Ухвала суду № 39221494, 22.05.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1617/1984/12

Номер провадження 11/786/48/14

Категорія ч.3 ст.212 КК України т.з.

Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Олександр Анатолійович

Доповідач ап. інст. Бурда К. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Бурди К.І.

суддів: Корсун О.М., Батрака В.В.

з секретарем - Котенко А.О.

з участю прокурора - Гринь Г.С.

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

виправданого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Загребельного О.В. на вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 31 грудня 2013 року.

Цим вироком,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Скугарі Чернігівського району Чернігівської області, одруженого, приватного підприємця, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше несудимого,

визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1,ч.3 ст. 358 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Вирішено питання речових доказів.

Арешт на майно ОСОБА_4, накладений постановою про накладення арешту на майно слідчого СВ ПМ Лубенської ОДПІ від 14.03.2007 року скасовано.

У задоволенні цивільного позову Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином в сумі 856880 грн. 68 коп. відмовлено.

Згідно вироку суду, органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався за ст.212 ч.3 КК України в тому, що згідно акту Лохвицької ДПІ «Про результати позапланової документальної перевірки суб'єкта господарювання - фізичної особи - ОСОБА_4, зареєстрованого розпорядженням Чорнухинської районної ради Полтавської області №365 від 31.03.2001 року (ідентифікаційний код НОМЕР_1), який перебував на загальній системі оподаткування, являвся платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 від 23.11,2001р., з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.04р. по 31.03.06р.» було встановлено, що він здійснював фінансово-господарську діяльність у сфері оптової торгівлі нафтопродуктами та безпідставно завищував суми податкового кредиту з податку на додану вартість, що підтверджуються підробленими податковими накладними, виписаними від імені підприємств ПП «Соріс-інвест», ПП «Акцепт-СВ», МЗП «М-С» в період з 11.02. 2004 року по 11.03.2006 року, з якими він ніяких взаємовідносин не мав. В результаті чого умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 524069 грн., що підтверджується податковими накладними.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що під час здійснення фінансово-господарської діяльності, шляхом безпідставного завищення сум валових витрат за 2004 і 2005 роки, та 3 місяці 2006 року, які підтверджуються підробленими первинними документами, а саме товарними накладними, виписаними від імені вказаних вище підприємств, з якими він ніяких взаємовідносин не мав, за період з 13.03.2004 року по 11.03.2006 року,

умисно ухилився від сплати прибуткового податку з громадян за 2004 рік на суму 127313,71 грн. та податку з доходів фізичних осіб за 2005 року на суму 184024,81 грн., за 1-квартал 2006 року на суму 21473,16 грн., що разом становить 332811,68 грн.

Згідно обвинувачення статут ПП «Акцепт-СВ» (м. Київ, код 32045099) визнано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003 року недійсним з часу реєстрації та актом, складеним комісією ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 191/19-4013 від08.05.2003 р. "Про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість" визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ з дати його видачі;

МЗП «М-С»(м. Харків) взагалі незареєстроване в органах державної влади, як суб'єкт підприємницької діяльності;

Державна реєстрація ПП «Соріс-Інвест»(м. Київ, код 30469419) скасована рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 31.01.2000 року та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі рішення суду анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Рукописний текст в податкових накладних, накладних, товарних накладних та квитанціях до прибуткових касових ордерів, в кількості 48 штук виписаних від імені ПП «Акцепт-СВ», МЗП "М-С", ПП "Соріс-інвест" для ПП ОСОБА_4, виконані в період з 03.01.2004 року по 27.08.2004 року його дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8.

Зображення відбитків печаток ПП "Акцепт-СВ", ПП "Соріс-Інвест" у податкових накладних, накладних, товарних накладних, квитанціях до прибуткових касових ордерів, нанесені за допомогою копіювально-розмножувальної техніки. Дозвіл на виготовлення печаток та штампів ПП "Акцепт-СВ" та ПП "Соріс-Інвест" відділом дозвільної системи УГБГУМВС України в м. Києві не видавався та дозвіл на виготовлення печатки МЗП "М- С" Київським РВ ГУМВС України в Харківській області також не надавався.

Таким чином, внаслідок вищевказаних протиправних дій, досудовим слідством вважається, що приватний підприємець ОСОБА_4 з корисливих мотивів умисно порушив ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» зі змінами та доповненнями; п. 1.3 ст. I; п.п.7.2.4 ст. 7; п.п.7.4.1. ст. 7; п.п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п. 2, п. 5, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 p., зі змінами та доповненнями; ст. 18 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні»№ 857/98 від 07.08.98 р.; ст. 13, ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» зі змінами та доповненнями; п.1 ст.19 Закону України «Про податок з дохолів фізичних осіб»; п.13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №64 від 09.06.1993 року (зі змінами та доповненнями); п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4, п. 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року; чим умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 856880,68грн. що 5000 і більше разів перевищує встановлений законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян і призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Крім того, ПП ОСОБА_4 протягом часу з 01.01.2004 року по 31.03.2006 року, з метою реалізації вищевказаного злочинного умислу, направленого на умисне ухилення від сплати податків та з метою документального підтвердження безпідставно завищених валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, підписував документи, в які внесено завідомо неправдиві відомості про фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами, при цьому достовірно розуміючи, що вказаних взаємовідносин не було.

Так, ОСОБА_4 в період часу з 01.01.2004 року по 31.03.2006 року, з метою ухилення від сплати податків, умисно підробив декларації про одержані доходи за 1, 2, 3 квартали та за рік 2004 року, за 1, 2, 3, 4 квартали 2005 року та за 1 квартал 2006 року, до яких у колонку «З» п.1.3. умисно вніс неправдиві відомості про суми витрат, пов'язаних з одержанням доходу, а відповідно до них і в колонку « 4»п.1.3 вніс неправдиві відомості про суми чистого доходу. Всі вищезазначені декларації ПП ОСОБА_4 у відповідних звітних періодах подав до Чорнухинського відділення Лохвицької МДПІ Полтавської області.

Також ПП ОСОБА_4 в період часу з 01.01.2004 року по 31.03.2006 року, умисно підробив податкові декларації з податку на додану вартість (надалі ПДВ), зокрема 12 податкових декларацій з ПДВ за січень - грудень 2004 року, 12 податкових декларацій з ПДВ за січень- грудень 2005 року, 3 податкові декларації з ПДВ за січень-березень 2006 року, де в колонку «Б»п.10.1. і п.17 умисно вніс неправдиві відомості про суми податкового кредиту, а відповідно до них і в колонку «Б»п.18.1. і п.20 вніс неправдиві відомості про суми зобов'язань з податку на додану вартість. Всі вищезазначені декларації ПП ОСОБА_4 у відповідних звітних періодах подав до Чорнухинського відділення Лохвицької МДПІ Полтавської області.

Крім того, ПП ОСОБА_4 протягом часу з 01.01.2004 року по 31.03.2006 року також з метою реалізації вищевказаного злочинного умислу, направленого на умисне ухилення від сплати податків та з метою документального підтвердження безпідставно завищених валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, використав документи, податкові накладні, накладні, товарні накладні, квитанції до прибуткового касового ордера, в які було внесено завідомо неправдиві відомості про фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами, при цьому достовірно розуміючи, що вказаних взаємовідносин не було.

Рукописний текст в 49 податкових накладних, накладних, товарних накладних та квитанціях до прибуткових касових ордерів, виписаних від імені ПП "Акцепт-СВ", ПП "Соріс-інвест", МЗП "М- С" для ПП ОСОБА_4, в період з 03.01.2004 року по 27.08.2004 року виконаний його дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8.

Зображення відбитків печаток ПП "Соріс-інвест" та ПП "Акцепт-СВ" у податкових накладних, накладних, товарних накладних, квитанціях до прибуткових касових ордерів, нанесені за допомогою копіювально-розмножувальної техніки. Дозвіл на виготовлення печаток та штампів ПП "Акцепт-СВ" та ПП "Соріс-інвест" відділом дозвільної системи

УГБГУМВС України в м. Києві не видавався та дозвіл на виготовлення печатки МЗП "М-С" Київським РВ ГУМВС України в Харківській області також не надавався.

Виправдовуючи ОСОБА_4 суд першої інстанції вказав, що податкові накладні, вказані в матеріалах кримінальної справи, являються дійсними до цього часу, так як в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває позов ПП ОСОБА_4 до Лохвицької МДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень Лохвицької МДПІ від 20.11.2006 року і провадження по справі зупинено до вирішення кримінальної справи.

В суді не було доведено факт відсутності товарно-матеріальних цінностей, які були придбані ПП ОСОБА_4 у зазначених вище підприємствах.

Сам обвинувачений вказував, що вів ділову підприємницьку діяльність, отримував від цих підприємств паливно-мастильні матеріали, віддаючи за це умовлені угодою кошти. Внесені відомості до податкових декларацій є правдивими.

Окрім того, суд послався на те, що 01.04.2010 року старшим слідчим СВ ПМ Лубенської ОДПІ Танащуком А.П. виносилась постанова про закриття кримінальної справи відносно фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 в порядку п.2 ч.1 ст.6 та ст.213 КПК України про залишення в провадженні кримінальної справи, порушеної за фактом скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України невстанвленими особами.

