Постанова № 39215534, 06.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 року справа №805/1811/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Томах О.О.,

за участю: представників позивача: Вишневського Є.М. (довіреність від 24.02.2014 р.),

Дикань М.В. (довіреність від 26.05.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства 052810 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Комунального автотранспортного підприємства 052810 до управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання нечинним протоколу, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне автотранспортне підприємство 052810 (далі по тексту - КАТП 052810), звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області (далі по тексту - УДКС) щодо складання протоколу про порушення бюджетного законодавства та розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, визнати нечинним протокол №1 від 11.01.2014 року, скасувати розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 22.01.2014 року за №1 та зобов'язати зареєструвати кредиторську заборгованість позивача по КПК 240602 КЕКВ 2610 у розмірі 99484,60грн. станом на 01.01.2014 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування всіх обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що захід випливу у вигляді прийняття розпорядження щодо зупинення операцій з бюджетними коштами було обрано відповідачем протиправно, за неіснуючий вид бюджетного правопорушення, у зв'язку з його прямою відсутністю в переліку правопорушень, встановлених статтею 116 Бюджетного кодексу України, до того ж, з перевищенням повноважень. Крім того, апелянт наголошує, що своїми діями та вимогами відповідач фактично змушує підприємство діяти всупереч законодавства України.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача до суду не прибув, при цьому, просив розглянути справу у відсутність його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Так, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом установлено і не є спірним, що 25.06.2013 року на підставі розпорядження про виділення коштів спеціального фонду міського бюджету м. Краматорська розпорядником бюджетних коштів - Управлінням житлово-комунального господарства Краматорської міської ради - на адресу відповідача було надано розподіл виділених бюджетних асигнувань для зарахування на розрахунковий рахунок КАТП 052810 коштів по КПК 240602 КЕКВ 2610 в сумі 99484,60грн. Згідно виписки відповідача по рахунку 35440005003921 від 25.06.2013 року фінансові зобов'язання у розмірі 99484,60грн. були зараховані та зареєстровані за №7 від 26.06.2013року за отримані контейнери від ТОВ "Мегапрофіт-груп", а 27.06.2013 року надане платіжне доручення №4 та реєстр для здійснення оплати.

Проте, до закінчення бюджетного року управлінням Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області не були здійснені платежі на рахунок постачальника за придбані контейнери.

03.01.2014 року КАТП 052810 було надано звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7м) станом на 01.01.2014 р., в якому вказана кредиторська заборгованість на 01.01.2014 року в сумі 99484,60грн.

11.01.2014 року відповідачем складено протокол №1 про порушення позивачем бюджетного законодавства та встановлено строк для надання пояснень з приводу відображення кредиторської заборгованості, при цьому, в протоколі зазначено порушення бюджетного законодавства, як «невідповідність даних, наведених у бюджетній звітності одержувача бюджетних коштів, відповідним даним бухгалтерського обліку органів Казначейства».

17.01.2014 року позивачем надані відповідачу заперечення за №194-02 до протоколу, проте, 27.01.2014 року він отримав розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами №1 від 22.01.2014року, з якого вбачається, що позивачем вчинено порушення бюджетного законодавства, а саме: надано звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма 7м) станом на 01.01.2014 року з кредиторською заборгованістю в сумі 99484,60грн.

Позивач наголошує, що вказане в протоколі та розпорядженні порушення бюджетного законодавства не передбачено статтею 116 Бюджетного кодексу України, якою наведений перелік порушень бюджетного законодавства, тому вважає дії відповідача протиправними, крім того, здійсненими з перевищенням повноважень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, вважаючи, що відповідача - УДКС - діяв правомірно, що він і довів суду як суб»єкт владних повноважень.

Але колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не згодна з огляду на наступне.

Так, згідно з п.п.1 п.1 ст.112 Бюджетного кодексу України, до повноважень Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової звітності.

Наказом Міністерства фінансів України від 15.11.2010р. №1370 затверджено Порядок складання Протоколу про порушення бюджетного законодавства, пунктом 1 якого передбачено, що протокол складається посадовими особами Міністерства фінансів України, органів Державної казначейської служби України, органів Державної фінансової інспекції України, місцевих фінансових органів, у тому числі Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, які згідно із законодавством уповноважені здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства (далі - Наказ №1370).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв в межах наданих повноважень.

Разом з тим, як наголошувалось вище, в складеному відповідачем протоколі вказано зміст бюджетного правопорушення: «невідповідність даних, наведених у бюджетній звітності одержувача бюджетних коштів, відповідним даним бухгалтерського обліку органів Казначейства».

Статтею 116 Бюджетного кодексу України наведений перелік порушень бюджетного законодавства, за вчинення яких учасники бюджетного процессу несуть відповідальність, при цьому, пунктом 35 частини 1 цієї статті визначений вид порушення бюджетного законодавства як «невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що відповідач в даному випадку діяв не у відповідності до Закону, в той час, як статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Разом з тим, спірний протокол сам по собі не містить юридичного навантаження, тобто, юридичних негативних наслідків для позивача, а є лише способом реалізації владним суб»єктом своїх повноважень, а також є підставою для винесення останнім рішень, які вже є обов»язковими до виконання.

Тобто, індивідуальним актом, який порушує права позивача і скасування якого є реальним способом захисту цього порушеного права, є оскаржуване розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами №1 від 22.01.2014року.

Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 117 Бюджетного кодексу України, зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу.

Як наголошувалось вище, порушення бюджетного законодавства, яке інкримінується КАТП-052810, не відповідає визначеному пунктом 35 статті 116 Бюджетного кодексу України порушенню, як наслідок, є неправомірним.

Крім того, захід впливу у вигляді прийняття розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами обрано відповідачем з перевищенням меж наданих повноважень, оскільки, начальник управління Державної казначейської служби України у м. Краматорськ Донецької області, який виніс спірне розпорядження, не є тією особою, яка має право приймати такі рішення.

Так, згідно з п.6 Наказу №1370, якщо протокол складено посадовою особою управління (відділення) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, він передається відповідно до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, уповноважені приймати рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Таким чином, оскільки протокол про бюджетне правопорушення складено посадовою особою управління Державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області, то особою, яка уповноважена приймати рішення щодо застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства за цим протоколом, є Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача, що Головне управління ДКС у Донецькій області своїм листом від 21.01.2014 року № 10-09/27-602 зобов»язало УДКС у м.Краматорську зупинити операції з бюджетними коштами по КАТП-052810 за відповідним рахунком на термін 30 днів, оскільки делегування Головним управлінням ДКС своїх повноважень управлінням ДКС нижчого рівня вищенаведеним Наказом №1370, або іншими актами зауконодавства, не передбачено.

Щодо позовних вимог про зобов»язання УДКС у м.Краматорську зареєструвати кредиторську заборгованість позивача на 01.01.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 3.6. Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів» від 24.01.2012 № 44, усі розрахунки одержувачами бюджетних коштів на кінець звітного року мають бути завершені в межах бюджетних асигнувань, відповідно обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості на звітну дату ними не визначаються та в бюджетній звітності не відображаються.

В свою чергу, згідно з п.2.13 Наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. за №309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", не погашені в кінці бюджетного періоду бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства.

З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені, оскільки статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Разом з тим, слід зазначити, що тим же Наказом МФУ від 24.01.2012 № 44 визначено, що бюджетна кредиторська заборгованість за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету або за кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, за якими відсутні бюджетні асигнування або обсяг бюджетної кредиторської заборгованості перевищує бюджетні асигнування відповідно до встановлених законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період та/або переданих в установленому порядку бюджетних призначень, відображається у звітності поточного бюджетного періоду за тими кодами бюджетної класифікації, в межах бюджетних асигнувань яких буде здійснюватись погашення такої заборгованості, згідно з рішенням, прийнятим головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом).

До прийняття відповідного рішення бюджетна звітність за формою № 7д, №7м складається за тими кодами бюджетної класифікації, за якими виникла кредиторська заборгованість.

Тобто, існує деяка колізія між правовими нормами законодавства, що регулюють бюджетні правовідносини.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в той час, як суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір при поданні позову та під час апеляційного оскарження в загальній сумі 109,62 грн., які йому мають бути повернуті з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства 082810 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року в адміністративній справі № 805/1811/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Комунального автотранспортного підприємства 082810 до управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання нечинним протоколу, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області по винесенню розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами відносно Комунального автотранспортного підприємства 082810.

Скасувати розпорядження управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зупинення операцій з бюджетними коштами від 22.01.2014 р. за № 1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального автотранспортного підприємства 082810 частково понесені судові витрати в сумі 54 (п'ятдесят чотири) гривні 81 копійка.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова в повному обсязі складена 11 червня 2014 року.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко