Постанова № 39223791, 11.06.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 року Справа № 904/969/14

головуючого судді Пруднікова В.В. -доповідача

суддів:Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

Секретар судового засідання Євстигнеєва Т.О.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 06.06.14р.

Представники сторін у судове засідання не з»явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.14р. по справі № 904/969/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський", с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 3 303 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.14р. (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 3 214 грн. 90 коп. -заборгованості, 41 грн. 99 коп. - інфляційних нарахувань, 37 грн. 52 коп. - 3% річних, 1 000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що при винесені оскаржуваного рішення, судом першої інстанції повно досліджено матеріали справи та винесено обґрунтоване рішення, у зв»язку з чим, просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін в судове засідання не з»явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить судові повідомлення, направлені сторонам (а.с. 96-97 ). Неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).

Відповідно до п. 3.1. Правил, договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Відповідно до п. 3.4. Правил, після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунок, стверджений підписом і печаткою Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов'язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.

Відповідно до п.п. 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3 Правил, замовник не пізніше як за 10 днів після одержання від Перевізника проекту договору підписує його і додатки до нього, стверджує їх печатками і один екземпляр повертає Перевізнику. Якщо у замовника є розбіжності по договору, він зобов»язаний сформулювати свої пропозиції у протоколі розбіжностей і направити їх Перевізнику разом з договором у 10-дений термін. Перевізник зобов»язаний розглянути протокол розбіжностей Замовника, у разі потреби спільно з ним, і включити до договору всі прийняті пропозиції.

Позивачем надіслано відповідачу у двох екземплярах, належним чином оформлений проект договору № 2308 від 23.08.13р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, який останнім не підписано та не повернуто позивачу.

По товарно-транспортних накладних №№ 26/8/5 від 26.08.13р., 27/8/2 від 27.08.13р. 49/25 від 28.08.13р. позивачем здійснено перевезення вантажу - соняшника у кількості 72, 820 тони за маршрутом с. Спаське - с. Орлівщина. Замовником послуг з перевезення вантажу виступив відповідач, перелічені вище товарно-транспортні накладні містять підписи повноважних представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" ,які засвідчені печаткою товариства. Факт здійснення перевезення вантажу за вказаними накладеними відповідач не заперечує.

На оплату наданих послуг позивачем направлено відповідачу рахунки №№ СФ-0000027 від 27.08.2013р на суму 1713 грн. 40 коп., СФ-0000030 від 28.08.2013р. на суму 1696 грн. 50 коп. та СФ-0000029 від 28.08.2013р. на суму 1518 грн. 40 коп. та акти виконаних робіт №№ОУ-0000030 від 27.08.2013р. на суму 1713 грн. 40 коп.,. ОУ-0000033 від 29.08.2013р на суму 1696 грн. 50 коп., ОУ-0000032 від 28.08.2013р. на суму 1518 грн. 40 коп.

Відповідачем оплату транспортних послуг здійснено частково, оплачено лише рахунок № СФ-0000027 від 27.08.2013р на суму 1713 грн. 40 коп., що підтверджується банківською випискою від 27.08.13р. (а.с. 23). Докази оплати решти рахунків відповідач не надав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку,

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 916 Цивільного кодексу встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами; якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами оформлено товарно-транспортні накладні на перевезення соняшника №№ 26/8/5 від 26.08.2013р., 27/8/2 від 27.08.2013р., 49/25 від 28.08.2013р. Крім того сторони по справі своїми діями, а саме позивач, шляхом надання транспортних засобів та перевезення вантажу за маршрутом, зазначеним у накладних, відповідач здійсненням завантаження наданих позивачем транспортних засобів - створили певні права та обов»язки. Так у позивача виникло право вимагати оплати наданих відповідачу послуг, а у останнього виникло зобов»язання по оплаті спожитих послуг. Взяті на себе зобов»язання відповідачем виконано частково, сплачено заборгованість лише по рахунку №СФ-0000027 від 27.08.2013р , решта рахунків не оплачена. Будь - які заперечення, щодо неналежного виконання зобов»язань з боку позивача або щодо вартості наданих послуг відповідачем до подачі позову в суд не висувались.

Сторонами строк виконання зобов»язання по оплаті послуг з перевезення вантажу не узгоджений.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу щодо оплати наданих послуг відповідач отримав 19.09.13р., з урахуванням ст. 530 ЦК України оплату спірних рахунків відповідач повинен був здійснити до 26.09.13р. Докази оплати заборгованості відповідачем не надано, тому вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу судом першої інстанції задоволено обґрунтовано.

Згідно зі ст.ст. 526 Цивільного кодексу Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочка оплати наданих послуг мала місце, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 41, 99 грн. та річних у сумі 35, 41 грн. місцевим господарським судом також задоволено правомірно.

Положеннями статті 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача 2500 грн. витрат на послуги адвоката. Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що виходячи з принципу співрозмірності оплати за надані послуги адвоката, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 1000, 00 грн.

Враховуючи викладені обставини, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства. Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.14р. по справі № 904/969/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.14р. по справі № 904/969/14 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у порядку і строки визначені ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Прудніков

Суддя О.В Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна

16.05.14

З оригіналом згідно

Помічник судді К.В. Корх

17.06.14