Також суд зазначив, що відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 досудове слідство не проводилось, оскільки в обвинувальному висновку вказано, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5.

В судах ніколи не приймалось рішення про нікчемність укладених правочинів між ПП ОСОБА_4 та ПП «Соріс-Інвест», «Акцепт-Св», «МЗП-М-С», експертиза про визнання недійсними вказаних податкових накладних не призначалась і не проводилась.

Виходячи з цього суд вказав, що під час судового слідства по даній кримінальній справі пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину передбаченого ч. З ст.212, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України не знайшло свого підтвердження, а тому підсудного за вказаною статтею кримінального кодексу виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, а за ч.3 ст.212 КК України самої події злочину.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло за собою неправильне застосування кримінального закону, яке виразилось у безпідставному виправданні підсудного.

Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 358 ч.1, 358 ч.3 КК України і призначити йому покарання за:

- ч.3 ст.212 КК України - штраф 860 000 грн. з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що є власністю ОСОБА_4;

- ч.1 ст.358 КК України штраф 850 грн. та звільнити його від відбування цього покарання на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України;

- ч.3 ст.358 КК України - штраф 850 грн. та звільнити його від відбування цього покарання на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України.

Позов Лохвицької міжрайонної податкової інспекції на суму 855736,77 гривень задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_4 вказані кошти на користь держави.

В змінах до апеляції просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути на додаткове розслідування, оскільки по справі необхідно провести ряд слідчих дій.

Заслухавши доповідача, промову прокурора на підтримку апеляції, який вважав, що ОСОБА_4 є необгрунтовано виправданим та просив про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування, виправдвного ОСОБА_4 та в його інтересах захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальнї справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.ст.367, 368 КПК України 1960 року підставами для скасування вироку суду першої інстанції при розгляді справи в апеляційній інстанції є однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства.

Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд, виправдовуючи ОСОБА_4, в порушення ст.334 КПК України 1960 року в мотивувальній частині виправдувального вироку не дав аналізу і оцінки доказів, як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні, не зробив мотивованого висновку суду про те, чому суд відкинув докази обвинувачення.

ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні двох злочинів, кваліфікованих різними статями, тому суд повинен був обгрунтувати і навести висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення, зазначивши підстави виправдання, передбачені законом, в яких суд відкидає докази обвинувачення, що не було зроблено.

Так, згідно обвинувачення, під час проведення документальної перевірки ПП ОСОБА_4 за результатом зустрічних документальних перевірок його постачальників паливно-мастильних матеріалів було встановлено, що за перевірений період вказаним підприємцем до складу податкового кредиту віднесено податкові накладні підприємств з ознаками фіктивності - ПП «Акцепт-СВ», ПП «Соріс-інвест», Мале змішанепідприємство «М-С», а сааме ПП «Акцепт-СВ» м.Київ, вул.А.Бубнова,4, код ЄДРПОУ 32045099, рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 19.03.2003 року визнано статут підприємства недійсним з часу реєстрації та актом, складеним комісією ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №191/19-4013 від 08.05.2003 року «Про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість», визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ з дати його видачі; ПП «Соріст-інвест» м.Київ, код ЄДРПОУ 30469419, рішенням Ватутінського районного суду м.Києва від 31.01.2000 року скасовано державну реєстрацію та ДПІ у Шевченківському районі м.Києва на підставі рішення суду анульовано свідоцтво платника ПДВ; МЗП «М-С» в ЄДРПОУ по Харківській області не числиться. Зазначене підтверджується актом ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, рішеннями Голосіївського та Ватутінського районних судів м.Києва та матеріалами цивільних справ, листами Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві, листами Головного управління статистики та листом Державного комітету України (а.с. 35, 39, 41 т.1, 174-196, 197-208 т.2, 42, 43, 44-45 т.1).

Як вбачається з листів райвідділів міліції вказаним підприємствам дозвіл на виготовлення печатки не видавався (а.с.212, 259, 261 т.2).

Суд же виправдовуючи ОСОБА_4 послався на довідки Держкомстатистики про те, що ПП «Акцепт-СВ», ПП «Соріс-інвест», МЗП «М-С» значаться на обліку, вказавши що вони підтверджують факт наявності цих підприємств, при цьому не вказавши ні аркуші справи, ні коли ці довідки були видані (а. с.133 т.11).

Разом з тим в матеріалах справи є відповіді управлінь статистики у Харківській області та у м.Києві, а також витяги з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де вказано, що записів про ці підприємства не знайдено. ТОВ фірма «М-С» значилось як суб'єкт, проте було ліквідовано 25.09.1998 року № рішення 231 (а.с.120-124 т.10).

