Рішення № 39216493, 10.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1139/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1210/2014

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: відповідача - ОСОБА_2 та її представника -

ОСОБА_3, позивача - ОСОБА_4 та

її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 05 листопада 2013 року -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_6 подала позов, який в подальшому змінила, до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рожнятівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом знесення самочинно встановленої огорожі та альтанки. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка ОСОБА_2 без жодного дозволу самовільно встановила огорожу та альтанку перед вікнами її квартири по АДРЕСА_1, в результаті чого закрила їй прохід до вікна її квартири. Посилаючись на те, що в добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією, просила зобов'язати останню знести самочинно встановлені огорожу та альтанку, які знаходяться в протипожежних розривах між багатоквартирним житловим будинком.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 05 листопада 2013 року позов задоволено. Постановлено зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинно встановлені огорожу та альтанку, які знаходяться в протипожежних розривах з квартирою АДРЕСА_1

Не погоджуючись із даним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом, на її думку, не було враховано того, що вона неодноразово зверталася до Рожнятівської селищної ради з метою одержання дозволу на встановлення альтанки та з питанням про розподіл земельної ділянки між власниками квартир, але селищна рада тоді жодним чином не відреагувала на її звернення. Крім того, зазначає ОСОБА_2, інші власники квартир будинку поділили між собою земельну ділянку перед будинком, використовуючи її для різних насаджень і кожен з них з усіх боків відгородили огорожею, залишивши від будинку прохід трохи більше одного метра. Також вказала, що вона встановила дерев'яну розбірну альтанку на відстані 9 метрів від вікна позивачки, а тому жодним чином не створює перешкоди їй у доступі до вікна. При цьому, зазначила ОСОБА_2, 12.11.2013 року їй видано дозвіл на встановлення даної альтанки рішенням виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради №72. Посилаючись на вищенаведене, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник Рожнятівської селищної ради в засідання апеляційного суду не з'явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення було направлено і вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній. ОСОБА_2 крім того пояснила, що після придбання у 2002 року згаданої вище квартири вона навпроти вікон цієї квартири на місці старої огорожі встановила нові стовпчики і натягнула, як й інші власники квартир, сітку, а через три роки привезла розбірну альтанку. Вказала, що вона згідна знести огорожу, яку встановила дійсно без відповідного дозволу. Відповідачка зазначила, що вона неодноразово зверталась до Рожнятівської селищної ради про надання їй дозволу на встановлення альтанки, однак такий дозвіл отримала тільки 12.11.2013 року. На її думку, встановлення альтанки ніяким чином не порушує прав і законних інтересів ОСОБА_6, оскільки ця споруда розташована на відстані більше 10 метрів від вікна квартири, належної позивачці. Крім того, ОСОБА_2 зауважила, що потреби у знесенні альтанки, яка не влаштована на фундаменті, немає, оскільки вона може у випадку потреби змістити цю розбірну споруду на необхідну відстань. У зв'язку із вище викладеним ОСОБА_2 та її представник просять оскаржене рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_6

ОСОБА_6 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили, зазначивши, що діями відповідачки по встановленню огорожі та альтанки порушено право позивача на вільний доступ до зовнішньої стіни будинку, в якому вона проживає, на природне освітлення квартири та на безпечне проживання.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 самовільно, без відповідного дозволу Рожнятівської селищної ради та з порушенням п.2 додатку 3.2 державних будівельних норм 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» встановила огорожу в протипожежних розривах між багатоквартирним житловим будинком, розміщеним на земельній ділянці, яка належить до земель запасу Рожнятівської селищної ради. З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, оскільки встановлення такої огорожі на відстані менше 1,5 метра від стіни будинку не тільки порушує існуючі державні будівельні норми, а й права ОСОБА_6 на доступ до вікна її квартири та на проведення ремонтних робіт. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 ці обставини не заперечувала, погодилась знести огорожу.

Задовольняючи на підставі ст.376 ЦК України вимогу ОСОБА_6 про знесення названої альтанки, суд першої інстанції також виходив з того, що відповідачка в порушення державних будівельних норм і прав позивачки встановила без дозволу Рожнятівської селищної ради названу дерев'яну розбірну споруду ближче 10 метрів від будинку АДРЕСА_1. Однак, на думку колегії суддів, до висновку про обґрунтованість названої позовної вимоги суд дійшов помилково, без врахування важливих обставин справи.

По-перше, поза увагою суду залишився той факт, що дерев'яна розбірна альтанка не являється об'єктом нерухомого майна. Ця споруда може бути переміщена, оскільки не має фундаменту. Тому до спірних правовідносин щодо її встановлення не можуть бути застосовані правила статті 376 ЦК України, на які посилалась ОСОБА_6 По-друге, якщо й вважати альтанку самочинним будівництвом, то згідно ч.7 ст.376 ЦК України однією із підстав для задоволення позову про знесення споруди є наявність припису про усунення порушень та відомостей про те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, від перебудови відмовляється. Однак, таких матеріалів у справі немає. До того ж ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду заявила, що у випадку необхідності вона може змістити альтанку на достатню відстань від будинку.

Що стосується твердження позивачки про те, що альтанка заважає поступленню у вікно її квартири сонячних променів та може створити для неї пожежну небезпеку, то вони є безпідставними, оскільки не підтверджені об'єктивними документальними доказами. ОСОБА_6 та її представник не заперечували, що дослідження рівня інсоляції квартири позивачки та питання чи впливає на неї наявність альтанки, відповідними спеціалістами не досліджувалось.

З матеріалів справи вбачається, що відстань від спірної альтанки до вікон квартири позивачки становить по периметру більше 10 метрів. Але, якби така відстань була і меншою: 8,5 - 9 метрів, то ця обставина також не могла бути підставою для задоволення позову про знесення альтанки. Адже, в п.25 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" вказано, що відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, незначне відхилення від місця розташування тощо, не можуть бути підставою для задоволення вимог про знесення об'єкта.

Із вище зазначеного слідує, що немає підстав вважати, що наявність альтанки створює для ОСОБА_6 пожежну небезпеку та порушує інші її права. Отже, суд першої інстанції в даному випадку помилково вважав доведеним посилання позивачки на порушення її прав.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що рішення в даній справі в частині зобов'язання відповідачки до знесення альтанки не являється законним і обґрунтованим. Тому рішення в зазначеній частині не може бути залишене в силі. В названій частині є правові підстави для ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Рожнятівського районного суду від 29 листопада 2013 року в даній справі в частині зобов'язання ОСОБА_2 знести самочинно встановлену альтанку, яка знаходиться біля багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, скасувати.

В зазначеній частині ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідачки до знесення альтанки, самочинно встановленої біля багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко