Вирок № 39247297, 10.06.2014, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203, inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

№ 622/1503/13-к

1-кп/622/35/2014

ВИРОК

іменем України

10.06.2014 року Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А.,

з участю прокурора Маргарян А.А., Соболь А.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Золочів Харківської області кримінальне провадження №12013220310000458 від 12.07.2013р. відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, та який проживає за адресою АДРЕСА_2, (АДРЕСА_1)

- що обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2013 року близько 06 години 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись біля греблі Рогозянського водосховища, яке розташоване за адресою: Харківська обл., Золочівський р-н, с. Феськи, маючи корисливий мотив і прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку бутового каменю кріплення мокрого укосу, який належить Краснокутському МУВГ, після чого частину викраденого бутового каменю відвіз на своє дачне домоволодіння, яке знаходиться в с. Чепели Золочівського району Харківської області. Згодом, продовжуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна близько 07.30 години 12.07.2013 року, повернувшись на вищевказане місце вчинення злочину, де, погрузивши решту викраденого каменю, в загальній кількості 2 куб.м., який також відвіз на вищевказане дачне домоволодіння, чим спричинив Краснокутському МУВГ матеріальну шкоду у розмірі 480 грн.

Допитаний у судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, та пояснив суду про обставини скоєння правопорушення, зазначивши, що дійсно при вказаних обставинах здійснив крадіжку бутового каменю в загальній кількості 2 куби, просив застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2014 році».

Перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у крадіжці бутового каменю, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

Під час судового розгляду відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювалися. Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна.

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, наявність однієї пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих, а також дані про особу обвинуваченого.

Судом, відповідно до положень ст. ст. 67, 66 КК України, встановлено в якості обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у мінімальних межах санкції статті, за якою він засуджується у вигляді штрафу. Крім того, враховуючи що обвинувачений має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та беручи до уваги його згоду, суд доходить висновку про можливість застосування до обвинуваченого п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільнивши його від відбування призначеного покарання.

Вирішуючи питання про долю цивільного позову суд виходить з наступного. Так цивільним позивачем заявлено, що ОСОБА_1 викрадено 5 кубів бутового каменю, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6446 гривень - суми загальних збитків завданих управлінню водних ресурсів, водночас належних доказів на підтвердження вартості збитків суду не надано. Враховуючи доведеність викрадення ОСОБА_1, бутового каменю загальним об'ємом 2 куба, суд частково задовольняє цивільний позов на суму 480 грн. що відповідає вартості викраденого майна, згідно матеріалів кримінального провадження.

Доля речових доказів повинна бути вирішена відповідно до положень ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні. Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1, винуватим за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень та звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Краснокутського міжрайонного управління водного господарства 480 гривень.

Речові докази по справі: бутовий камінь, переданий на зберігання ОСОБА_2, вважати повернутим Краснокутському міжрайонному управлінню водного господарства.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Шабас О. С.