Постанова № 39213952, 30.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2014 року № 826/3136/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К. Ю., суддів Скочок Т.О., Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до третя особа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України Державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення податкового боргу В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України (далі по тексту - відповідач), третя особа, Державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», в якому просить суд звернути стягнення податкового боргу на додану вартість у розмірі 1826243,87 грн. та податкового боргу з земельного податку у розмірі 141392,60 грн. на кошти Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України, в управлінні якого перебуває Державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2014 року закрито провадження у справі в частині звернення стягнення податкового боргу на додану вартість у розмірі 1145667,45 грн.

Позивач зазначає, що Державне підприємство має податковий борг у розмірі 1967636,47 грн., проте вжиті ДПІ заходи з погашення податкового боргу не призвели до погашення податкового боргу Державним підприємством.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що в межах компетенції Міністерством вживаються всі можливі заходи з погашення податкового боргу Підприємства. При цьому, Міністерство зазначає, що ДПІ не вжито всіх заходів із стягнення податкового боргу з Підприємства, які є передумовою стягнення суми боргу з Міністерства. Відповідач зазначає, що на даний час визначено перелік майна Підприємства на яке може бути звернуто стягнення з метою задоволення позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з розпорядженням КМ України від 9 листопада 2011 р. № 1114-р Державне підприємство "Державний проектний інститут "Запоріжцивільпроект"(код з ЄДР 05482972; адреса: 69095, м. Запоріжжя, Жовтневий район, пл. Пушкіна, 4) входить до переліку державних підприємств, цілісні майнові комплекси яких знаходяться у сфері управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, що також підтверджується і Спеціальним витягом з ЄДР, залученим до справи.

Згідно із Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та відповідно до повідомлення ФДМУ від 31.05.2012 р. № 10-24-82-16 "Державне підприємство" включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Міністерством, Державним підприємством не спростовується та підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство на час звернення ДПІ із позовом має податковий борг у розмірі 1967636,47 грн., який виник у зв'язку із самостійним визначенням Державним підприємством у податкових деклараціях (уточнюючих розрахунках), поданих в період з червня 2009 року по січень 2014 року, сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та земельного податку, які не були сплачені у встановлений строк та набули статусу податкового боргу.

Крім того, податковий борг виник також за результатами перевірок Державного підприємства на підставі податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 р. № 0000751600 на суму 5 465,74 грн. (ПДВ), від 26.10.2011 р. № 0003031600 на суму 34614,65 грн. (ПДВ), від 05.10.2011 р. № 0002291600 на суму 6 989,09 грн. (ПДВ), від 27.07.2012 р. № 0002131600 (штраф), від 20.06.2013 р. № 0001271600 (штраф), які отримані Державним підприємством та не оскаржувались, а визначені в них податкові зобов'язання не були сплачені своєчасно та також набули статусу податкового боргу, що також не заперечується Міністерством та Державним підприємством.

У зв'язку з наявністю у Державного підприємства податкового боргу останньому надсилалися податкові вимоги: від 02.02.2009 р. № 1395/10/04 на суму 99462,56 грн. та від 16.03.2009 р. № 2/415 на суму 122419,56 грн., які також отримані Державним підприємством, але борг за якими, як не заперечується відповідачем та третьою особою, не був погашений та з урахуванням несплати податкових зобов'язань, що виникали надалі та не були сплачені своєчасно, збільшувався.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, беручи до уваги те, що сторонами не заперечується сума податкового боргу Державного підприємства, заявлена у позові, суд зазначає наступне.

Статтею 96 ПК України визначено особливості погашення податкового боргу, зокрема, державних підприємств, які не підлягають приватизації.

Так, відповідно до п. 96.2. ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

-надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (п/п. 96.2.1. ПК України);

-досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (п/п. 96.2.2. ПК України);

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (п/п. 96.2.3. ПК України);

-виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (п/п. 96.2.4. ПК України).

Згідно з п. 96.3. ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

У взаємозв'язку з наведеним, слід також зазначити, що підпунктом 87.3.5. ПК України визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

Згідно із цією нормою Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

Наказом ФДМУ від 29.12.2010 № 1954, зареєстрованим в Мінюсті України 24 січня 2011 р. за № 109/18847 затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства (далі - Положення № 1954), яким передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, переліку майна, що (1) включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке (2) може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, за загальними правилами, викладеними у п. 87.5. та 95.22. ПК України, у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби. Зокрема, орган державної податкової служби звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Відтак, для цілей звернення ДПІ до Міністерства з поданням та стягнення з нього сум податкового боргу, ДПІ має довести вжиття нею вичерпних заходів щодо погашення Державним підприємством податкового боргу, а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Міністерства та звернення з позовом до нього.

Зокрема, для цілей стягнення боргу Підприємства з Міністерства, ДПІ має, крім іншого, довести: (1) відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень п. 96.2. ПК України та приписів Положення № 1954, може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, (2) у разі ж наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, -(3) недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; (4) відсутність у підприємства, в контексті положень п. 87.5. та 95.22. ПК України, додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж (5) недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.

Окрім того, ДПІ має довести факт відмови Міністерства у вжитті заходів з погашення податкового боргу або ж невжиття Міністерством заходів в контексті положень п. 96.2. та п. 96.3. ПК України.

У той же час, як встановлено під час розгляду справи, Міністерством не заявлялось про відмову у вжитті зазначених вище заходів, спрямованих на погашення Державним підприємством податкового боргу.

Натомість, Міністерством в межах його повноважень вживались заходи щодо проведення досудової санації та станом на час розгляду справи затверджено перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Матеріали справи свідчать, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів України звернулось до Мінрегіону України з поданням щодо виділення коштів на погашення податкового боргу ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 10 січня 2014 року № 364/10/11, у відповідь яке відповідач листом від 10.02.2014 № 7/6-1685 повідомив Позивача, що прийняв рішення виключити ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону.

При цьому, посилання позивача на те, що Мінрегіоном України листом від 10 лютого 2014 року № 7/6-1685 не надано позитивної відповіді щодо регулювання питання погашення податкової заборгованості спростовується матеріалами справи та поясненнями відповідача, зокрема, з огляду на наступне.

Згідно із Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженим Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633, Мінрегіон України у межах своїх повноважень може готувати проекти законів України із дотриманням вимог законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про Регламент Верховної Ради України», Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, а також Положення про порядок подання пропозицій щодо внесення змін до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджено наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Державного комітету статистики України від 26.06.2007 № 200/1047/180, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 26.06.2007 № 287-р.

Відповідно до пункту 3 цього Положення пропозиції стосовно доповнень до переліку подаються органами, уповноваженими управляти державним майном, до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Фонду державного майна України і Антимонопольного комітету України відповідним обґрунтуванням щодо кожного об'єкта окремо.

Відповідно, керуючись пунктом з Положення відповідач листами від 08.02,2014 № 7/6-1581, № 7/6-1582 та № 7/6-1583 звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Фонду державного майна України та Антимонопольного комітету України відповідно про розгляд питання стосовно виключення ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» з переліку об'єктів права державної власності, що підлягають приватизації, про що Позивач був повідомлений.

Відповідачем повідомлено, що до Мінрегіону України надійшов лист Антимонопольного комітету України від 04.03.2014 № 126-20/07-1786, яким повідомлено про відсутність зауважень до пропозиції Мінрегіону України щодо виключення ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

З урахуванням наведеного, Мінрегіон України не відмовив у задоволенні вимог позивача щодо прийняття рішення у межах пункту 96.2 статті 96 ПК України.

Тобто, в даному випадку наявне майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та ДПІ не доведено недостатності вартості цього майна для цілей погашення податкового боргу.

Окрім того, в даному випадку ДПІ не надано доказів вжиття заходів щодо виявлення додаткових джерел погашення податкового боргу, а саме - дебіторської заборгованості підприємства, вжиття заходів щодо стягнення цих сум з дебіторів боржника та недостатності стягнутих коштів для цілей погашення податкового боргу підприємства. При цьому, під час розгляду справи ДПІ не спростовано твердження керівника Державного підприємства щодо наявності такої заборгованості.

Відтак, в даному випадку ДПІ не доведено вжиття вичерпних заходів з погашення Державним підприємством податкового боргу за рахунок його коштів та майна, у т.ч. за рахунок додаткових джерел, недостатності цих заходів (майна, коштів) для цілей погашення податкового боргу підприємства, відмови Міністерства у вжитті заходів (в контексті положень п. 96.2. та п. 96.3. ПК України), що у сукупності є передумовою стягнення з Міністерства податкового боргу Підприємства.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2012 року у справі № 2а-11528/12/2670 встановлено, що Міністерством в межах його повноважень вживались заходи щодо проведення досудової санації та станом на час розгляду справи затверджено перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

До складу цього майна входить майно, яке описано ДПІ згідно з актом опису майна від 11.03.2011 р., на яке поширюється право податкової застави, зокрема, наведені вище автомобілі, майно баз відпочинку "Фрегат" та "Дружба", вартість якого (майна) згідно із наданим Міністерством переліком, складеним за результатами інвентаризації, у сукупності складає суму 2527779,16 грн. та перевищує суму податкового боргу підприємства.

Тобто, в даному випадку наявне майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та ДПІ не доведено недостатності вартості цього майна для цілей погашення податкового боргу.

Окрім того, як зазначено вище, наявні повідомлення виконавчої служби щодо опису майна боржника на виконання вищезгаданих рішень суду та щодо здійснення заходів по його оцінці, підготовки до реалізації. Проте, під час розгляду справи ДПІ не надано доказів здійснення реалізації цього майна та недостатності отриманих коштів для цілей погашення податкового боргу.

Окрім того, в даному випадку ДПІ не надано доказів вжиття заходів щодо виявлення додаткових джерел погашення податкового боргу, а саме - дебіторської заборгованості підприємства, вжиття заходів щодо стягнення цих сум з дебіторів боржника та недостатності стягнутих коштів для цілей погашення податкового боргу підприємства. При цьому, під час розгляду справи ДПІ не спростовано твердження керівника Державного підприємства щодо наявності такої заборгованості.

Відтак, в даному випадку ДПІ не доведено вжиття вичерпних заходів з погашення Державним підприємством податкового боргу за рахунок його коштів та майна, у т.ч. за рахунок додаткових джерел, недостатності цих заходів (майна, коштів) для цілей погашення податкового боргу підприємства, відмови Міністерства у вжитті заходів (в контексті положень п. 96.2. та п. 96.3. ПК України), що у сукупності є передумовою стягнення з Міністерства податкового боргу Підприємства.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість дій, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючого судді К.Ю. Гарник

Суддів Т.О. Скочок

Ю.Т. Шрамко