Рішення № 39214508, 16.06.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2014 р. справа №903/402/14

за позовом підприємця ОСОБА_1, м. Нововолинськ

до відповідача: Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь", м. Луцьк

про стягнення 54 748 грн. 17 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець, ОСОБА_2 - представник, адвокат (договір від 23.01.2014р.)

від відповідача: Давидюк В.Г. - представник (дов. від 03.04.2014р. №63)

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" 77 834,65 грн., що містить в собі 15 794,65 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди за ремонт автобуса, 1 960 грн. у відшкодування витрат, понесених у зв'язку із транспортуванням автотранспортного засобу, 60 080 грн. втраченого прибутку (упущеної вигоди). Крім того позивачем при пред'явленні позову до суду ініціювалось питання стосовно відшкодування підприємцю за рахунок відповідача суми судових витрат 7 756,70 грн., в тому числі 1 200 грн. у відшкодування витрат на проведення експертизи, 5 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, 1 556,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 19.05.2014р., зобов'язано позивача поруч з іншими документами надати суду розгорнуті (деталізовані) та окремо розмежовані розрахунки витрат на правову допомогу на суму 5 000 грн. та судового збору на суму 1 556,70 грн.

В судовому засіданні 19.05.2014р., в порядку, визначеному ст. 77 ГПК України, за клопотанням представника позивача, з метою надання суду додаткових документів в обгрунтування позовних вимог, було оголошено перерву до 29.05.2014р.

В судовому засіданні 29.05.2014р., в порядку, визначеному ст. 77 ГПК України, з метою ознайомлення із наданими позивачем в судовому засіданні додатковими поясненнями, зменшенням позовних вимог, подання відповідачем письмових пояснень стосовно клопотання сторони, було оголошено перерву до 16.06.2014р.

В судовому засіданні позивач та його представник, надавши на вимогу суду витребувані документи, посилаючись на доводи та обгрунтування, викладені у позовній заяві, та документи, долучені до матеріалів справи, пред'явлені позовні вимоги підтримали і просять суд задовольнити позов.

При цьому підприємцем ОСОБА_1 та її представником засвідчується, що при зверненні до суду з відповідним позовом розмір позовних вимог було визначено невірно (в меншому розмірі ніж заявлено) - на загальну суму 77 834,65 грн., хоча фактично загальний розмір позовних вимог підприємця ОСОБА_1 становив 83 534,65 грн., в тому числі: 15 794,65 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди за ремонт автобуса, 1 960 грн. у відшкодування витрат, понесених у зв'язку із транспортуванням автотранспортного засобу, 60 080 грн. втраченого прибутку (упущеної вигоди), 1 200 грн. у відшкодування витрат на проведення експертизи, 4 500 грн. витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з її наданням підприємцю, як цивільному позивачу у Нововолинському міському суді, адвокатом ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи №0312/2664/2012.

Посилаючись на додаткові письмові пояснення від 29.05.2014р. (а.с. 112-114) та документи в їх обгрунтування, додаткові пояснення від 09.06.2014р. (а.с. 139-140), позивач та її представник засвідчують, що останні зменшують розмір позовних вимог, пред'явлених до ПВТП "Світязь" та просять суд стягнути з відповідача 54 748,17 грн., в тому числі 15 794,65 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди за ремонт автобуса, 1 960 грн. у відшкодування витрат, понесених у зв'язку із транспортуванням автотранспортного засобу, 31 293,52 грн. втраченого прибутку (упущеної вигоди), 1 200 грн. у відшкодування витрат на проведення експертизи, 4 500 грн. витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з її наданням підприємцю, як цивільному позивачу у Нововолинському міському суді, адвокатом ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи №0312/2664/2012.

Також позивач та її представник просять суд покласти на відповідача обов'язок відшкодування підприємцю понесених нею витрат, пов'язаних із поданням позову до господарського суду, в тому числі 500 грн. витрат на правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_2, а також 1 827 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

За результатами розгляду відповідного клопотання позивача судом встановлюється та обставина, що при поданні позовної заяви підприємцем ОСОБА_1 було невірно визначено ціну позову, з врахуванням пояснень позивача та його представника, висловленої в суді позиції щодо вимог підприємця, сформувалась нова ціна позову, яка складає 54 748,17 грн. та, з огляду на котру, і вирішується даний спір.

Розглянувши зазначене клопотання позивача щодо зменшення позовних вимог, господарський суд вважає, що відповідна заява сторони є підставною та підлягає до задоволення.

При цьому судом враховано, що передбачені ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідач у відзиві від 14.05.2014р. на позовну заяву та доповненнях від 03.06.2014р. до відзиву (а.с. 102-105, 134-136), а також представник ПВТП "Світязь" своїми усними поясненнями, наданими в судовому засіданні, з приводу пред'явлених підприємцем ОСОБА_1 позовних вимог висловлюють часткові заперечення, погоджуються із вимогами стосовно стягнення з підприємства на користь суб'єкта підприємницької діяльності 3 152,04 грн. у відшкодування витрат на ремонт автобуса та 1 960 грн. у відшкодування витрат, понесених у зв'язку із транспортуванням транспортного засобу. Не заперечує відповідач також щодо відшкодування позивачу 500 грн. витрат на оплату наданих адвокатських послуг та часткове (пропорційно розміру підставних позовних вимог) відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відповідач позов заперечує, просить суд в їх задоволенні відмовити.

При цьому стороною засвідчується наступне:

Витрати підприємця ОСОБА_1 на ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автобуса становлять 53 153,04 грн. Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів загальна сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого становить за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю 100 тисяч гривень, за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 50 тисяч гривень. Позивачем зазначається, що із загальної суми витрат, понесених на ремонт автомобіля, страховою компанією "ПЗУ Україна" було сплачено 37 358,39 грн., до стягнення з відповідача заявлено суму в розмірі 15 794,65 грн., що складає різницю між загальною вартістю відновлювальних робіт 53 153,04 грн. та відшкодованою страховою компанією сумою 37 358,39 грн. Проте, позивачем не враховано, що у відповідності до полісу №АВ/1677971 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності загальна сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 грн. Відтак відповідач погоджує суму належного йому до відшкодування платежу в розмірі 3 153,04 грн., що становить різницю між вартістю понесених витрат на ремонт 53 153,04 грн. та лімітом відповідальності страхової компанії 50 000 грн.

Щодо заперечення відносно стягнення з ПВТП "Світязь" на користь підприємця ОСОБА_1 60 080 грн., а згодом зменшеної до 31 293,52 грн. суми упущеної вигоди, відповідачем засвідчується, що згідно розрахунків позивача зазначена сума становить втрачений прибуток за період з 01.09.2012р. по 23.05.2013р. внаслідок невикористання транспортного засобу за призначенням (перевезення пасажирів).

Пред'явлення відповідної вимоги покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання транспортного засобу. В даному випадку вимоги позивача базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання пошкодженого автобуса з урахуванням середньомісячного прибутку, який отримує підприємець. Такі розрахунки позивача є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який могла б отримати підприємець ОСОБА_1

Витрати підприємця ОСОБА_1 на правову допомогу в сумі 4 500 грн. (оплачені послуги адвоката за надання цивільному позивачу правової допомоги в Нововолинському міському суді при розгляді кримінальної справи) та на проведення автотоварознавчої експертизи на суму 1 200 грн., призначеної тим же судом у відповідності до постанови від 08.11.2012р., відповідач спростовує посилаючись на те, що вказані витрати не належать до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, а підлягають до відшкодування в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. В аспекті розгляду даної справи вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: 01 вересня 2012 року, приблизно об 11 год. 30 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем ЗИЛ-431410, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі вулиці Маяковського в напрямку перехрестя з вулицею Соборна в межах міста Нововолинська, на перехресті з вулицею Соборна, проігнорував вимоги дорожнього знаку пріоритету 2.1. "Дати дорогу", допустив грубу необережність, не надавши перевагу в русі автобусу марки "Богдан А09202", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався справа від нього по головній дорозі вулиці Соборна в напрямку мікрорайону Шахтарський в місті Нововолинську, та допустив зіткнення з останнім. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автобуса "Богдан А09202" р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5, отримав тяжкі тілесні ушкодження по признаку небезпечності для життя, пасажир даного автобуса ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості по признаку тривалості розладу здоров'я.

ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки своїми діями він грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3(б), 12.3, 16.11 Правил дорожнього руху України, і вказані порушення знаходяться у прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою і наслідками, що настали, тобто спричиненням потерпілим тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Визначені обставини та винні дії особи встановлені вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 11.06.2013р. у справі №0312/2664/2012 з врахуванням ухвали Апеляційного суду Волинської області від 23.07.2013р. у даній справі (а.с. 13-17).

Судом визначається, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ЗИЛ-431410 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах із Приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь", займаючи посаду водія (довідка - а.с. 26), зазначений автомобіль належний на праві власності визначеному підприємству (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - а.с. 25 на звороті). Автобус марки "Богдан А09202" р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 перебував та на даний час перебуває у власності ОСОБА_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - а.с. 22), використовується останньою з метою здійснення підприємницької діяльності - перевезення пасажирів маршрутним транспортом (Ліцензія серії НОМЕР_5 від 10.04.2012р. - а.с. 21).

На день скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ПВТП "Світязь" була зареєстрована в ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (поліс №АВ/1677971 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.01.2012р. - а.с. 25).

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1187 ЦК України передбачено обов'язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка на відповідній правовій підставі ним володіє.

Згідно статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових обов'язків.

Судом засвідчується, що постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 08.11.2012р. (а.с. 27) при розгляді кримінальної справи №0312/2664/2012, з метою визначення ринкової вартості автобуса марки "Богдан А09202" р.н. НОМЕР_2 на момент ДТП із врахуванням зносу, визначення вартості відновлювального ремонту автобуса, встановлення розміру збитків у зв'язку з технічними пошкодженнями автотранспортного засобу, було призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ "Таір-Експерт".

Висновком експерта №00025 від 11.03.2013р. із додатками (а.с. 28-52), актами оглядів транспортного засобу (а.с. 53, 54) підтверджується, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Богдан А09202" р.н. НОМЕР_2 внаслідок його пошкоджень в ДТП, в цінах на момент пошкодження складав 62 119,01 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що підприємцем ОСОБА_1 було здійснено ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого внаслідок ДТП автотранспортного засобу.

Так, відповідно до укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Силком" договору на технічне обслуговування та ремонт автомобіля №19/03 від 21.03.2013р. (а.с. 63-64), виставлених виконавцем за угодою підприємцю до оплати рахунків-фактур №СФ-0000157 від 18.04.2013р. на суму 10 000 грн., №СФ-0000194 від 15.05.2013р. на суму 53 153,04 грн. (а.с. 65-66), підписаного між договірними сторонами акту №РН-0000197 від 23.05.2013р. здачі-прийняття робіт (а.с. 67), загальна вартість відновлювального ремонту автобуса марки "Богдан А09202" р.н. НОМЕР_2 (з врахуванням вартості ремонтних робіт, матеріалів, запчастин та ПДВ) склала 53 153,04 грн.

Суму 53 153,04 грн. було в повному об'ємі сплачено підприємцем ОСОБА_1 товариству "Силком", що підтверджується долученими до матеріалів справи (а.с. 68) квитанціями до прибуткових касових ордерів №14 від 21.03.2013р. на суму 9 000 грн., №17 від 18.04.2013р. на суму 10 000 грн., №21 від 23.05.2013р. на суму 34 153,04 грн.

Викладені обставини свідчать про те, що вартість відновлювального ремонту автобуса "Богдан А09202" р.н. НОМЕР_2 в розмірі 53 153,04 грн. відповідно до положень чинного законодавства України відноситься до прямих збитків підприємця ОСОБА_1, заподіяних внаслідок неправомірних дій іншої сторони, зокрема, ПВТП "Світязь".

До таких збитків суд також відносить витрати підприємця-позивача в загальному розмірі 1 960 грн., понесені у зв'язку з транспортуванням пошкодженого внаслідок ДТП автотранспортного засобу. Визначена сума та розмір збитків підтверджені долученими до матеріалів справи (а.с. 58-62) актом виконаних робіт з транспортування (перевезення) аварійного транспортного засобу №67 від 06.03.2013р. на суму 1 600 грн., сплачену згідно квитанції до прибуткового касового ордера №85 від 06.03.2013р., а також актом виконаних робіт з буксирування транспортного засобу від 01.09.2012р. на суму 360 грн., сплачену позивачем згідно товарного чеку від 01.09.2012р.

Також судом встановлено, що у відповідності до полісу №АВ/1677971 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.01.2012р. (а.с. 25) ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно платіжних документів (а.с. 69-72) в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події, а саме в рахунок відшкодування вартості відновлювальних робіт по ремонту пошкодженого автобуса "Богдан А09202" р.н. НОМЕР_2, було сплачено підприємцю ОСОБА_1 суму в загальному розмірі 37 358,39 грн.

Суму в розмірі 15 794,65 грн., котра складає різницю між вартістю відновлювальних робіт 53 153,04 грн. та відшкодуванням в розмірі 37 358,39 грн., здійсненим страховою компанією, було включено позивачем до ціни позову та пред'явлено до стягнення з ПВТП "Світязь", як з особи, з вини котрої було заподіяно шкоду. Також до відповідача в зазначеному аспекті було пред'явлено вимогу стосовно відшкодування збитків в розмірі 1 960 грн., понесених у зв'язку із транспортуванням аварійного транспортного засобу.

Розглянувши відповідні позовні вимоги, суд вважає, що останні, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 960 грн. у відшкодування збитків, понесених у зв'язку із транспортуванням транспортного засобу, є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в аспекті положень статей 22, 1172, 1187 Цивільного кодексу України.

За результатами розгляду позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на користь підприємця ОСОБА_1 15 794,65 грн. у відшкодування збитків, понесених у зв'язку з відновлювальними роботами по ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автотранспортного засобу, суд приходить до висновку про часткову (на суму 3 153,04 грн.) їх підставність та необхідність відмови позивачу у задоволенні цих вимог на суму завданих збитків 12 641,61 грн.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:

Як вже було визначено вище, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1187 ЦК України передбачено обов'язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка на відповідній правовій підставі ним володіє. Згідно статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових обов'язків.

Судом встановлено, що належним володільцем транспортного засобу - автомобіля ЗИЛ-431410 р.н. НОМЕР_1, керуючи котрим громадянин ОСОБА_4 здійснив дорожньо-транспортну пригоду, виступає Приватне виробничо-торгове підприємство "Світязь", на котрого, у відповідності до зазначених положень законодавства, покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

На думку суду, обов'язок по відшкодуванню шкоди, в даному випадку, повинен покладися на ПВТП "Світязь" на суму, розмір котрої необхідно визначати з врахуванням положень чинного законодавства України.

