Постанова № 39214728, 26.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 травня 2014 року (17 год. 15 хв.) Справа № 808/2799/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представника позивача - Літовченко Г.В.,

представника відповідача - Москаленка Є.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області про визнання протиправними та скасування постанов.

25.04.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» (далі - позивач) до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відповідача Москаленко Є.А. від 05.02.2014 ВП №41759150 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 26564,13 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відповідача Москаленко Є.А. про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2014 ВП №43023614 про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору у розмірі 26564,13 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору від 05.02.2014 ВП №41759150 та постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору від 16.04.2014 ВП №43023614. Вважає, що при винесенні державним виконавцем відповідача постанови про стягнення з позивача виконавчого збору не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не була направлена у передбачений законом строк та спосіб, що унеможливило добровільне виконання наказу Господарського суду Запорізької області, у строк який був встановлений державним виконавцем відповідача - до 04.02.2013. Зазначені порушення призвели до винесення в подальшому незаконної постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Ухвалою суду від 28.04.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 06.05.2014.

У судове засідання 06.05.2014 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 06.05.2014 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 19.05.2014.

Ухвалою від 19.05.2014 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 19.05.2014.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.05.2014.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позові, зокрема зазначивши, що фактично заборгованість, про яку йдеться у постанові про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «НВП «Преобразователь-комплекс» суми боргу 265641,32 грн. позивачем було добровільно погашено. Зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана позивачем 17.04.2014, тобто з порушенням строків встановлених чинним законодавством. Крім того, зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята на підставі постанови від 05.02.2014 №265/11, про існування якої нічого не відомо, та не відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки не затверджена начальником, не містить порядку її оскарження та строку на добровільне виконання. Також, наголосив, що в постанові про відкриття виконавчого провадження стягувачем зазначено Державу, в той час як вона винесена про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору. Тому, вважає зазначені постанови незаконними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства та такими що підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення з позивача виконавчого збору винесені і направлені позивачу з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», та відповідачем не було порушено прав, свобод чи інтересів позивача оскаржуваними постановами. Зазначив, що після спливу строку для добровільного виконання, що був встановлений до 04.02.2014, рішення суду не виконано, а тому відповідач відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» вживав заходів примусового характеру. Вважає, що дії державного виконавця виконані в повному обсязі, відповідають вимогам законодавства, а тому підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні. Просив відмовити в позові у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.05.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2012 рішення Господарського суду Запорізької області у справі №5009/3583/12 позов ТОВ «НВП «Преобразователь-комплекс» було задоволено частково, стягнуто з позивача 265642,32 грн., в задоволенні заяви позивача про відстрочення виконання рішення було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2013 рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви позивача про відстрочення виконання рішення скасоване, відстрочене виконання рішення на 12 місяців, в решті рішення залишене без змін.

29.01.2014 відповідачем за заявою стягувача було відкрите виконавче провадження за наказом, виданим Господарським судом Запорізької області від 29.04.2013 по справі №5009/3583/12 про стягнення з позивача на користь ТОВ «НВП «Преобразователь-комплекс» суми боргу 265641,32 грн. Строк добровільного виконання встановлений до 04.02.2014.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2014 у справі №5009/3583/12 заяву позивача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 було задоволено, розстрочено виконання зазначеного рішення в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 208878,00 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 21514,92 грн., пені в розмірі 16521,39 грн., 3% річних в розмірі 13498,82 грн. строком на 10 місяців рівними частками починаючи з березня 2014 року.

Як зазначено в п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК).

Листом від 13.02.2014 позивач повідомив, що постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 не отримував. Просив надати копію наручно або направити поштою. Зазначив, що 06.02.2014 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №5009/3583/12 заяву позивача було задоволено, розстрочено виконання рішення на 10 місяців, починаючи з березня 2014.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.02.2014 було скасовано, у задоволенні заяви позивача про розстрочення виконання рішення строком на 10 місяців - відмовлено.

Листом від 20.03.2014 позивач повідомив, що 19.03.2014 позивачем було подано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014, яка на сьогоднішній день ще вирішується в судовому порядку. Просив зупинити виконання рішення до остаточного вирішення питання про надання розстрочки судом касаційної інстанції.

05.02.2014, у зв'язку з несплатою позивачем у добровільному порядку в строк для виконання виконавчих документів, державним виконавцем відповідача була складена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої з позивача підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 26564,13 грн. Зазначена постанова була отримана наручно позивачем 17.04.2014.

08.04.2014 на підставі заяви ПАТ «НВП «Запорізький завод «Перетворювач», у зв'язку з несплатою позивачем у добровільному порядку в строк для виконання виконавчих документів, держаним виконавцем відповідача прийнято постанову про арешт коштів позивача, якою накладено арешт на кошти позивача у розмірі 497117,70 грн. 08.04.2014 позивач був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження.

Листом від 15.04.2014 позивач повідомив, що станом на 15.04.2013 сума боргу у розмірі 265641,32 грн. перерахована стягувану в повному обсязі. 03.04.2014 та 04.04.2014 платіжними дорученнями №271, 272, 702 здійснені платежі на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2012 на загальну суму 57310,81 грн. 15.04.2014 був здійснений останній платіж у розмірі 208330,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.04.2014 №812. Просив, на підставі ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» закінчити виконавче провадження.

16.04.2014 державним виконавцем відповідача була складена постанова про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої сума боргу сплачена, а виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не стягнуті.

16.04.2014 державним виконавцем відповідача було складено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 26564,13 грн. Зазначена постанова направлялася на адресу позивача супровідним листом від 16.04.2014.

Вважаючи протиправним постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 26564,13 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору у розмірі 26564,13 грн. позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України №606-XIV).

Частиною 2 статті 11 Закону України №606-XIV встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України №606-XIV зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За правилами ч. 1, 2 ст. 25 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За правилами ч. 5 ст. 25 Закону України №606-XIV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ст. 27 Закону України №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

За приписами ст. 28 Закону України №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

Частина 1 ст. 31 Закону України №606-XIV встановлює, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, з зазначених норм вбачається, що у разі невиконання боржником у встановлений строк для самостійного виконання рішення, державний виконавець надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, постанову відкриття виконавчого провадження. У випадку якщо боржником невиконане рішення майнового характеру у встановлений державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження строк для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Судом встановлено, що 29.01.2014 державним виконавцем відповідача було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь ПАТ «НВП «Запорізький завод «Перетворювач» суми боргу 265641,32 грн. (строк добровільного виконання до 04.02.2014).

В обгрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, посилається на те, що ним не було отримано, у встановлені законодавством строки, зазначену вище постанову. З приводу зазначених посилань, суд зазначає наступне.

На підтвердження факту направлення позивачу постанови державного виконавця від 29.01.2014, відповідачем була надана копія журналу вихідної кореспонденції за 30.01.2014 та 31.01.2014, відповідно до якої відповідачем 30.01.2014 та 31.01.2014 направлялася кореспонденція позивачу.

Також, відповідачем було надано реєстр на відправку простої кореспонденції 31.01.2014, згідно якого 31.01.2014 відповідачем направлялася на адресу позивача постанова про відкриття виконавчого провадження.

Відповідачем не надано суду жодного доказу вручення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження, а також вручення до 16.04.2014 постанови про стягнення виконавчого збору.

Отже, із за назначеного вбачається, що позивачем, в порушення вимог визначених ст. 31 Закону України №606-XIV, постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено простою кореспонденцією, тоді як зазначена норма вимагає направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Крім того, із наданого відповідачем журналу та реєстру за 30.01.2014 та 31.01.2014 не вбачається, яка саме кореспонденція направлялася позивачу, а отже неможливо встановити факт направлення позивачу саме постанови державного виконавця відповідача про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2014.

Також, судом встановлено, що згідно наданої позивачем довідки від 26.05.2014 №33/39 в період з 30.01.2014 по 28.02.2014 відповідно до журналу вхідної кореспонденції до позивача від відповідача надійшло: 30.01.2014 - постанови про стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7; 10.02.2014 - постанова про стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_5; 28.02.2014 - постанова про стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_6. Інших листів від відповідача на адресу позивача не надходило.

Вищезазначене підтверджується, наявним в матеріалах справи журналом №33-17 (т. 1) реєстрації вхідних документів позивача.

