Постанова № 39239928, 28.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 876/5164/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.М.,

представника апелянта Вітовської О.М.,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінь» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремінь» (далі - ТзОВ «Кремінь») звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 року № 0000982210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 6462,50 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем надано до перевірки належні документи, які підтверджують реальне здійснення господарської операції з ТзОВ «Добробуд-05» з поставки мастики бітумної, а недоліки, допущені при складенні документів, не можуть свідчити про безтоварність вказаної операції.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 08.10.2012 року № 0000982210 скасовано з тих підстав, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обставин, на які він посилається у акті перевірки, а судом не встановлено обставин, які б викликали сумнів в реальності операцій між ТзОВ «Кремінь» та ТзОВ «Добробуд-05».

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом безпідставно взято до уваги надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Добробуд-05» документи, оскільки такі документи (податкова накладна, подорожній лист, сертифікат якості) не відповідають вимогам первинних.

Крім того, зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги висновки акту перевірки ТзОВ «Добробут-05», яким встановлено відсутність реальних господарських операцій між ТзОВ «Добробуд-05» та його контрагентами.

Представник апелянта під час апеляційного розгляду підтримав вимоги апеляційної скарги і просить її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції, Тернопільською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Кремінь» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ «Добробуд - 05» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, результати якої оформлено актом від 21.09.2012 року №3982/22-10/22605005.

На підставі зазначеного акта Тернопільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення- рішення від 08.10.2012 року № 0000982210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 6462,50 гривень, в тому числі, 5170 гривень - за основним платежем, 1292,50 гривень - штрафні санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Добробуд - 05» мають реальний характер, а сам по собі факт невірного заповнення позивачем податкової накладної не є підставою для відмови у включення суми ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки допущені порушення є формальними.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Згідно із п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 7 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону.

Пунктом 177.2 ст.177 Податкового Кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 (надалі по тексту Положення) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Судом із матеріалів справи встановлено, що основним видом діяльності ТзОВ «Кремінь» є діяльність з виготовлення каркасних конструкцій і покрівель.

01.08.2011 року між ТзОВ «Кремінь» як покупцем укладений договір із ТзОВ «Добробуд - 05» - продавцем, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити будівельні матеріали, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар згідно специфікації. На виконання договору оформлено видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру та платіжне доручення і подорожній листок.

Як вбачається із видаткової накладної у ній не зазначено місце складання документу, зміст господарської операції, посада та прізвище особи, яка її склала.

Також, податкова накладна на загальну суму 31020,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5170,00 грн.) оформлена з порушенням п.п. «ґ» п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, зазначена у ній податкова адреса м. Київ, вул. Оболонська, 7 не відповідає юридичній адресі ТзОВ «Добробуд -05» м. Київ, вул. Спаська, 11.

Не оформлений належним чином і подорожній листок №85 від 25.08.2011р., згідно якого і перевезено 3,5 тонни мастики бітумної, хоч договором та іншими документами передбачено об'єм операції - 5 тон.

Таким чином, вищезазначені первинні документи не оформленні належним чином, а тому не можуть бути підставою для формування податкового обліку позивача.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що актом перевірки Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 23.12.2011 року № 515/23-404/ 33746694 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Добробут-05» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з декларації з податку на додану вартість за період з 14.07.2011 року по 31.10.2011 року встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.07.2011 по 31.10.2011 року щодо продажу ТзОВ «Добробуд-05» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що надані позивачем документи не в повній мірі підтверджують фактичне здійснення поставки товару та її зв'язок із господарською діяльністю, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями.

Тому ТзОВ «Кремінь» безпідставно за цими операціями формувався податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям новою постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі № 2а-819/90/13 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінь» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич