Ухвала суду № 39212464, 05.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Львів Справа № 876/9643/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року по справі № 813/3218/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «ІДС Аква Сервіс» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ІДС Аква Сервіс» (далі - ПрАТ «ІДС Аква Сервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Стрийському районі), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі від 29 жовтня 2012 року № 0000452210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року вказаний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі від 29 жовтня 2012 року № 0000452210.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у Стрийському районі подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 19 жовтня 2012 року № 1593/22-10/22424953, а тому висновки суду першої інстанції про протиправність даного податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковими.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 19 жовтня 2012 року № 1593/22-10/22424953, складеного за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ «ІДС Аква Сервіс» з питань відображення у податковому та бухгалтерському обліку, достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з Приватною фірмою «Агроіндустрія» (далі - ПФ «Агроіндустрія») за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, ДПІ у Стрийському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року № 0000452210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 30411.00 грн., з яких на 20274.00 грн. за основним платежем та на 10137.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 20274.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що господарські операції між позивачем та ПФ «Агроіндустрія» не спричинили реального настання правових наслідків, укладені між ними угоди носять фіктивний характер. На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на відомості, які містяться в акті перевірки податковим органом ПФ «Агроіндустрія», відповідно до якого у неї відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, кваліфікований персонал, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської діяльності та про здійснення нею діяльності лише з метою надання податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми цього податку, вказані у податкових накладних, виписаних даним контрагентом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про порушення ПрАТ «ІДС Аква Сервіс» вимог податкового законодавства, а саме заниження податку на додану вартість, є необґрунтованим та не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі ДПІ у Стрийському районі не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Натомість у матеріалах справи міститься копія укладеного позивачем з його контрагентом ПФ «Агроіндустрія» договору про надання транспортних послуг від 03 січня 2012 року № 03/01-12, а саме про перевезення останнім отриманого від позивача товару - питної води, по маршруту до клієнтів, що замовили воду.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надано суду копії податкових накладних, актів наданих послуг, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Окрім цього в матеріалах справи містяться копії укладеного ПФ «Агроіндустрія» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договору транспортного експедирування від 01 січня 2012 року № 01/01-12 та укладеного ПФ «Агроіндустрія» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору транспортного експедирування від 01 січня 2012 року № 02/01-12, за якими вказані фізичні особи-підприємці на замовлення ПФ «Агроіндустрія» надавали послуги з перевезення вантажів.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ПФ «Агроіндустрія» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції між ПрАТ «ІДС Аква Сервіс» та ПФ «Агроіндустрія» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даним контрагентом податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Крім того, згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року по справі № 813/3218/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський