. 70 коп. На підставі договору № 15-94/70-21357/11 від 24 червня 2011 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило своє право вимоги до ТОВ «Вентфасад» на вказану суму ТОВ «Донагролюкс» за 5100000 грн. 00 коп.

Особливості оподаткування операцій з відступлення права вимоги визначені в п. 153.5 ст. 153 ПК України.

Згідно вказаної норми права при першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Оскільки розмір фактичної заборгованості, відступленої за договорами № 15-94/70-2127/11 та № 15-94/70-21357/11 від 24 червня 2011 року, перевищує суму коштів, отриманих позивачем від ТОВ «Донагролюкс», за вказаними операціями ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» сформувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8637162 грн. 72 коп.

Відповідач вважає такі дії ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» неправомірними, адже договори № 15-94/70-2127/11 та № 15-94/70-21357/11 від 24 червня 2011 року за своїм змістом є договорами факторингу, стороною яких може бути виключно фінансова установа.

У відповідності до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України відступленням права вимоги є передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні.

Положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Особливою формою відступлення права вимоги є договір факторингу, предметом якого може бути виключно право грошової вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведеної норми права вбачається, що за договором факторингу відбувається фінансування однієї сторони іншою стороною шляхом передачі в її розпорядження певної грошової суми. Такі кошти передаються особі, яка відступила право вимоги, за плату.

Таким чином, факторинговою операцією є відступлення права грошової вимоги первісним кредитором іншій особі (фактору) з компенсацією останнім вартості такого боргу за плату.

Дослідивши зміст договорів договорами № 15-94/70-2127/11 та № 15-94/70-21357/11 від 24 червня 2011 року колегія суддів дійшла висновку про те, що вони є договорами факторингу.

Так, за вказаними договорами позивач відступає ТОВ «Донагролюкс» право вимоги до ТОВ «СК «Інжиніринг» на суму 19235024 грн. 02 коп. та до ТОВ «Вентфасад» на суму 8502138 грн. 70 коп., однак отримує від вказаного контрагента лише кошти у сумі 14000000 грн. 00 коп. та 5100000 грн. 00 коп.

Відповідно, різниця між вартість відступленого права вимоги та сумою отриманих позивачем коштів є платою клієнта фактору за отримання коштів.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Сторонами даної справи не заперечується, що ТОВ «Донагролюкс» не належить до фінансових установ, які відповідно до закону мають право здійснювати факторингові операції.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договори № 15-94/70-2127/11 та № 15-94/70-21357/11 від 24 червня 2011 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Донагролюкс» укладені без дотримання вимог Цивільного кодексу України та з метою неправомірного формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 16 вересня 2013 року №000624320.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 12 лютого 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 10 червня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.