Рішення № 39215354, 11.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р.Справа № 922/1347/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до ТОВ "Козіївське", с. Козіївка про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Стецько П.А. (дов. № 160 від 18.04.2014 року);

від відповідача: Гур'янов С.Б. (дов. б/н від 14.04.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (відповідача) про стягнення коштів у розмірі - 17878892,63 грн. з яких: 8852200,00 грн. - сума попередньої оплати, 2708773,20 грн. - договірної санкції, 4426100,00 грн. - штрафу, 1891819,43 грн. - 24 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 73080,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю № К015НАR-F від 17.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судове засідання на 24.04.2014 року.

15.05.2014 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву у якому просить суд відмовити публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні позову.

19.05.2014 року представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

03.06.2014 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання у якому просить суд продовжити строк розгляду справи № 922/1347/14 та відкласти розгляд справи.

11.06.2014 року позивач надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме Постанову Кабінету Міністрів України № 857від 13.08.2012 року про "Питання надання у 2012 році державних гарантій для фінансування проектів у сфері сільського господарства".

11.06.2014 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у якому зазначає що не визнає позовної вимоги у частині договірної санкції та суми штрафу, але стосовно штрафу у розмірі 50% (4 426 100, 00 грн.) також посилається на те що товариство з обмеженою відповідальністю "Козіївське" - є сільськогосподарським підприємством характер роботи якого має сезонний характер. Враховуючи, що на даний час проводяться посівні роботи, а вартість пального у зв'язку із нестабільною ситуацією в Україні збільшилася на 50 %, а також ту обставину, що підприємство має велику кредиторську заборгованість, що унеможливлює провести в повному обсязі і належним чином сільськогосподарські роботи, а також те, що майно було повернуто позивачу в належному стані просить зменшити розмір штрафу до 7%.

У межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався з 24.04.2014 року на 19.05.2014 року, з 19.05.2014 року на 28.05.2014 року, з 28.05.2014 року на 04.06.2014 року, з 04.11.2014 року на 11.06.2014 року.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.06.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

17.04.2013 року між публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі-позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю 'Козіївське' (далі- відповідач, постачальник) було укладено договір на поставку зерна майбутнього врожаю №К015НАR-F (далі-Договір)(а.с.21).

Відповідно до пункту 8.2. Договору, він набуває чинності з моменту його укладення. Сторони узгодили що строк дії договору: з дати набуття чинності у відповідності до пункту 8.2 договору - до моменту повного та належного виконання зобов'язань за цим договором(пункт 8.6. договору)(а.с. 29).

Згідно пункту 1.1. договору сторони узгодили що, в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) передає покупцю наступну сільськогосподарську продукцію(надалі-товар):

- найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу;

- одиниця виміру товару - метрична тонна;

- кількість товару - 12 646, 000;

- а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили що термін поставки до 01.11.2013 року (а.с. 22).

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони домовились що однією із істотних умов договору є укладення сторонами договору застави майбутнього врожаю та вимоги про укладання зазначеного договору(а.с. 22).

На виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №К015НАR-F, 17.04.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство»Домінанта» (страховик) та товариство з обмеженою відповідальністю «Козіївське» (страхувальник) укладено договір № МН/АК-13№0211КВ комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур(а.с. 37) .

Відповідно до пункту 7.1 договір набирає чинності з дня оплати страхового платежу у розмірах та у строки, визначені пунктом 6.3 договору страхування, на поточний рахунок страховика у повному обсязі та діє до 31.10.2013 року(а.с. 44).

Пунктом 2.2. договору поставки зерна майбутнього врожаю сторони узгодили, що однією із істотних умов є укладання договору застави майбутнього врожаю. Предметом застави буде товар, визначений у пункті 1.1. цього договору, який стане власністю постачальника (заставодавця) після укладення договору застави майбутнього врожаю. Постачальник усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед покупцем, які передбачені пунктом 1.1. договору та полягають в тому, що постачальник поставляє покупцю товар в термін (строк), передбачений пунктом 1.2 договору, покупець має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який бере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи розмір договірних санкцій, процентів, неустойки, штрафів, пені, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо) (а.с. 22-23).

17.04.2013 року на виконання пункту 2.2. договору поставки зерна майбутнього врожаю №К015НАR-F між публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Козіївське» (заставодавець) укладено договір застави майбутнього врожаю за умовами якого заставодержатель має право у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов'язань за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого пунктом 1.5. цього договору заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами заставодавця(а.с.31).

Згідно із пунктом 3.1 договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 700,00 грн. за одиницю виміру товару, у тому числі ПДВ-116,67 грн.

Пунктом 3.1.1. сторони узгодили що сума попередньої оплати за товар становить 8 852 200 (вісім мільйонів вісімсот п'ятдесят дві тисячі двісті ) грн. (а.с. 24).

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені підпунктом 3.1.1. договору, на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої у підпункті 4.1.1. цього договору.

Підпунктом 4.1.1 договору сторони узгодили що постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до пункту 4.1. договору, у розмірі, зазначеному у договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі договір-комплексного страхування), що є невід'ємною частиною договору, як страховий платіж. Грошові кошти зазначені підпунктом 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування ( у порядку, що передбачений договором комплексного страхування) (а.с. 24-25).

Відповідно до пункту 4.2. договору, остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначено підпунктом 3.1.1. договору), за поставлений покупцю товар (у кількості, яка не може бути більшою, ніж це визначено пунктом 1.1. договору), здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у пунктах 2.3., 2.4. цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ (грн.), що визначена на підставі пункту 3.2. договору.

Платіжним дорученням № 447 від 26.04.2013 року позивач здійснив сплату виробнику за кукурудзу 3 кл. зг. рах. 5 від 17.04.2013 року за дог. №К015НАR-F від 17.04.2013 на суму 8188285,00 грн.(а.с.59, 75).

Позивачем на виконнання умов договору та договору про страхування було перераховано кошти товариству з додатковою відповідальністю страховому товариству "Домінанта" у розмірі 663915,00 грн. платіжними дорученнями:

- №448 від 26.04.2013 року на суму 132783,00 грн.;

- № 1031 від 29.07.2013 року на суму 531132,00 грн.

Пунктом 5.4. сторони визначили, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважити, що останній не виконав своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у тому числі з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов Договору комплексного страхування, передбаченого пунктом 5.5. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого пунктом 5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору (у тому числі суму коштів, що визначена згідно підпункту 4.1.1. договору) протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа-вимоги покупця. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням є лист-вимога покупця.

06.03.2014 року позивачем на адресу відповідача направлено лист вимогу вих. № 111-02/03 , в якому позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №К015НАR-F, та у відповідності до пункту 5.4. відмовляється від подальшого виконання свох забов'язань за договором та вимагає від відповідача протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа-вимоги, повернути(перерахувати) все отримане за договором зокрема 8852200,00 грн. , суму договірної санкції у розмірі 2213050,00 грн. та суму штрафу у розмірі 4426100,00 грн. посилаючись на пункт 6.3 договору(а.с. 62-64).

У відзиві на позовну заяву вих.№ 155/14 від 15.05.2014 року відповідач зазначає, що лист-вимогу було отримано 11.03.2014 року.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у строк визначений пунктом 1.2. договору(до 01.11.2013 року) не виконав свого обов`язку щодо поставки сільськогосподарської продукції.

Відповідачем суму попередньої оплати (включно відповідно пункту 4.1.1. страховий платіж) не повенуто, що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, на підставі якого заявлений позов, є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач в порушення умов договору у визначний договором строк - до 01.10.2013 року товар не поставив, на час звернення позивача з позовом у даній справі повернення предоплати не здійснив.

Доказів здійснення повернення предоплати за спірною угодою відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів повернення попередньої оплати позивачу,то позовні вимоги про стягнення суми коштів перерахованих у відповідності до пункту 3.1.1. та пункту 4.1.1. у розмірі 8852200,00 грн. підтверджується зібраними у справі матеріалами.

За прострочення виконання забов'язання за договором позивачем нараховано відповідачу 2708773,20 грн. - договірної санкції, 4426100,00 грн. - штрафу, 1891819,43 грн. - 24 % річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами узгоджений інший розмір процентів, а саме у випадку порушення постачальником грошових зобов'язань,останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами(пункт 5.4. договору).

Позивачем здійснено нарахування 24 % річних за період з 09.05.2013 року - 03.04.2014 року (а.с. 67).

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначено нарахування суми 24% річних за прострочення зобов'язання. у розмірі 1891819,43 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 2708773,20 грн. - договірної санкції суд , визнав їх обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, оскільки частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільного кодексу України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань, встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої пунктом 6.3. договору.

Тому стягнення договірної санкції, визначеної пунктом 6.3. договору у розмірі 2708773,20 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 листопада 2010 року N 14/80-09-2056.

Щодо нарахуваної позивачем суми штрафу у розмірі 4426100,00 грн., суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно пунків 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50 % від суми, що визначена підпунктом 3.1.1. цього договору(пункт 6.3 договору) (а.с. 28).

У зв'язку із вказаним вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість нарахування штрафу у розмірі 4426100,00 грн.

Відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у якому зазначає, що не визнає позовної вимоги у частині договірної санкції та суми штрафу, але стосовно штрафу у розмірі 50% (4 426 100, 00 грн.) також посилається на те що товариство з обмеженою відповідальністю "Козіївське" - є сільськогосподарським підприємством, характер роботи якого має сезонний характер. Враховуючи, що на даний час проводяться посівні роботи, а вартість пального у зв'язку із нестабільною ситуацією в Україні збільшилася на 50 %, а також ту обставину, що підприємство має велику кредиторську заборгованість, що унеможливлює провести в повному обсязі і належним чином сільськогосподарські роботи, а також те що майно було повернуто позивачу в належному стані, просить на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу до 7%.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру договірної санкції та неустойки (пені та штрафу), які підлягають стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов'язання, з огляду на наступне.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідачем у підтвердження наданого клопотання не надано доказів наявності великої кредиторської заборгованності, збитковості, ступеня виконання зобов'язанння, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання.

Позивачем у підтвердження винятковості обставин надано Постанову Кабінету Міністрів України від 13.08.2012 року № 857 "питання надання у 2012 році Державних гарантій для фінансування проектів у сфері сільського господарства", а саме щодо надання від Експортно-імпортного банку Китаю кредиту у розмірі 24000000, 00 грн. (еквівалентній 3000000 тис.доларів США) під державні гарантії для фінансування проектів у сфері сільського господарства в рамках виконання вимог Меморандуму.

Пунктом 4 порядку та умов надання у 2012 році Державних гарантій для фінансування проектів у сфері сільського господарства встановлений відсоток річних у розмірі 0,01 обсягу запозичення.

Згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Також суд виходить з того, що відповідач тривалий час не приймав дій для своєчасного виконання договору. До суду не надано доказів у підтвердження винятковасті та наявності обставин, які б підтверджували надане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Тому лише посилання відповідача на нявність обставин є необгрунтовані, не доведені та безпідставні.

Відхиляючи доводи відповідача, судом взято до уваги майновий стан сторін, ступень виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру санкції наслідкам порушення, негайного добровільного усунення відповідачем порушення та його наслідків.

Враховуючи викладене вище, суд, відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. При задоволенні позову судові витрати підлягають до стягнення з відповідача у розмірі 73 080 грн.00 коп.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (ЄДРПОУ - 30739637, р/р 26006138503980 у Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», м. Харків, МФО 350697, вул. Леніна, буд. 40, с. Козіївка, Краснокутський р-н., Харківська обл. 62011) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ЄДРПОУ- 37243279, р/р 26005040053310 у АТ «Укрексімбанк», МФО 322313, вул. Саксаганського, буд. 1, м. Київ 01601): 8 852 200 (вісім мільйонів вісімсот п'ятдесят дві тисячі двісті) грн. 00 коп. - суму попередньої оплати, 2 708 773 (два мільйони сімсот вісім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 20 коп. - договірної санкції, 4 426 100 (чотири мільйони чотириста двадцять шість тисяч сто) грн. 00 коп. - штрафу, 1 891 819 (один мільйон вісімсот дев'яносто одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 43 коп. - 24 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повний текст рішення складено 16.06.2014 року

Суддя О.О. Ємельянова