Отже, відповідачем не доведено факт направлення позивачу постанови державного виконавця відповідача про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2014, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем було отримано зазначену постанову лише 16.04.2014, що свідчить про порушення відповідачем встановлених законом строків передбачених для направлення постанови.

Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою позивачем у добровільному порядку в строк для виконання виконавчих документів (до 04.02.2014) державним виконавцем відповідача 05.02.2014 була складена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

Суд зазначає, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження 29.01.2014 (постанова про відкриття провадження отримана позивачем 16.04.2014), то не мав можливості використати право, визначене ст. 25 Закону України №606-XIV, на добровільне виконання рішення, в межах строку встановленого державним виконавцем (до 04.02.2014).

Також, позивач в адміністративному позові зазначає, що складена державним виконавцем відповідача 05.02.2014 постанова про стягнення з боржника виконавчого збору була отримана позивачем наручно лише 17.04.2014.

На підтвердження факту направлення позивачу постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідачем було надано: супровідний лист від 05.02.2014 про направлення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.02.2014; реєстр на відправку простої кореспонденції за 05.02.2014; копія журналу вихідної кореспонденції за 05.02.2014.

Як вже зазначалося, з довідки позивача від 26.05.2014 №33/39 вбачається, що в період з 30.01.2014 по 28.02.2014 відповідно до журналу вхідної кореспонденції №33-17 (т. 1) до позивача від відповідача надійшло: 30.01.2014 - постанови про стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7; 10.02.2014 - постанова про стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_5; 28.02.2014 - постанова про стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_6. Інших листів від відповідача на адресу позивача не надходило.

Крім того, згідно відмітки про отримання, наявній на постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.02.2014, позивачем зазначена постанова була отримана наручно 17.04.2014.

Відповідно п. 2.1, 2.2 до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерство юстиції України №43/5 від 20.05.2003 дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру.

Унесення до Єдиного реєстру даних про виконавчий документ здійснюється у відповідному органі ДВС протягом двох робочих днів з дня надходження виконавчого документа до державного виконавця.

Згідно п. 3.1, 3.2, 3.3 Положення, до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Судом встановлено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору складена 05.02.2014, проте згідно роздруківки відомостей про виконавче провадження №41759150 зазначена постанова була внесена до Єдиного реєстру 16.04.2014, що свідчить про порушення державним виконавцем відповідача вимог зазначеного Положення.

З наведених вище підстав, суд доходить висновку, що державним виконавцем відповідача постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.02.2014 складена з порушеннями вимог Закону України №606-XIV та Положення, є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відповідача про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2014 про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 16.04.2014 державним виконавцем відповідача була складена постанова про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої сума боргу сплачена, а виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не стягнуті, а також оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача виконавчого збору.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.02.2014, неправомірною є також і постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача виконавчого збору від 16.04.2014, так як зазначена постанови складена на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.02.2014, яка визнана судом протиправною.

Також, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи позивачем станом на 15.04.2013 сума боргу у розмірі 265641,32 грн. перерахована стягувану в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №271, 272, 702, 812.

Зазначене підтверджується інформацією про виконавче провадження, що міститься в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень №41759250, відповідно до якої загальні результати виконавчого провадження - виконавчий документ фактично виконано, рішення боржником виконано добровільно. Таким чином, позивачем добровільно було виконано наказ Господарського суду Запорізької області від 30.10.2012.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваних постанов про стягнення з позивача виконавчого збору від 05.02.2014 ВП №41759150 та про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору від 16.04.2014 ВП №43023614, а відтак про необхідність їх скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Квитанцією від 22.04.2014 №7 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 73,08 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, то з Державного бюджету України на користь позивача мають бути стягнуті понесені ним судові витрати у розмірі 73,08 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Москаленка Є.А. від 05.02.2014 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» виконавчого збору у розмірі 26564,13 грн., прийняту в межах виконавчого провадження №41759150.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Москаленка Є.А. від 16.04.2014 про відкриття виконавчого провадження №43023614 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» виконавчого збору у розмірі 26564,13 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» (код ЄДРПОУ 05755571, зареєстроване: 69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 9) судовий збір у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 30.05.2014.