Постанова № 39215382, 11.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 910/2316/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі: Підченко О.Ю.

За участю представників:

від позивача - Скопич Ю.В., представник за довіреністю №2-385д від 10.04.2014;

від відповідача - Кость О.Г., представник за довіреністю №14-105 від 18.04.2014;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014

у справі №910/2316/14 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"

про стягнення 930352221,64грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (далі - відповідач) про стягнення про стягнення 930352221,64грн. за Договором №УГВ 6419/21-12 від 10.10.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 у справі №910/2316/14 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва про виправлення описки від 12.05.2014 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 930352221,64грн. основного боргу та 73080,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 у справі №910/2316/14 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про надання відстрочки на 12 місяців та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про надання відстрочки на 12 місяців.

Апеляційна скарга обґрунтовані тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу у справі №910/2316/14 передано на розгляд судді Смірновій Л.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" у справі №910/2316/14 сформовано колегію суддів у складі головуючої судді СмірновоїЛ.Г., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.06.2014.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 у справі №910/2316/14 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про надання відстрочки на 12 місяців та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про надання відстрочки на 12 місяців.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду у даній справі залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.2 Статуту ПАТ "Укргазвидобування" затвердженого рішенням зборів від 25.12.2012, ПАТ "Укргазвидобування" є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов'язків Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

10.10.2012 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) був укладений Договір УГВ 6419/21-12 поставки природного газу (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати покупцю у 2013 році у власність природний газ видобутку для потреб населення, а покупець приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 13856000000 куб.м. у тому числі по кварталах.

Ціна за 1000 куб.м. разом з ПДВ становить 420,00грн., відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 29.12.2011 №256, згідно п. 4.1 Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, розрахунки за газ здійснюється покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі наданого рахунку.

Остаточний розрахунок за фактично поставлений природний газ повинен бути проведений не пізніше 20 банківських днів з дати підписання сторонами місячного акту приймання-передачі, який є підставою для остаточних розрахунків (п. 5.2).

Цей договір діє в з 01.01.2013 по 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за послуги - до повного виконання (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 30.01.2013 сторони змінили п.4.1 Договору, відповідно до якого ціна за 1000куб.м. з 01 січня 2013 становить 419,04грн. та п.4.4 Договору, відповідно до якого сума договору орієнтовно складає 5806218240,00грн.

Спір виник у зв'язку із невиконанням належним чином своїх обов'язків відповідачем з оплати послуг за Договором №УГВ6419/21-12 поставки природного газу від 10.10.2012, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення 930352221,64 грн. основного боргу.

Отже, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2013 та від 31.12.2013, які наявні в матеріалах справи, підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, вбачається, що позивач надав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 930352221,64грн.

З матеріалів справи вбачається, що оплата послуг за поставлений природний газ за листопад-грудень 2013 року, за Договором з боку відповідача не проведена.

Враховуючи умови договору, акти приймання-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків.

З урахуванням вищенаведеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, що є підставою для задоволення позову.

Що стосується доводів апеляційної скарги та заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, слід зазначити наступне.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк. При цьому, колегія суддів відзначає, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, вирішуючи питання про надання господарським судом відстрочки чи розстрочки виконання рішення, зміну способу чи порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач вказує на тяжке фінансово-економічне становище боржника, що унеможливлює виконання судового рішення протягом короткого строку, проте в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обставин викладених у заяві про відстрочку виконання рішення.

Крім того колегія суддів звертає увагу апелянта на ту обставину, що тяжкий фінансовий стан відповідача, за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що відповідачем не подано належних доказів, що даний випадок є винятковим.

Судом першої інстанції вірно враховано, що господарський суд повинен брати до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на час прийняття рішення у справі суду відповідачем не надано належних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, та зумовлюють відстрочку виконання рішення суду.

Таким чином твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відстроченні виконання рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна".

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 у справі №910/2316/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 у справі №910/2316/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2316/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна