Рішення № 39215198, 29.05.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/125/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2014 Справа № 908/4338/13

за позовом: Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 17) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах: позивача-1) Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ-135, пр. Перемоги, 14), позивача-2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ-135, пр. Перемоги, 14) в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (71112, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 6)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 90874,60 грн.,

Суд у складі колегії суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді: Давиденко І.В., Зінченко Н.Г.,

від прокуратури - Мошков-Масинець Д.І., посвідчення № 015959 від 04.04.2013 р.;

від позивача-1 - не з'явився;

від позивача-2 - Мунтян О.Л., довіреність ВТР № 434453 від 23.01.2014 р.;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий 13.07.1995 р.;

ОСОБА_4, довіреність ВТТ № 431451 від 23.01.2014 р.;

До господарського суду Запорізької області звернувся Запорізький прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах - 1) Міністерства інфраструктури України, 2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", 3) Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 90874,60 грн. заборгованості за договором № 66 від 12.10.2012 р. (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на приписи 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 21 Закону України «Про морські порти України» та умови укладеного між Державним підприємством «Бердянський морський торгівельний порт» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору № 66 від 12.10.2012 р. Прокурор вказує, що через невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, у останнього виникла заборгованість за надані за договором послуги в сумі 70921,72 грн. Направлена на адресу відповідача претензія з вимогою сплатити заборгованість, була залишена останнім без задоволення. Посилаючись на надані до матеріалів справи докази, прокурор просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.12.2013 р. порушено провадження у справі № 908/4338/13, присвоєно справі номер провадження № 30/125/13 розгляд якої призначено на 06.02.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

21.01.2014 р. до канцелярії господарського суду від Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог, згідно з якими прокурор збільшує період стягнення заборгованості до грудня 2013 р. та просить стягнути з відповідача 90874,60 грн. заборгованості.

Заява про збільшення позовних вимог подана прокурором відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена. Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 90874,60 грн. заборгованості.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні прокурора, представника позивача-2 та представників відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Ухвалою суду від 06.02.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 27.02.2014 р. за клопотанням відповідача.

Згідно зі ст. 69 ГПК України ухвалою від 27.02.2014 р. строк розгляду справи продовжено за клопотанням позивача-3, яке підтримано відповідачем, розгляд справи відкладено на 17.03.2014 р.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. №01-04/24/14 від 17.03.2014 р. справу № 908/4338/13 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді: Давиденко І.В., Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 17.03.2014 р. справу прийнято до колегіального розгляду, розгляд справи призначено на 24.04.2014 р. о 10 год. 30 хв. Ухвалою суду від 07.04.2014 р. суд за своєю ініціативою виправив допущену в ухвалі від 17.03.2014 р. описку, з урахуванням якої дату судового засіданні встановлено 17.04.2014 р. об 11-15 год.

Ухвалою суду від 17.04.2014 р. розгляд справи відкладено до 19.05.2014 р.

12.05.2014 р. позивачем-3 надано витребуваний судом детальний розрахунок заявленої до стягнення суми з визначенням підстав нарахування.

Ухвалою господарського суду від 19.05.2014 р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено до 02.06.2014 р., розгляд справи відкладено на 29.05.2014 р.

В судовому засіданні 29.05.2014 р. розгляд справи продовжено.

Прокурор в повному обсязі підтримав викладені у позові вимоги.

Також, у судовому засіданні прокурором було подано письмове клопотання, в якому, посилаючись на неточне визначення у позовній заяві позивача-2, прокурор просить позивачем-2 у даній справі вважати Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Відносно позивача-3 просить провадження у справі припинити.

Колегія суддів, розглянувши клопотання прокурора, встановила наступне.

Згідно чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 28 ГПК України представником юридичної особи в господарському суді можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Повноваження сторони від імені юридичної особи може здійснювати її відповідний підрозділ, якщо таке право йому надано установчим або іншим документом.

За роз'ясненнями, наданими в п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Згідно наявної у матеріалах справи Довідки АБ № 694411 з ЄДР правовий статус Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морський портів України» - без права юридичної особи.

Згідно п.п. 5.2, 5.3 Положення про Бердянську філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» начальник філії підпорядковується Голові Підприємства та діє на підставі цього Положення, довіреності на право вчинення дій, виданої Головою Підприємства. У довіреності визначається обсяг повноважень начальника Філії при здійсненні від імені Підприємства дій. Долученою до матеріалів справи копією довіреності від 19.12.2013 р., зареєстрованої в реєстрі за № 1276, ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Голови Васькова Ю.Ю. уповноважує начальника Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» Рєзникова В.Ю. представляти інтереси Підприємства в органах державної влади і місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органах, з усіма правами, наданими законодавством України особам, які беруть участь у справі, окрім права: визнання позову, відмови від позову, відмови від апеляційної скарги, тощо. Також, в цій довіреності зазначено про право начальника філії підписувати від імені Підприємства та подавати до судів позовні заяви, відзиви, відводи, заперечення, давати усні пояснення, тощо. Довіреність видана з правом передоручення повноважень працівникам Філії.

Таким чином, наданими до матеріалів справи документами підтверджується повноваження представників (працівників) Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» представляти інтереси юридичної особи - ДП «Адміністрація морських портів України», а ніяк не право Філії виступати стороною у судовому процесі. Жодні посилання на надання такого права ані у Положенні про Філію, ані у довіреності від 19.12.2013 р., відсутні.

Слід зазначити, що в прохальній частині позову прокурор просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 суму заборгованості саме на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити, позивачем-2 у справі вважати Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Відносно позивача-3 провадження по справі припинити.

Таким чином, присутнього у судових засіданнях представника Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» слід вважати представником позивача-2.

Представник позивача-2 в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та викладені у письмових поясненнях доводи.

Як вказує позивач-2 у своїх поясненнях, цільові (обов'язкові) портові збори, у тому числі і причальний збір, сплачуються судновласником (ОСОБА_1) за виставленими портом рахунками добровільно та без зауважень, проте, платежі за надання послуг з оформлення приходу/відходу судна, за заїзд вантажного автотранспорту на територію порту, використання причалів при виконанні виробничої діяльності силами та засобами клієнта, заїзд спеціалізованих машин для бункерування паливом, сплата яких передбачена умовами договору, відповідачем не сплачуються, акти виконаних робіт не підписуються та не повертаються. Доводи відповідача, що за використання інфраструктури порту він сплачує портові збори вважає помилковими та такими, що не відповідають вимогам законодавства у цій сфері та судовій практиці. Зазначає, що позивач шляхом невірного трактування Закону України «Про портові збори» та Порядку справляння та розміри портових зборів, безпідставно вважає, що сплативши причальний збір за судно, він має право безоплатно користуватися державним майном порту, а саме: причалами та прилеглими до них територіями для обслуговування своїх суден, проїзду та проходу до них, проте, причальний збір справляється з самого судна за те, що воно підійшло і стоїть біля причалу та не покриває витрати порту, понесені в результаті використання його території під час вивантаження виловленої риби. Наголошує, що обов'язкові цільові платежі, передбачені 22 Закону України «Про морські порти України» (портові збори) та наказом Мінінфраструктури України № 316 від 27.05.2013 р. «Про портові збори» не пов'язані з наданням послуг в порту судновласникам при використанні ними його інфраструктури для здійснення господарської діяльності. Вказує, що для утримання гідротехнічних та інженерних споруд ( в т.ч. причалів і встановленого на них портового та навігаційного обладнання), які є складовою частиною інфраструктури порту, порт здійснює певні витрати і для їх відшкодування морськими портами встановлена плата за заїзд автотранспорту на території порту та за використання причалів, що сплавляється з власників риболовецьких суден. За доводами Порту, відповідно до п.п. 6.1.2, 9.7 Статуту та ч. 3 ст. 21 Закону України «Про морські порти України» порт має право реалізовувати послуги за вільними цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а також за державними регульованим цінами та тарифами. Стверджує, що безпосередньо сама обробка суден (обслуговування судна, здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт) відноситься до господарської діяльності порту, що забезпечується в рамках ст.76 КТМУ, відповідно до поданих заявок відповідача на постановку судна до причалів та інших заявок, відповідно до яких відповідачем замовлялися послуги порту для обслуговування суден. Посилаюсь на норми ч. 3 ст. 21 Закону України «Про морські порти України», умови укладеного між сторонами договору та судову практику вважає доведеним обов'язок відповідача оформлювати та сплачувати в Інспекції порту кожний прихід/відхід "Судна", а також інші послуги, як то заїзд автотранспорту та використання причалів для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

ФОП ОСОБА_1, який особисто був присутній у судових засіданнях, та його представники проти заявлених позовних вимог заперечили в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях. При цьому відповідач стверджує, що повна та своєчасна оплата портових зборів дозволяє йому використовувати гарантоване Конституцією України право на користування причалами порту та прилеглими до них територіями для проїзду і проходу до/від судна. За доводами відповідача, змішаний за своїм змістом договір містить такі пункти, як 2.4, які регламентують порядок нарахування та сплату послуг у складі портових зборів, а також і ті послуги, які можливо замовляти в разі початку ведення господарської діяльності на території порту, проте, протягом 2012 р. жодної діяльності, яка б могла бути розтлумачена як господарська діяльність на території порту, не велося. Вказує, що у спірному періоді ним не було взято в оренду та використано жодного приміщення на території порту, не використано жодної площадки для автотранспорту, не використано жодної людини, яка б працювала в штаті порту. Вважає, що заявки на проїзд автотранспорту власного або спеціалізованого при обслуговуванні судна, проходу співробітників на борт судна не можуть бути розтлумачені як заявки щодо замовлення послуг порту. Також наголошує, що риболовне судно, яке заходить в порт, сплачує портові збори передбачені Наказом Кабінету Міністрів № 316 від 27.05.2013 р., в тому числі «Причальний збір», кошти від якого згідно пункту 2.2 цього Наказу використовуються на утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій, а також на ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво причальних споруд і прилеглих до них територій. Щодо виставлених портом сум за оформлення приходу/відходу судна відповідач зазначає, що процедура дозволу на відхід/прихід судна полягає в тому, що орган ІГПН, який підпорядкований капітану порту на судовій ролі, ставить печатку про те, що риболовне судно має право виходу/заходу в море та з моря, але жодного натяку в Наказі № 430 від 27.06.2013 р. про те, що якась з сторін, яка є суб'єктом з організації безпеки мореплавства, повинна сплатити за це якісь кошти не існує. Також звертає увагу, що в ст. 2.1 наказу № 316 від 27.05.2013 р. зазначено, що кошти від корабельного збору, яких відповідачем сплачується без зауважень, використовуються на заходи забезпечення судноплавства на судноплавних шляхах.

Представник позивача-1 в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду щодо надання витребуваних документів не виконав. Про день та час розгляду справи були повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до вказаних вимог, усі учасники процесу про час та місце слухання даної справи були повідомлені належним чином.

Як свідчать матеріали справи, ухвали господарського суду було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві і в строки, визначені ст.87 ГПК України. Направлені на адреси позивача-1 ухвали суду відділенням поштового зв'язку не поверталися.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті. Бердянською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» були надані всі витребувані судом документи та відповідні пояснення.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача-1.

В судовому засіданні 29.05.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-2 та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2012 року між Державним підприємством «Бердянський морський торгівельний порт» (Портом, правонаступником якого є позивач-2 у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Судновласником, відповідачем у справі) було укладено договір № 66 (надалі - Договір), за умовами якого Порт надає причали для заходу суден Судновласника: СЧС «Лазурит».

У відповідності до Закону України «Про морські порти України», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. №133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та Наказу Міністерства інфраструктури України № 163 від 19.03.2013 р. «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було реорганізовано державні підприємства морського транспорту шляхом виділу ДП «АМПУ», яке є правонаступником Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт».

У зв'язку з реорганізацією Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» та утворенням Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», відносини за договором № 66 від 12.10.2012 р. зберігають свою силу для Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про що між філіалом та ФОП ОСОБА_1 укладено відповідне доповнення № 5 від 14.06.2013 р. до Договору № 66 від 12.10.2012 р., яке є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами розділу 2 Договору Порт зобов'язався визначати Судновласнику частину причалів для заходу судна Судновласника для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, а саме: вивантаження із судна своїми силами та засобами живої, охолодженої риби, живих ресурсів моря, живих водних ресурсів та інших продуктів вилову з подальшою їх оплатою у відповідності до калькуляції Порту. Надавати можливість заїзду автотранспорту відповідача на територію Порту, проїзд по автошляхам до місця стоянки судна, можливість розвантаження вантажу силами судових команд на автомашини судновласника, та надавати інші послуги у відповідності до поданої заявки судновласника.

Відповідно до п. 2.4 Договору Порт виставляє Судновласнику для оплати рахунки за послуги, які надані Судновласнику під час знаходження судна в порту на підставі заявки, зазначеної в п. 3.3 Договору та рахунки по портовим зборам згідно з постановою КМУ від 12.10.2000 р. № 1544 з урахуванням мети заходу суден у порт.

Згідно із п. 4.1 Договору плата за користування причалом та територією порту складає 35,56 грн./т.

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку стоянки суден Судновласника у плавпричалу порту ПРП-52 МС-1 портового флоту вартість стоянки складає 9,35 грн./п.м. за добу.

Згідно із п. 4.3 Договору у випадку стоянки суден Судновласника у причалів порту на Бердянській косі, вартість стоянки складає 5,72 грн./п.м. за добу.

Відповідно до п. 4.4 Договору № 7 вартість заїзду вантажного автотранспорту Судновласника на територію порту складає 13,94 грн. за в'їзд однієї автомашини.

Вартість заїзду спеціалізованого автотранспорту складає 142,96 грн. за одну автомашину (п. 4.5 Договору).

Усі ставки зазначені з урахуванням ПДВ (п. 4.7 Договору).

Всі послуги по даному Договору Порт здійснює по попередній оплаті. Протягом 3-х банківських днів після підписання Договору Судновласник переводить Порту авансовий платіж в сумі не менш ніж 2000,00 грн. за одне судно, який може бути зарахований в рахунок погашення поточних платежів (п. 4.8 Договору).

Пунктом 4.9 Договору передбачено, що по факту виконаних робіт/наданих послуг Порт складає акти виконаних робіт/наданих послуг в 2-х екземплярах та направляє їх Судновласнику разом із остаточним рахунком. Судовласник зобов'язаний протягом п'яти банківських днів сплатити виставлений рахунок, підписати акт та повернути один екземпляр на адресу Порту.

Договір набирає чинності з 10.10.2012 р. та діє до 31.12.2013 р., а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання (п. 6.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.12.2012 р. до Договору).

З боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за період з червня по грудень 2013 року (перелік актів та акти - арк. справи 41- 117, том 4). Вказані Акти відповідач позивачу зворотно не направив (не повернув); зауважень на Акти не надав.

На оплату наданих послуг позивачем були виставлені відповідні рахунки (арк. справи 55-79, 92-149, том 1), які відповідачем у встановлений Договором строк оплачені не були.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань щодо сплати вартості отриманих послуг, у відповідача утворилась заборгованість за Договором на загальну суму 90874,60 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 90874,60 грн. заборгованості за договором № 66 від 12.10.2012 р. (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог) є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора та представників позивача-2 і відповідача, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України та статтями 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів в наслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, у чому складається порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати функції в даних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) прокурори мають право звертатися до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади або місцевого самоврядування, яким законом надані повноваження органів виконавчої влади. При цьому прокурор самостійно визначає та обґрунтовує в чому саме полягає порушення інтересів держави.

Згідно ст. 4 Закону України «Про транспорт» державне управління в галузі транспорту здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту. Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство транспорту та зв'язку України реорганізовано у Міністерство інфраструктури України із покладенням на новоутворене міністерство усіх відповідних функцій попереднього міністерства. Відповідно до Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 №581/2011, міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, зокрема, у сфері транспорту, та здійснює державне управління в галузі транспорту, здійснює функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, забезпечує ефективне його використання підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління.

Крім того, згідно п. 2 ст. 136 Господарського кодексу України, Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Міністерство здійснює контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами транспортної галузі державного майна та забезпечує його ефективне використання. В статуті Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (ДП "АМПУ") зазначено, що ДП "АМПУ" є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. №133-р, та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Положенням про Бердянську філію державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (БФ ДП "АМПУ") передбачено, що БФ ДП "АМПУ" є відокремленим підрозділом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", яка не має статус юридичної особи та здійснює від імені Підприємства частину господарської діяльності.

Викладене свідчить, що (з урахуванням задоволеного судом клопотання) позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи - 1) Міністерства інфраструктури України; 2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків встановлені в статті 11 ЦК України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 73 КТМ України морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організації на території порту, а також втручатися і їх господарську діяльність, за винятком випадків, передбачених законодавством України, установчими документами цих підприємств і організації.

Згідно з ст. 75 КТМ України для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладено здійснення таких функцій:

1) забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден;

2) утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв'язку і електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту;

3) утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту;

4) контроль і підтримання оголошених глибин;

5) визначення районів обов'язкового використання буксирів;

6) забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища;

7) надання допомоги потерпілим;

8) вжиття ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портів також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, а також зменшення обсягів утворення та для знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових та інших відходів.

Відповідно до ст.ст.42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик є одним із принципів підприємницької діяльності.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Приписами ст. 76 КТМ України встановлено, що до господарської діяльності порту відноситься забезпечення:

1) навантаження, розвантаження та обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт.

Обслуговування лінійних суден здійснюється згідно з оголошеним розкладом ліній.

Аварійні судна обслуговуються позачергово. Аварійний стан судна визначається капітаном порту;

2) перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно і у зворотному порядку, складські операції з вантажами;

3) обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти;

4) допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту;

5) інші види діяльності відповідно до статусу порту.

Судом встановлено, що у 2012 році правовідносини сторін щодо надання послуг порту були врегульовані договором. Так, 12.10.2010 р. сторонами був укладений договір №66 (арк. справи 19-24) зі строком дії з 10.10.2012 р. до 31.12.2012 р., предметом якого є взаємовідносини між портом та судновласником при наданні причалів для стоянки судна СЧС "Лазурит" та надання інших послуг при здійсненні судновласником своєї виробничої діяльності (п.п. 1.1 -1.3, 6.3).

Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що Порт надає частину причалу для стоянки або вивантаження/навантаження, можливість в'їзду автотранспорту на територію порту, проїзд дорогами порту до місця стоянки суден, можливість розвантаження вантажу силами судових команд на автотранспорт судновласника, ввіз та вивіз вантажу та інші послуги за письмовою заявкою та гарантією оплати. Оформлює необхідні документи з допуску на територію порту співробітників і транспорту судновласника.

Судновласник згідно з умовами цього договору набував права на бункеровку суден в порту власними силами та засобами за умови узгодженої з Державною інспекцією Азовського моря технологією бункеровки, оцінкою впливу на навколишнє середовища (ОВОС) або оплати дольової участі в розробці ОВОС. В іншому випадку машини з паливом для бункеровки суден до порту не пропускаються (п. 3.15 Договору). Судновласник зобов'язувався здійснювати оплату портових зборів (п. 3.21 Договору), виставлених рахунків за наданні послуги порту при стоянці суден біля причалів (п. 3.20 Договору), за використання інфраструктури порту для ведення виробничої діяльності у випадку стоянки на вантажних причалах (п. 4.2 Договору), в'їзд автотранспорту в порт для виконання вантажних операцій за кожну автомашину (п. 4.4 Договору), інші послуги, надані портом по заявці судновласника (п. 4.7 Договору). На прийом побутових відходів, стічних вод судновласник повинен завчасно подати письмову заявку з гарантією оплати згідно виставлених рахунків у відповідності до затвердженої калькуляції (п.3.14 Договору).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать, що впродовж спірного періоду позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договорами № 66 від 12.10.2012 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за період з червня по грудень 2013 року (перелік актів та акти - арк. справи 41- 117, том 4). Вказані Акти відповідач позивачу зворотно не направив (не повернув); зауважень на Акти не надав.

Крім того, в матеріалах справи наявні Заявки відповідача про надання послуг за Договором № 66, які додаються до відповідних рахунків.

На оплату наданих за вказаним договором послуг, позивач-2 виставляв відповідачу відповідні рахунки, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося вище, правовідносини між Судновласником та Портом врегульовані Договором № 66, який підписано сторонами без зауважень. Згідно умов зазначеного договору Порт, за заявками капітана риболовного судна ФОП ОСОБА_1 - СЧС «Лазурит», надавало передбачені розділом 2 договору портові послуги, необхідні при вивантаженні риби на причалах порту, а ФОП ОСОБА_1 відповідно до п. 4.9 Договору зобов'язався оплатити упродовж п'яти днів отримані послуги згідно рахунків, виставлених на підставі тарифів (ставок), визначених постановами Кабінету Міністрів України і наказами Міністерства транспорту і зв'язку України, та розроблених і затверджених портом калькуляцій і тарифів.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, всупереч умов Договорів № 66, та приписів закону, не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Так, за період з червня по грудень 2013 р. заборгованість відповідача за Договором складає 90874,60 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами (заявками судновласника, накладними, актами виконаних робіт, довідками про заїзд автотранспорту, тощо), а також Довідкою-розрахунком Бердянської філії ДП «АМПУ», згідно з якою станом на 13.05.2014 р. заборгованість не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, Бердянською філією ДП «Адміністрація морських портів України» направлялися на адресу відповідача Претензії з вимогами сплатити заборгованість за Договором, які відповідачем були залишені без відповіді та задоволення.

Доказів погашення вказаної суми боргу за Договором № 66 відповідачем господарському суду надано не було.

Слід зазначити, що сума боргу, а також розрахунки, застосовані Портом індекси та тарифи відповідачем не оспорюються. Спростовуючи позовні вимоги відповідач вказує, що він як судновласник або капітан його риболовного судна, як суб'єкти КТМ, протягом спірного періоду перебував з Бердянською філією «Адміністрація портів України» у відносинах, що випливають з торговельного мореплавства, пов'язаних із наданням портом на бездоговірних основах державних гарантій, обумовлених ст.75 КТМ України. Вважає, що ці функції не відносяться до переліку послуг, що порт може надавати на підставі договорів при здійсненні господарської діяльності. На думку відповідача, вартість вказаних послуг покривається сплачуваною ним сумою причального збору.

Колегія суддів доводи відповідача відхиляє як необґрунтовані, враховуючи наступне.

Із змісту норм Кодексу торговельного мореплавства України слідує, що функціонування морського порту здійснюються за принципами, зокрема, розмежування адміністративних функцій щодо забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства і господарської (комерційної) діяльності; забезпечення безпеки мореплавства та господарської діяльності, що провадиться у морському порту; цільового використання портових зборів. Господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту. У морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Визначення ставок портових зборів та послуг - виключна компетенція держави, порту. Портові збори установлюються Кабінетом Міністрів України по єдиних тарифах з метою покриття затрат на забезпечення безпеки судноплавства в портах і на підходах до них, носять цільовий характер і не можуть використовуватися з іншою метою, а порядок їх стягнення не може врегульовуватися договором між сторонами.

Тарифи на інші послуги є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу торговельного мореплавства України, державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту, який підпорядкований центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту (центральному органу виконавчої влади в галузі рибного господарства) і очолює Інспекцію державного портового нагляду.

Капітан морського торговельного (морського рибного) порту діє відповідно до Положення про капітана морського торговельного (морського рибного) порту, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства).

Згідно п.8 ч.1 ст.88 КТМУ, до функцій капітанів морських портів належать і оформлення приходу суден у порт і виходу з порту.

Розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, що входять до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на території та акваторії порту.

Розпорядження капітана морського торговельного (морського рибного) порту може бути скасоване тільки центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства).

Відповідно до ст. 89 КТМ України за порушення чинного законодавства і правил щодо безпеки мореплавства і порядку в порту капітан порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Кожне судно перед виходом у море підлягає контролю, який здійснює Інспекція державного портового нагляду, з метою перевірки суднових документів, установлення відповідності судновим документам основних характеристик судна, а також перевірки виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

У разі відсутності суднових документів або наявності достатніх підстав вважати, що судно не задовольняє вимогам безпеки мореплавства, Інспекція державного портового нагляду може провести його огляд.

Кожне судно зобов'язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.2, 2.6 Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 18.10.2000р. № 574, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.200р. № 755/4996 Інспекція державного портового нагляду ( далі ІДПН) є структурним підрозділом служби капітана порту і здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства в порту.

До обов'язків ІДПН віднесено оформлення прибуття суден у порт і виходу з порту в порядку, установленому Міністерством транспорту України та нагляд за дотриманням вимог щодо законодавства і міжнародних договорів України стосовно безпечного морського перевезення пасажирів, вантажів; порядку заходження суден у порт і виходу з порту (п. 2.2, 2.6).

Пунктом 3 Положення № 574 передбачено також право ІДПН відмовляти в оформленні виходу судна в море у певних випадках.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2 Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2003р. № 545, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2004р. № 353/8952, 2.1.1. Під час стоянки в порту, для отримання дозволу капітана порту на вихід усі судна підлягають огляду інспекторами ІДПН.

З наведеного випливає, що процедура оформлення приходу суден у порт і виходу з порту встановлена для безпеки мореплавства. Державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту та структурним підрозділом служби капітана порту - Інспекцією державного портового нагляду.

Статтею 85 КТМУ встановлено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту.

Отже, ФОП ОСОБА_1, як власник судна, зобов'язаний оформляти кожний прихід в порт і вихід з порту в ІДПН Бердянського морського торговельного порту. Факт такого оформлення і перевірки судна засвідчується підписом інспектора ІДПН та відповідним штампом у судновій ролі.

Щодо нарахування та сплати відповідачем рахунків за використання інфраструктури порту, в'їзд автотранспорту на територію ДП "Бердянський морський торговельний порт", слід зазначити, що складовою інфраструктури ДП "Бердянський морський торговельний порт" є підхідні канали, гідротехнічні та інженерні споруди, які складаються у тому числі з причалів і встановленого на них відповідного портового та навігаційного обладнання (засобів зв'язку, електрорадіонавігації, буїв, маяків та ін.), тощо.

Для утримання зазначених гідротехнічних та інженерних споруд з відповідним обладнанням у належному стані, порт здійснює їх ремонт, реконструкцію, оплачує реєстрацію, обстеження та випробовування обладнання відповідними контролюючими органами та службами.

Ставками цільових портових зборів, встановлених Положенням про портові збори (затверджене Постановою КМУ № 1544 від 12.10.2000р., з урахуванням наступних змін), покривається лише 5% зазначених витрат порту, а 95% витрат повинні відшкодовуватися порту за рахунок вартості наданих послуг суднам, що заходять у порт, згідно розроблених ним калькуляцій.

Крім того, Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 р. №3/53/10 підтверджено правомірність посилання позивача-2 на п. 62 Наказу Міністерства транспорту України № 214 від 27.06.1996р., відповідно до якого надання послуг портом здійснюється на договірній основі.

Слід зазначити, що при заході в порт судна ФОП ОСОБА_1 - СЧС «Лазурит», останній користується підхідним каналом, навігаційним обладнанням і засобами зв'язку.

Крім того, вивантаження відповідачем із власного риболовецького судна виловленої риби на причалах порту, навантаження її в автотранспорт і транспортування територією Порту, є невід'ємною складовою комерційної господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, яку відповідач не може здійснювати без використання інфраструктури порту - причалів, гідротехнічних споруд, ліній електропостачання, охорони тощо, які перебувають у державній власності і утримуються за рахунок коштів порту.

При цьому, Бердянська філія ДП «»Адміністрація морських портів України» є таким же суб'єктом господарювання, як і ФОП ОСОБА_1, і так само, в процесі господарської діяльності має право надавати платні послуги з метою отримання прибутку, як це передбачене п. 62 Наказу Міністерства транспорту України № 214 від 27.06.1996р.

Договором № 66 від 12.10. 2010 року про надання місця для стоянки зазначеного судна біля причалу порту, здійснення вантажних операцій та надання необхідних портових послуг, врегульовано всі істотні умови господарської діяльності.

Наказ № 214 від 27.06.1996р., яким затверджене Положення, на підставі якого розроблені тарифи, застосовується для суден закордонного плавання, але згідно п. 62 Наказу, вказаних зборів та плат розрахунки за надання судновласникам інших послуг, не передбачених цим Положенням, провадяться за тарифами, що затверджуються відповідно начальником порту.

Згідно вказаного пункту 62 Наказу № 214, було розроблено калькуляцію, згідно якої було виведено тарифи, на підставі яких і ведеться розрахунок вартості використання інфраструктури порту у виставлених рахунках ФОП ОСОБА_1

Отже, виходячи з комплексного аналізу статті 84 КТМ України та Положення про портові збори, вбачається що останні не пов'язані з наданням портом послуг.

Сплата клієнтом порту цільових портових зборів не спричиняє виникнення зобов'язань порту перед клієнтом-платником зборів щодо надання останньому послуг, пов'язаних з перебуванням судна в порту.

Зокрема, стягнення плати за використання причалів та території порту при проведенні відповідачем господарської діяльності на території порту повністю узгоджується з діючим законодавством та не пов'язане з оплатою цільових портових зборів.

Тому порт не має правових підстав для безоплатного обслуговування судна «Лазурит», як про це зазначає відповідач. При цьому, з усіх суб'єктів господарювання - судновласників риболовецьких суден стягується однакова оплата за використання інфраструктури порту.

Всупереч вищевикладеному, відповідач відмовляється від оплати наданих послуг.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 90874,60 грн. правомірними, а тому задовольняє їх у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що наведена позиція підтверджується висновками, викладеними в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012 р. у справі №К/9991/29734/12, постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2012 р. у справі № 3/53/10-13/5009/2535/11 та постанові Верховного суду України від 27.02.2012 р. Крім того, Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в листі № 03-29.3/01-2085 від 04.05.2012р. на звернення президента Запорізької регіональної асоціації рибопромисловців, орендарів та власників землі «Приазов'я», а також Антимонопольним комітетом України в листі № 136-29/06-2499 від 27.03.2014 р. на звернення Державного агентства рибного господарства України, за результатами розгляду звернень надані заявникам чіткі відповіді на наведені питання щодо діяльності Бердянської філії при наданні господарських послуг рибопромисловим суднам.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, прокурором та позивачем-2 доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, і стягуються на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позивачем-2 у справі вважати Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Позовні вимоги Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах: позивача-1) Міністерства інфраструктури України, позивача-2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_2, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (71112, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 6; код ЄДРПОУ 38728360, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) 90874 (дев'яносто тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. заборгованості.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_2, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); МФО 813015; ЄДРПОУ 38025409; р/р №31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 206, з використанням параметру RR-83) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відносно позивача-3 провадження по справі припинити.

Головуючий Л.П. Кагітіна

Судді І.В. Давиденко

Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.06.2014 р.