Постанова № 39219498, 06.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2014 року Справа № 810/2198/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція»до про Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.10.2013 № 0001682208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 265084,07 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 66271,02 грн., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судове засідання, призначене на 06.06.2014, представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило. Крім того, письмових заперечень або пояснень на обґрунтування своєї позиції відповідачем суду надано не було.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція» (ідентифікаційний код 33269068, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) зареєстроване в якості юридичної особи 15.11.2004 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

У жовтні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція» у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.10.2013 № 300/22-04 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2013 року на суму 265084,07 грн.

Висновок податкового органу про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у наведеному вище розмірі обґрунтовується наявністю розбіжностей між даними реєстру отриманих позивачем податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних, а саме: у переліку отриманих податкових накладних за липень 2013 року позивачем відображено податкову накладну від 30.07.2013 № 1715 на суму ПДВ 265084,07 грн., виписану його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ініціативи та модернізація", в той час як вказаним суб`єктом господарювання в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну на цю ж суму ПДВ, за тим же порядковим номером, проте за іншою датою - 31.07.2013.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 265084,07 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 24.10.2013 № 0001682208, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 265084,07 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 66271,02 грн.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Так, позивач звертає увагу на те, що податок на додану вартість у сумі 265084,07 грн. був перерахований на рахунки його контрагента у складі ціни придбаних у нього послуг, та включений до складу податкового кредиту за липень 2013 року на підставі виписаної податкової накладної від 31.07.2013 № 1715. Під час заповнення позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за цей звітний період ним було помилково зазначено у реєстрі отриманих податкових накладних іншу дату виписки вказаної накладної.

Водночас, зазначення ним дати "30.07.2013" замість "31.07.2013" позивач вважає очевидною опискою, яка не вплинула на правильність обрахування числового значення податкового кредиту та правомірність визначення ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2013 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

З аналізу наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що обов`язковою умовою для донарахування податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій є наявність факту заниження податкового зобов'язання, тобто недоплати за цим податком, у тому числі і внаслідок завищення сум податкового кредиту.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з приписами пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленою та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованою податковою накладною, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом, отримана позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ініціативи та модернізація" податкова накладна від 31.07.2013 № 1715 на суму ПДВ 265084 грн. 07 коп. відповідає вимогам податкового законодавства, а обмеження, визначені абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

Водночас, податковий орган оспорює право платника податків на включення до складу податкового кредиту за липень 2013 року сум податку на додану вартість, перерахованих позивачем на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ініціативи та модернізація" у складі ціни придбаних послуг на підставі виписаної контрагентом податкової накладної, у зв`язку з наявністю розбіжностей у даних Єдиного реєстру податкових накладних та реєстру отриманих позивачем податкових накладних.

Розбіжності, на які вказує податковий орган, обумовлені допущенням позивачем при заповненні ним реєстру отриманих податкових накладних описки в графі "дата складання податкової накладної" (замість "31.07.2013" зазначено "30.07.2013").

При цьому, вказана описка не є арифметичною, тобто не вплинула на числове значення заявленого податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 201.15 статті 201 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податку на додану вартість вести реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, в якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Крім того, Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено заповнення платником податків при окремому обліку операцій з постачання товарів/послуг та придбання товарів/послуг таких реквізитів податкової накладної як дата складання та порядковий номер.

Водночас, відсутність виправлень у реєстрі отриманих податкових накладних не означає втрату платником податку права на зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту, що задекларована у звітній податковій декларації з податку на додану вартість, оскільки згідно з вимогами чинного податкового законодавства саме податкова накладна, а не дані реєстру отриманих податкових накладних, є підставою для відображення відповідних операцій у податковому обліку платника податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не пов'язує право на податковий кредит із правильністю внесення записів до реєстру отриманих податкових накладних, із правильністю його ведення та взагалі з наявністю в реєстрі запису про ту чи іншу податкову накладну, а відтак допущення у ньому помилки у відомостях про податкову накладну не призводить до втрати платником податку права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови фактичної наявності у платника податків належним чином оформленої та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що допущена позивачем у ході внесення записів до реєстру отриманих податкових накладних описка, не позбавляє його права на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією, зважаючи на те, що доводи відповідача про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 265084,07 грн. внаслідок вчинення цієї описки не знайшли свого документального підтвердження у ході судового розгляду справи, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2013 № 0001682208, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 265084,07 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 66271,02 грн., суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 487 грн. 20 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2013 № 0001682208, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.