Рішення № 39214531, 16.06.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2014 р. Справа № 903/466/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ", м. Луцьк

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 73334,83 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Олексюк В.В., довіреність №553 від 18.04.2014р.

від відповідача: н/з

Права та обов'язки представнику позивача роз'яснені відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 73334,83 грн. заборгованості, з них 63638,52 грн. основного боргу, 1837,55 грн. пені, 1165,39 грн. - штрафу, 4078,86 грн. - 35% річних, 2614,51 грн. інфляційних втрат та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт карт на АЗС №С01206 від 01.12.2013р., видаткові накладні №13354 від 31.01.2014р., №34003 від 28.02.2014р., №34854 від 28.02.2014р., акт приймання-передачі б/н паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. на суму 32966,71 грн. та 2 акти приймання-передачі б/н паливно-мастильних матеріалів за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. на суми 1584,04 грн. та 39687,77 грн. відповідно.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.05.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 11.06.2014р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

10.06.2014р. через канцелярію суду представником позивача подано розрахунок інфляційних втрат із зазначенням початкових та кінцевих дат періодів прострочення оплати по кожній видатковій накладній окремо, витяг з ЄДРПОУ на відповідача(станом на 05.06.2014р.), читабельну копію банківської виписки, якою стверджується часткова проплата відповідача у розмірі 10600 грн., підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

В судовому засіданні 11.06.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Відповідач вимог ухвали суду від 22.05.2014р. не виконала, в судове засідання 11.06.2014р. не з'явилася, компетентного представника не направила, витребуваних ухвалою суду документів не надала, ухвала господарського суду від 22.05.2014р. повернулася суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Дана ухвала була надіслана відповідачу на адресу зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців(витяг станом на 05.06.2014р.), а саме на адресу: АДРЕСА_1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

01.12.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" (далі -Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт карт на АЗС №С01206 (далі - Договір)(а.с.9-17).

Згідно п.2.1 Договору Продавець зобов'язувався передати у власність покупця через АЗС з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ), а покупець повинен прийняти та оплатити вартість ПММ на умовах Договору.

Згідно п.3.1 Договору Продавець постачає Покупцю ПММ частинами на умовах ЕХW (Інкотермс 2010) франко-термінали АЗС, шляхом вибірки Покупцем (Довіреною особою Покупця) ПММ з АЗС.

Згідно п.3.5 Договору приймання-передача ПММ по кількості та асортименті здійснюється Покупцем (Довіреною особою Покупця) на терміналі АЗС за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки, згідно кількісних показників чека з Р08-терміналу, або спеціальної відомості, після чого претензії по кількості та асортименті ПММ продавцем не приймаються.

Згідно п.4.1 Договору ціна ПММ визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ в інформаційному табло АЗС. Сторони погодили, що ціна ПММ є узгодженою, коли Покупець (Довірена особа Покупця) здійснили вибірку ПММ з АЗС на умовах даного Договору та отримали документ, що визначений у п.3.5. В ціну ПММ включено податок на додану вартість. Ціна ПММ відображається в чеку з Р08-термінала, відомості та підтверджується видатковими накладними або актами приймання-передачі

Згідно п.4.2 Договору розрахунки за ПММ здійснюються Покупцем в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, або внесення грошових коштів в касу Продавця. При безготівковій формі розрахунків виконанням Покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Згідно п.4.4 Договору оплата Покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом 21 календарних днів з моменту фактичного отримання Покупцем (Довіреною особою) ПММ на АЗС.

Згідно п.5.1 Договору Покупець зобов'язаний належно виконувати умови даного Договору, в тому числі вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості отриманих ПММ у відповідності до умов розділу 4, та/або відповідних додатків чи доповнень до даного Договору.

Згідно п.12.1 Договору останній набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

На виконання умов зазначеного Договору позивачем згідно видаткових накладних №13354 від 31.01.2014р. на суму 32966,71 грн., №34003 від 28.02.2014р. на суму 1584,04 грн., №34854 від 28.02.2014р. на суму 39687,77 грн.(а.с.18-20) та актів приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. на суму 32966,71 грн.(а.с.21), 2 акти за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. на суми 1584,04 грн. та 39687,77 грн. відповідно(а.с.22-23), було передано відповідачу ПММ на загальну суму 74238,52 грн..

31.01.2014р. відповідач частково оплатила вартість отриманих ПММ в сумі 10600 грн. що стверджується випискою з банку(а.с.25).

Станом на час розгляду справи, в порушення умов Договору, відповідачем вартість отриманих ПММ на суму 63638,52 грн. не оплачено, контррозрахунку заборгованості не надано. Дана заборгованість також стверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін(а.с.24).

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт карт на АЗС №С01206 від 01.12.2013р., предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу ПММ, отримання їх відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 63638,52 грн.

Сума заборгованості 63638,52 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 1837,55 грн., за періоди прострочення оплати з 22.02.2014р. по 18.05.2014р. на суму заборгованості 22366,71 грн. по видатковій накладній №13354, з 22.03.2014р. по 18.05.2014р. на суму заборгованості 1584,04 грн. по видатковій накладній №34003, з 22.03.2014р. по 18.05.2014р. на суму заборгованості 39687,77 грн. по видатковій накладній №34854, слід зазначити наступне.

Згідно п.9.2 Договору у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов розділу 4 даного Договору, Покупець зобов'язується на користь Продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у визначені деяких дат початку періоду нарахувань штрафних санкцій.

Як було зазначено вище, згідно п.4.4 Договору оплата Покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом 21 календарних днів з моменту фактичного отримання Покупцем (Довіреною особою) ПММ на АЗС.

Право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто згідно видаткової накладної №13354, нарахування штрафних санкцій слід проводити з 24.02.2014р.(оскільки 22.02.2014р. та 23.02.2014р. - вихідні дні), а по видаткових накладних №34003 та №34854 з 24.03.2014р. (оскільки 22.03.2014р. та 23.03.2014р. - вихідні дні).

Суд провівши власний перерахунок пені зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 1848,02 грн., з них за періоди з 24.02.2014 р. по 18.05.2014 р. на суму 22366,71 грн., з 24.03.2014 р. по 18.05.2014 р. на суму 1584,04 грн., з 24.03.2014 р. по 18.05.2014 р. на суму 39687,77 грн.. Відтак вимога про стягнення пені в розмірі 1837,55 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1165,39 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.9.2 Договору у непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення заборгованості, Покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Продавця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12).

Суд провівши власний перерахунок штрафу зазначає, що арифметично вірним розрахунком останнього є сума 6363,85 грн.(2236,67 грн. + 158,40 грн. + 3968,78 грн. = 6363,85 ). Відтак вимога про стягнення штрафу в розмірі 1165,39 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення 2614,51 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд перевіривши методику та правильність нарахування інфляційних втрат в розмірі 2614,51 грн.(за періоди березень - квітень 2014 р. на суму боргу 22366,74 грн., квітень 2014 р. на суму боргу 1584,04 грн., квітень 2014 р. на суму боргу 39687,77 грн.), які визначені позивачем у розрахунку, погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 4078,86 грн. 35% річних, суд зазначає наступне.

Згідно п.9.3 Договору за прострочення виконанн грошового зобов'язання згідно умов даного Договору, Покупець повинен сплатити проценти у розмірі 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення, згідно зі ст. 625 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сторони у Договорі погодили між собою розмір процентів, що склав 35% річних.

Суд провівши власний перерахунок встановив, що розмір 35% річних, який підлягає до стягнення становить 4017,83 грн..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення 35% річних в розмірі 4078,86 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 4017,83 грн., в решті вимоги щодо стягнення 35% у розмірі 61,03 грн. слід відмовити.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 73334,83 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 73273,80 грн., 63638,52 грн. - основний борг, 1837,55 грн. - пеня, 1165,39 грн. - штраф, 4017,83 грн. - 35% річних, 2614,51 грн. - інфляційні втрати, в частині стягнення 61,03 грн. 35% річних - відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1825,48 грн. судового збору, в іншій частині (1,52 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37821544) 73273,80 (сімдесят три тисячі двісті сімдесят три гривні вісімдесят копійок) грн., з них 63638,52 грн. - основний борг, 1837,55 грн. - пеня, 1165,39 грн. - штраф, 4017,83 грн. - 35% річних, 2614,51 грн. - інфляційні втрати та 1825,48 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять гривень сорок вісім копійок) грн. сплаченого позивачем судового збору.

3. У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення 61,03 грн. - 35% річних - відмовити.

Повний текст рішення складено

16.06.14

Суддя А. С. Вороняк