Викладене потребує належної перевірки, а саме чому по справі з'явились такі суперечливі дані, чому одні дані були покладені в основу вироку, а іншим не було дано ніякої оцінки. Необхідно провести додаткову перевірку на фіктивність даних підприємств, якщо були такі підприємства, то хто був їх керівниками та чи притягувались дані особи до кримінальної відповідальності.

Суд у вироку послався лише на висновок повторної комісійної судово-економічної експертизи №664 від 10.04.2008 року, проведеної ХНДІСЕ, де вказано, що висновки Акту Лохвицької МДГП Полтавської області від 10.11.2006 року про заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2004 року по 31.03.2006 року СПДФО ОСОБА_4 на суму 512018,03грн. можливо підтвердити тільки за умови визнання судом недійсними податкових накладних. Податковим органам не надається право визнавати недійсними первинні бухгалтерські документи та податкові накладні. Таке виключне право надане лише суду (а.с.141-142 т.11).

Проте всупереч викладеному, суд взагалі не дав ніякої оцінки акту від 10.11. 2006 року «Про результати позапланової планової документальної перевірки суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.03.2006 року» та висновку судово-економічної експертизи від 21.05.2010 року, згідно якої підтверджено висновки вказаного вище акту перевірки (а.с. 8-32 т.1, 19-26 т.6).

Окрім того, суд, виправдовуючи ОСОБА_4 безпідставно послався на ті обставини, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_4 до Лохвицької МДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Лохвицької МДПІ від 20.11.2006 року. Своє рішення мотивував тим, що ухвалою Господарського районного суду Полтавської області від 20.01.2011 року провадження у справі було зупинено до вирішення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.ч.1,3 ст.358 КК України. Такі твердження суду не грунтуються ні на яких вимогах закону.

Допитавши свідків по справі, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 в той період дійсно проводив торгівлю паливно-мастильними матеріалами, а тому в його діях відсутній склад злочину. Проте ні досудовим слідством, ні судом не досліджувались ті обставини, що ОСОБА_4 отримував ці матеріали і від інших підприємств, а тому і міг їх продавати. Щоб встановити дійсну кількість отриманих та проданих ОСОБА_4 паливно-мастильних матеріалів, по справі необхідно було призначити судово-бухгалтерську експертизу для встановлення дійсного руху на підприємстві цих товарів.

Наряду з цим, при встановленні зайвої кількості паливно-мастильних матеріалів, необхідно було встановити їх походження, оскільки ОСОБА_4 перебував на загальній системі оподаткування, являвся платником податку на додану вартість.

Також у вироку суд вказав, що в кримінальній справі в різних процесуальних документах вказана різна дата народження ОСОБА_4, а тому це фактично унеможливлює винесення обвинувального вироку.

У відповідності до ст. ст.368, 374 КПК України однобічним та неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого.

Коли однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства неможливо усунути в судовому засіданні, справа повертається на додаткове розслідування, Але вказана вище неповнота досудового слідства не є підставою для винесення виправдовувального вироку.

Що стосується посилання суду, як на одну з підстав виправдання, встановлення факту відсутності в матеріалах справи постанови старшого слідчого СВ ПМ Лубенської ОДПІ Танащука А.П. від 01.04.2010 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4, то вказані обставини потребують додаткової перевірки, оскільки сторона обвинувачення взагалі заперечує наявність такої постанови.

Із показань учасників судового розгляду за фактом зникнення даної постанови, до Єдиного реєстру внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та на даний час проводиться досудове розслідування.

У відповіді на запит апеляційного суду про результати досудового розслідування ні спростовуються, ні стверджуються дані обставини, а оскільки встановлення цих обставин має важливе значення для правильного прийняття рішення по справі, тому виправдання ОСОБА_4 з цих підстав є передчасним.

Слід також відміти, що суд у вироку вказав, що суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної екпертизи тощо, але не зробив і частини з зазначеного (а.с.142-143 т.11).

Також постановляючи виправдовувальний вирок суд не вказав, чи вичерпані можливості зібрання інших доказів у справі.

Відповідно до вимог ст.365 КПК України 1960 року вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Зазначена вище неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, а тому у відповідності до ст.281 КПК України 1960 року кримінальна справа щодо ОСОБА_4 підлягає направленню на додаткове розслідування.

З цих підстав і доводи апеляції прокурора про скасування вироку та направлення кримінальної справи на додаткове розслідування є обгрунтованими.

Керуючись ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Загребельного О.В. задовольнити.

Вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 31 грудня 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу щодо нього за ч.3 ст.212, ч.1,ч.3 ст. 358 КК України направити прокурору Лубенської міжрайонної прокуратури на додаткове розслідування.

с у д д і:

Бурда К.І. Батрак В.В. Корсун О.М.