В даному аспекті судом встановлено, що згідно з полісом №АВ/1677971 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.01.2012р. (а.с. 25) ПВТП "Світязь" застрахувало свою відповідальність, як власник наземного транспортного засобу, у ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна". Положеннями пунктів 2-4 полісу визначається, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого встановлено: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн., розмір франшизи - 0 грн.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати умови договору.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Нормами даної статті Закону передбачено також випадки, умови та розмір відшкодування потерпілому і моральної шкоди, вимоги про відшкодування якої пред'явлені позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач ПВТП "Світязь" застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник наземного транспортного засобу, згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 988 ЦК України, суд вважає, що обов'язок по відшкодуванню спричиненої позивачу шкоди шляхом здійснення страхової виплати, у відповідності до полісу №АВ/1677971 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.01.2012р. покладається в першу чергу на ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (в межах та розмірах, визначених з врахуванням страхової суми (ліміту відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн.), а в іншій сумі, котра не покривається розміром страхового відшкодування, на особу, з вини котрої заподіяно шкоду.

При визначенні суми відшкодування, котра підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, судом враховувались загальний розмір витрат, понесених підприємцем ОСОБА_1 на відновлювальний ремонт автомобіля - 53 153,04 грн., розмір страхового відшкодування, здійсненого страховою компанією - 37 358,39 грн., а також розмір встановленої страхової суми (ліміту відповідальності) визначеної полісом №АВ/1677971 від 01.01.2012р. - 50 000 грн.

Також в даному аспекті судом враховуються положення Цивільного кодексу України, статтею 1194 котрого визначається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розглянувши в судовому засіданні позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з відповідача 31 293,52 грн. зменшеної суми упущеної вигоди (суми доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене), господарський суд приходить до висновку, що останні є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково - на суму 4 701,36 грн., а в частині стягнення решти заявленої суми в позові слід відмовити.

При цьому судом засвідчується наступне:

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом ст. 22 ЦК України збитками, у тому числі є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто, упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

В обгрунтування позовних вимог в цій частині, зокрема, в підтвердження розміру доходів від підприємницької діяльності, котрі позивач міг би отримати за період перевезень пасажирів маршрутним транспортом у період технічної несправності автобуса з 01.09.2012р. по 23.05.2013р., підприємцем ОСОБА_1 здійснюються посилання на середньомісячні прибутки, які отримував позивач, обґрунтовуються такі вимоги також довідкою №0319001150 про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій, письмовими звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій підприємця за період з січня по серпень місяць 2012 року (а.с. 75-83).

Судом засвідчується, що втрачений прибуток та його розмір позивачем обґрунтовується з посиланнями на наступні обставини та докази:

Відповідно до Ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_5 від 10.04.2012р. (а.с. 116) підприємець ОСОБА_1 отримала дозвіл на внутрішні перевезення пасажирів автобусами. Згідно з ліцензійною карткою серії НОМЕР_6 (а.с. 117) підприємець, як ліцензіат внутрішнього перевезення пасажирів автобусами, на підставі Ліцензії отримала дозвіл №60 на перевезення автобусом марки "Богдан А09202" (а.с. 118), який зареєстрований згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 (а.с. 119).

На підставі договору №55 від 15.06.2010р. (а.с. 12), укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та виконкомом Нововолинської міської ради, підприємець, як перевізник, отримала дозвіл №60 на перевезення пасажирів по маршрутах №№2, 3 автобусом марки "Богдан" на період з 15.06.2010р. по 14.06.2015р.

Відповідно до книги обліку розрахункових операцій за період з 02.09.2012р. (день пошкодження автобуса в ДТП) по 23.05.2013р. (дата підписання акту прийому-здачі робіт по ремонту автобуса) валовий дохід становив 11 899 грн. в місяць, відповідно за дев'ять місяців валовий дохід складав би 107 091 грн. Валовий дохід підтверджується підприємцем ОСОБА_1 шляхом надання довідки №0319001150 про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та письмових звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій за січень-серпень 2012 року (а.с. 75-83).

Водіями автобуса марки "Богдан" на маршруті №2 та №6 відповідно до трудових договорів від 01.07.2007р. і 28.03.2012р. (а.с. 120-122) працювали громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Заробітна плата за вказаними договорами становила не менше 103% мінімальної заробітної плати. Відповідно до довідки підприємця ОСОБА_1 вказаним водіям за період з вересня 2012 року по травень 2013 року була нарахована і виплачена заробітна плата на суму 10 516,80 грн. кожному, до Пенсійного фонду відповідно сплачено єдиний соціальний внесок в розмірі 7 921,26 грн.

Цивільно-правова відповідальність підприємця ОСОБА_1 була забезпечена страховим полісом (а.с. 124) вартістю 453,62 грн.

Пошкоджений в ДТП автобус забезпечувався технічним обстеженням спеціаліста, вартість техогляду становила 200 грн. за шість місяців.

Підприємець ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування і тому не зобов'язана вести облік та зберігати документи на придбання паливно-мастильних матеріалів а тому розрахунок цих витрат позивачем проводився на підставі фактичних витрат палива та масел і фільтрів для даного типу автобуса на кількість кілометрів експлуатації. Ці дані зазначені в розрахунку і становлять: витрати коштів на придбання дизпалива в літній період 19 152 грн; витрати коштів на придбання дизпалива взимку 25 630 грн.; вартість масел і фільтрів із врахуванням вартості робіт на цей період - 1 410 грн.

Враховуючи викладені обставини позивач вважає, що втрачений прибуток являє собою різницю між валовим доходом та витратами на експлуатацію автобуса і заробітну плату водіїв з внесками у пенсійний фонд і, таким чином, становить 31 293,52 грн.

Судом приймаються до уваги обгрунтування позивача в цій частині позовних вимог, зокрема, з посиланнями місячний розмір валового доходу (11 899 грн.), на очікувані доходи підприємця за 9 місяців (107 091 грн.), з врахуванням при цьому 1 410 грн. вартості заміни мастил та фільтрів, вартості полісу ОСЦПВ 453,62 грн., 200 грн. вартості технічного огляду, заробітної плати водіїв 21 033,60 грн., сплаченого при цьому єдиного соціального внеску 7 921,26 грн.

Разом з тим судом засвідчується, що розрахунки упущеної вигоди з посиланнями та з врахуванням витрат коштів на придбання пального в літній (на суму 19 152 грн.) та зимовий (на суму 25 630 грн.) періоди проведені позивачем з врахуванням протяжності маршруту та загальної відстані, здійсненої автомобілем за один день роботи (105 км., 7 оборотних рейсів) з врахуванням витрат пального 16 літрів на 100 кілометрів в літній період та 17,6 літрів пального на 100 кілометрів в зимовий період.

Із зазначеними розрахунками, які, на думку суду, носять характер припущень, суд не погоджується та визначає при цьому витрати пального на обслуговуючий транспортний засіб з врахуванням технічних характеристик автобуса "Богдан А-09202" з двигуном 4,570, визначених заводом-виробником "Богдан" (а.с. 137-138).

Здійснивши розрахунки витрат пального у певні періоди з врахуванням технічних характеристик автотранспортного засобу, протяжності маршруту та загальної кількості оборотних рейсів в день та денної відстані проїзду транспортного засобу, судом здійснено висновки, що з врахуванням розходу палива 26,5 літрів на 100 кілометрів, 1,05 км. середнього кілометражу, 9,50 грн. середньої вартості палива у період з вересня 2012 року по травень місяць 2013 року та 270 днів перебування автомобіля під ремонтом, витрати на придбання палива повинні становити 71 371,13 грн., а не 44 782 грн., як зазначено позивачем.

Відтак з врахуванням викладених обставин, розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) складатиме 4 701,36 грн. (з розрахунку: 107 091 грн. очікуваного доходу за 9 місяців згідно розрахунків позивача - 71 371,13 грн. вартості палива, визначеної судом - 1 410 грн. визначеної позивачем вартості заміни мастил - 453,62 грн. вартості полісу ОСЦПВ - 200 грн. вартості технічного огляду автомобіля - 21 033,60 грн. заробітної плати водіїв, - 7 921,26 грн. сплаченого внеску до пенсійного фонду = 4 701,36 грн.)

Розглянувши позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з відповідача 1 200 грн. у відшкодування витрат на проведення експертизи, суд вважає останні безпідставними та відмовляє у їх задоволенні. При цьому засвідчується, що фактично зазначені витрати були понесені цивільним позивачем - підприємцем ОСОБА_1 під час розгляду Нововолинським міським судом кримінальної справи №0312/2664/2012.

Положеннями ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, також відносяться витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Як вже зазначалось судом, постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 08.11.2012р. (а.с. 27) при розгляді кримінальної справи №0312/2664/2012, з метою визначення ринкової вартості автобуса марки "Богдан А09202" р.н. НОМЕР_2 на момент ДТП із врахуванням зносу, визначення вартості відновлювального ремонту автобуса, встановлення розміру збитків у зв'язку з технічними пошкодженнями автотранспортного засобу, було призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ "Таір-Експерт".

Відтак суд вважає, що витрати на проведення та подальшу оплату автотоварознавчої експертизи, призначеної постановою Нововолинського міського суду від 08.11.2012р., підлягають відшкодуванню саме зазначеним судом в порядку та на підставах, визначених положеннями Цивільного процесуального та Кримінального процесуального кодексів України.

З аналогічних підстав та обґрунтувань відхиляються господарським судом і позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з відповідача 4 500 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з її наданням підприємцю, як цивільному позивачу, у Нововолинському міському суді, адвокатом ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи №0312/2664/2012.

Також судом засвідчується, що за результатами розгляду кримінальної справи №0312/2664/2012 (вирок Нововолинського міського суду від 11.06.2013р. та ухвала Апеляційного суду Волинської області від 23.07.2013р. - а.с. 13-17) питання стосовно повернення підприємцю ОСОБА_1 понесених нею витрат у зв'язку з оплатою експертизи та адвокатських послуг не вирішувались, хоча заявлялись цивільним позивачем до стягнення з ПВТП "Світязь".

Необхідність захисту підприємцем ОСОБА_1 своїх порушених прав спричинило її звернення до господарського суду з відповідним позовом та понесення при цьому витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно з п. 1.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) відповідно до частин п'ятої, шостої статті 28 ГПК громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката, або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги.

Відповідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру").

Судом встановлено, що між підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2, діючим на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №182 від 27.09.1998р. (а.с. 88), було укладено договір про надання правової допомоги від 16.10.2012р. (а.с. 92) у відповідності до умов котрої адвокат ОСОБА_2 прийняв на себе обов'язок щодо надання підприємцю ОСОБА_1 правової допомоги при підготовці і поданні позовної заяви і при розгляді справи в судах усіх інстанцій, як позивачу.

Матеріали справи (а.с. 94) містять в собі розрахунок розміру витрат на правову допомогу від 05.02.2014р., а також платіжні документи (квитанція до прибуткового касового ордера №3 від 05.02.2014р. на суму 500 грн.) в підтвердження вартості адвокатських послуг та проведення їх оплати стороною.

Оцінивши клопотання підприємця ОСОБА_1 стосовно стягнення на її користь з ПВТП "Світязь" 500 грн. у відшкодування оплати наданих адвокатських послуг суд вважає за можливе задовольнити останнє.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини ПВТП "Світязь", витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що понесла підприємець ОСОБА_1, слід відшкодувати їй у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок відповідача (пропорційно розміру підставних і задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 22, 979, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" (м. Луцьк, вул. Офіцерська, 20а, код ЄДРПОУ 13364650) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 3 153,04 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, пов'язаної із ремонтом автобуса, 1 960 грн. у відшкодування витрат, понесених у зв'язку із транспортуванням автотранспортного засобу, 4 701,36 грн. втраченого прибутку (упущеної вигоди), а всього 9 814,40 грн., 500 грн. в повернення витрат на оплату послуг адвоката та 327,52 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В.А. Войціховський

Повне рішення

складено

16.06.2014р.