Ухвала суду № 39253039, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/30976/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ДП "Селидіввугілля" до Управління Пенсійного фонду України в місті Новогродівці Донецької області про скасування рішення,

за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в місті Новогродівці Донецької області та ДП "Селидіввугілля" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року,

встановив:

У березні 2013 року ДП "Селидіввугілля" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Новогродівці Донецької області (далі - УПФ) від 20 лютого 2013 року № 38 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.

На обґрунтування позовних вимог Підприємство послалося на те, що норма закону, яка була застосована відповідачем при прийнятті спірного рішення, а саме пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), втратила чинність 1 січня 2011 року, тому на момент винесення рішення не могла бути застосована, у зв'язку з чим прийняте рішення є протиправним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року позов задоволено: скасовано рішення УПФ від 20 лютого 2013 року № 38 про застосування фінансових санкцій в сумі 122159,09 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Селидіввугілля" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1221,59 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції, а позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення УПФ від 20 лютого 2013 року № 38 в частині застосування штрафу у розмірі 121479,09 грн. Відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині застосування штрафу у розмірі 680 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Селидіввугілля" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1214,79 грн.

У касаційній скарзі УПФ просить скасувати судове рішення апеляційного суду і відмовити в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує тим, що пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) передбачає стягнення фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України і після 1 січня 2011 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, тобто в порядку статті 106 Закону № 1058-IV.

У касаційній скарзі ДП "Селидіввугілля" просить скасувати судове рішення апеляційного суду і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скаргу обґрунтовує тим, що УПФ протиправно на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV винесло спірне рішення, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність із 1 січня 2011 року відповідно до Закону № 2464-VI і не діяла на дату прийняття спірного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга УПФ підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ДП "Селидіввугілля" - задоволенню.

Судами встановлено, що 20 лютого 2013 року УПФ провело позапланову перевірку Підприємства щодо достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу ОСОБА_4, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2008 року.

У ході перевірки встановлено, що Підприємство не подало відомості про застраховану особу ОСОБА_4 до системи персоніфікованого обліку за 2000 - 2007 роки. Тому, УПФ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV прийняло рішення про застосування до Підприємства штрафних санкцій у сумі 122159,09 грн.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, який діяв до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині застосування до Підприємства штрафу у розмірі 680 грн, апеляційний суд виходив з того, що він безпідставно був накладений УПФ у розмірі, встановленому пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV, оскільки мав вираховуватись відповідно до підпункту 4 пункту 11 статті 25 Закону № 2464-VI, який діяв на момент винесення спірного рішення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 11 статті 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, такий висновок не може бути визнано обґрунтованим, оскільки штраф у розмірі 122159,09 грн у спірному рішенні УПФ від 20 лютого 2013 року № 38 нараховано на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV, а не Закону № 2464-VI.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування після 1 січня 2011 року УПФ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV позивачу штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, є протиправним. Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року (№ 21-367а12), від 4 червня 2013 року (№ 21-170а13), від 4 лютого 2014 року (№ 21-458а13).

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Новогродівці Донецької області задовольнити частково, касаційну скаргу ДП "Селидіввугілля" - задовольнити повністю.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.