Ухвала суду № 39253235, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/9991/8206/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2010

у справі № 2-а-4305/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Торгівельний дім «Дінас»

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2010, позов задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова від 21.09.2009 № 0001242302/0, від 27.11.2009 № 0001242302/1 та від 26.01.2010 № 0001242302/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 145828, 50 грн., в тому числі: 97219 грн. основного платежу та 48609, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Московському районі міста Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права:

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2009 № 0001242302/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 145828, 50 грн., в тому числі: 97219 грн. основного платежу та 48609, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 09.09.2009 № 5434/23/30138061, про порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі Закону).

Податковою інспекцією зроблено висновок, що на дату списання безнадійної кредиторської заборгованості за товари у сумі 388881 грн. позивач зобов'язаний був відкоригувати валові витрати, оскільки компенсація вартості товарів не здійснена і сума кредиторської заборгованості була списана на результати фінансово-господарської діяльності за закінченням строку позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що збільшення відповідно до вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону на дату списання безнадійної кредиторської заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, валового доходу є обґрунтованим, проте позивач порушив п. 5.1 ст. 5 Закону, оскільки не здійснив коригування валових витрат.

Суд касаційної інстанції не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що у платника податку (покупця) у періоді, коли виникає безнадійна заборгованість, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, одночасно з обов'язком збільшити валовий доход на суму такої заборгованості за правилом п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону виникає обов'язок відкоригувати валові витрати, що формувались у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, формування платником податку валових витрат на дату оприбуткування товарів, придбаних цим платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, на підставі договору поставки, що передбачав здійснення компенсації (плати) за такі товари, відповідає вимогам наведених норм.

Згідно із п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону безповоротна фінансова допомога - це, зокрема сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пункт 1.25. ст. 1 Закону заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності відносить до безнадійної заборгованості.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначено ст. 12 Закону.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

При цьому Законом не передбачено зобов'язання платника податку зменшувати валові витрати на суму товарів, віднесених до валових витрат за першою із визначених у п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону подій, зокрема на дату оприбуткування платником податку товарів. Тому у податкового органу були відсутні підстави для зменшення валових витрат і донарахування податку на прибуток.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун