Рішення № 39229700, 12.06.2014, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

,

Справа № 350/451/14-ц

Номер провадження 2/350/334/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейко А.М.

секретаря Маєвської С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в :

у своїй позовній заяві позивач-відповідач ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким його позовну заяву задоволити в повному обсязі, зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 принести публічне вибачення шляхом оголошення в обласній газеті «Галичина» та стягнути з відповідачів по 7500 грн. моральної шкоди.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просить суд зобов'язати ОСОБА_1 вибачитись перед нею при свідках та стягнути з нього 7000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 свій заявлений позов підтримав та пояснив, що 19.03.2014 року в приміщенні Рожнятівської селищної ради, Івано-Франківської області ОСОБА_2 обізвала його «бандитом», а ОСОБА_3 після засідання президії Народної ради, Рожнятівського району обізвала його «зеком». Ці події відбувалися в присутності людей, мешканців району, серед яких були як приватні підприємці так і високопосадовців району. Дані висловлювання зі сторони відповідачів на його думку є неприпустимими, оскільки ганьблять його пенсіонера-військовослужбовця, полковника у відставці, учасника бойових дій, публічного діяча - честь, гідність та ділову репутацію. Просить суд задоволити його позов повністю, а у зустрічному позові відповідачки-позивачки ОСОБА_2 відмовити.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснила, що позов ОСОБА_1 не визнає та вважає його безпідставним. Стверджує, що позивача-відповідача ОСОБА_1 не ображала жодним чином та не обзивала його в приміщенні Рожнятівської селищної ради «бандитом». Так дійсно 17.03.2014 року, перед обідом, до її робочого кабінету зайшли представники «Самооборони», в числі яких був і позивач-відповідач ОСОБА_1 Він разом з іншими представниками «Самооборони» зчинили з нею сварку, яка фактично переросла у скандал. Їй погрожували, викрикували грубі та образливі слова й кричали, що «з кріслом винесуть з робочого кабінету на площу» перед будинком Рожнятівської селищної ради. В цей момент вона сказала, що представники «Самооборони» «поводять себе як бандити», заважають та зривають роботу органу місцевого самоврядування. Однак даний вислів не був спрямований адресно до кого би то не було, і в тому числі й до позивача-відповідача ОСОБА_1 Поведінку ж представників «Самооборони» і в тому числі й позивача-відповідача ОСОБА_1 вважає такою, що образила її честь, гідність, ділову репутацію, через що з останнього слід стягнути моральну шкоду в розмірі 7000 грн. Просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а її позов задоволити у повному об'ємі.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, хоча завчасно і належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Так само відповідачка не направила до суду заяви про відкладення розгляду справи до її повернення за меж України.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він не чув, щоб 19.03.2014 року в кабінеті ОСОБА_2 хтось когось обзивав нецензурними чи образливими словами. Так само він не чув щоб хтось когось обзивав на президії Народної ради, Рожнятівського району, чи після неї образливими словами.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він з ранку 19.03.2014 року з ОСОБА_1, ОСОБА_6 і іншими зайшли в службовий кабінет секретаря Рожнятівської селищної ради, щоб запросити ОСОБА_2 на засідання президії Народної ради Рожнятівського району. Однак між нею та представниками «Самооборони» Рожнятівського району виникла сварка під-час якої ОСОБА_2 обізвала їх усіх «бандитами». Він пригрозив винести її з приміщення Рожнятівської селищної ради на полощу разом із кріслом.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що 17.03.2014 року вона і ще близько 10 чоловік прийшли в кабінет до ОСОБА_2 щоб вияснити питання за гроші для «Самооборони». Однак ОСОБА_2 напала на них з криками і сваркою і вони пішли геть. 19.03.2014 року активісти «Самооборони» прийшли в кабінет ОСОБА_2 і запропонували їй прийти на засідання президії Народної ради, Рожнятівського району. Між ними знову виник конфлікт і ОСОБА_2 обізвала усіх «бандитами» і «зеками».

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 19.03.2014 року в другій половині дня, після засідання президії Народної ради, Рожнятівського району ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спровокували конфлікт з представниками «Самооборони» і обзивали ОСОБА_1 «бандитом» і «зеком».

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 17.03.2014 року перебуваючи у своєму робочому кабінеті почув шум та крики в кабінеті секретаря селищної ради ОСОБА_2 Він вийшов у приймальню і побачив там приблизно 6-7 чоловік, з яких він запам'ятав ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11 Він зробив зауваження як представникам «Самооборони» так і ОСОБА_2, і попросив їх заспокоїтись і покинути приміщення селищної ради. 19.03.2014 року він теж був на роботі. Представники «Самооборони» у кількості приблизно 5-6 чоловік, з яких він запам'ятав ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, до обіду прийшли в кабінет до ОСОБА_2 і розмова у них знову переросла у сварку. Ні 17 ні 19 березня він не чув щоб хтось викрикував образливі та нецензурні сліва.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що 17.03.2014 року після обіду до кабінету ОСОБА_2 прийшло близько 8 чоловік представників «Самооборони», з яких вона запам'ятала ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 Розмова між ними відбувалася на підвищених тонах, однак образливих та нецензурних слів вона не чула. 19.03.2014 року перед обідом у кабінеті ОСОБА_2 вона побачила ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вони між собою сварилися, і під-час сварки ОСОБА_2 сказала, що представники «Самооборони» «поводять себе як бандити». Представники ж «Самооборони» сказали, що винесуть ОСОБА_2 з кріслом на площу біля Рожнятівської селищної ради. Голова селищної ради ОСОБА_8 заспокоював присутніх і просив припинити конфлікт.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні вказала, що 17.03.2014 року до кабінету ОСОБА_2 прийшли представники «Самооборони» в кількості близько 10 чоловік. У них із ОСОБА_2 виникла суперечка, а потім і сварка про гроші виділені на потреби «Самооборони». 19.03.2014 року представники «Самооборони» прийшли до обіду. Серед них були ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_15 і інші. Між ними знову виник словесний конфлікт під-час якого ОСОБА_5 кричав, що винесе ОСОБА_2 разом з кріслом на площу перед Рожнятівською селищною радою. ОСОБА_2 у відповідь крикнула, що вони «поводять себе як бандити». Селищний голова ОСОБА_8 заспокоював присутніх і просив припинити конфлікт.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказав, що в другій половині дня, 19.03.2014 року, він був присутній на президій Народної ради, Рожнятівського району. Ні на президії, ні після неї він не чув щоб ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 ображали ОСОБА_1

Аналогічні покази показам свідка ОСОБА_16 у судовому засіданні дала свідок ОСОБА_17

Суд, заслухавши позивача-відповідача ОСОБА_1, відповідачку-позивачку ОСОБА_2, свідків, вважає, що позов ОСОБА_1 підставний і належний до часткового задоволення, а в задоволенні зустрічного позову відповідачки-позивачки ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Копією посвідчення серія НОМЕР_1 від 10.03.2004 року/а.с.5/ підтверджено, що ОСОБА_1 користується пільгами як ветеран війни - учасник бойових дій.

Копією посвідчення /а.с.6/ підтверджено, що ОСОБА_1 нагороджений знаком ЦК ВЛКСМ «Воинская доблесть».

Копіями орденських книжок/а.с.7, 8/ підтверджено, що ОСОБА_1 нагороджений орденом «За службу Родине» 3-го ступеня та орденом «Красной Звезды».

Диском з відеозаписом/а.с.9/ підтверджено, що відповідачка ОСОБА_3 19.03.2014 року в присутності громадян обізвала позивача-відповідача ОСОБА_1 «зеком».

Суд не приймає до уваги як письмовий доказ Контракт 1/14 від 31.03.2014 року та повідомлення від 23.04.2014 року/а.с.60, 79/, які є доказами господарської діяльності позивача-відповідача ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що позивач-відповідач у своїй позовній заяві ставить питання про стягнення моральної шкоди, а не відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28). Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка-позивачка ОСОБА_2, 19.03.2014 року висловлюючи свою думку, «що ви поводите себе як бандити», на рахунок поведінки позивача-відповідача ОСОБА_1 та інших осіб, в її службовому кабінеті, висловила своє оціночне судження. У ст.277 ЦК України вказано, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора, не можна перевірити на предмет їх відповідності чи дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому в цій частині позову ОСОБА_1 слід відмовити.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідачка ОСОБА_3, в присутності інших осіб, обізвала позивача-відповідача ОСОБА_1 «зеком». У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зазначається, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За змістом ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

При цьому у ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, згідно до абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки обставини, на які посилається позивач-відповідач ОСОБА_1 як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо заподіяння йому моральної шкоди, протиправності дій відповідачів та наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу-відповідачу і протиправними діяннями відповідачів, а також щодо вини останніх в її заподіянні, знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні, то відповідно підлягають до часткового задоволення й похідні від них вимоги про стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 не довів, що йому було нанесено відповідачкою ОСОБА_3 моральну шкоду на суму в 7500 грн., а тому суд приходить до висновку, що в цій частині позов слід задоволити частково.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 також просив суд зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 принести публічне вибачення шляхом оголошення в обласній газеті «Галичина». Однак ч.2 ст.16, а також главою 3 розділу І Книги першої, ст.277 ЦК України зобов'язання вибачитися як способу судового захисту гідності, честі та ділової репутації не передбачено. Крім того, суд при ухваленні рішення не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі. Тому в задоволенні позову в цій частині теж слід відмовити.

В судовому засіданні відповідачка-позивачка ОСОБА_2 не довела суду, що позивач-відповідач ОСОБА_1 їй погрожував, викрикував грубі та образливі слова й кричав, що її «з кріслом винесе з робочого кабінету на площу» перед будинком Рожнятівської селищної ради.

Оскільки обставини, на які посилається відповідачка-позивачка ОСОБА_2 як на підставу для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні в судовому засіданні, то відсутній причинний зв'язок між шкодою заподіяною відповідачці-позивачці ОСОБА_2 і діяннями позивача-відповідач ОСОБА_1, а також щодо вини останнього в її заподіянні. А тому суд відмовив у задоволені первісних позовних вимог щодо порушення, на думку відповідачки-позивачки ОСОБА_2, її особистих немайнових прав, то відповідно не підлягають до задоволення й похідні від них вимоги про стягнення моральної шкоди.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.16, 23, 270, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

р і ш и в :

позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, жительки смт.Рожнятів, вул.С.Стрільців 95 на користь ОСОБА_1 5000 (п"ять тисяч) гривень моральної шкоди. В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір у розмірі 150 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано - Франківської області через Рожнятівський районний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя :