Ухвала суду № 39215140, 02.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 р. Справа № 159311/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю :

представника позивача: Зджанської О.М.,

представника апелянта: Яремко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 року у справі № 2а-92/12/1370 за адміністративним позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

04.01.2012 року Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008321601 від 21.10.2011 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 15 902,18 грн. за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 року позовні вимоги Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2011 року №0008321601 прийняте Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС оскаржила її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 року та прийняти нову постанову про відмову Сокальському міському комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, головним державним податковим інспектором ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС 13.10.2012р. проведено перевірку своєчасності сплати Сокальським міським комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ до бюджету за період з 30.09.2009 р. по 29.09.2011р.

В ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, зокрема протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійного визначеного податкового зобов'язання з ПДВ, про що складено акт № 391/1601/20845840 від 13.10.2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011р. №0008321601, яким на підставі п.57.1 ст.57 та ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 726 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 79 510,88 грн. зобов'язано Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 15 902,18грн. за платежем «податок на додану вартість».

Відповідно до п. 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пп.7.1.1 п.7.1 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Аналіз наведеного дає підстави колегії суддів апеляційного суду дійти висновку про те, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень - вересень 2009 року були Підприємством частково виконанні, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами, в яких зазначено призначення платежу.

У відповідності до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості тверджень податкового органу про затримку на 726 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 79 510,88 грн. по факту сплати позивачем зобов'язань з ПДВ платіжними дорученнями №543 від 20.09.2011р.; №551 від 21.09.2011р.; №559 від 22.09.2011р.; №571 від 23.09.2011р.; №580 від 26.09.2011р.; №586 від 26.09.2011р.; №600 від 26.09.2011р.; №607 від 28.09.2011р.; №623 від 28.09.2011р.; №627 від 29.09.2011р. в яких призначення платежу зазначено «ПДВ за серпень 2011 року», оскільки податкові зобов'язання з ПДВ по деклараціях за серпень - вересень 2009 року вже були частково сплачені Підприємством у вересні, жовтні 2009 року, однак зараховані ДПІ у погашення податкового боргу з ПДВ у порядку календарної черговості його виникнення, а не у сплату податкових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» за граничним терміном їх сплати: 30.09.2009р., 30.10.2009р.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що самостійне зарахування податковим органом у період до 31.12.2010р. сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає підставними позовні вимоги Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, а відтак судом першої інстанції скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС № 0008321601 від 21.10.2011 року правильно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційна скарга ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 року у справі № 2а-92/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 06.06.2014 року.